Постанова № 13548583, 18.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011                                                                                           № 23/527

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Буравльов С.І.

          Вербицька О.В.

за участю секретаря Гордієнко Л.М.           

за участю представників: позивача: Богданов С.М.. (дов. від 08.11.2010

року № 277\10);

Слівінський М.О. (дов. Від 16.12.2010 року, № 318\10)

відповідача: Завгородня С,А. (дов. від 24.12.2010 року, № 873)

Осадчий О.А. (дов. від 24.12.2010 року № 872)

третьої особи: Срібник В.С. (дов від 15.12.2010 року № 15122010)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд”

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2010

у справі № 23/527 (Кирилюк Т.Ю. .....)

за позовом                               Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

до                                                   Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд”

третя особа           Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда”

про                                                   розірвання договору

та зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд”

до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

про стягнення 82 012 799, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 23\527 за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі - позивач, ДП “НАЕК Енергоатом”) до Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд” (далі – відповідач, ЗАТ “Укратоменергобуд”), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда”(далі – третя особа) про розірвання договору та зустрічним позовом ЗАТ “Укратоменергобуд” до ДП “НАЕК Енергоатом” про стягнення 82 012 799, 33 грн. в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП “НАЕК Енергоатом” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про розірвання договору.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Так, невірно застосовано норми ст. 188 ГК України та 651 ЦК України , де встановивши наявність підстав для розірвання договору, суд повинен був винести відповідне рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ “Укратоменергобуд” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та стягнути з ДП “НАЕК Енергоатом” суму боргу та судові витрати, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Так, судом першої інстанції невірно надана правова оцінка умовам договору та порядку його виконання, що призвело до прийняття неправильного рішення щодо зустрічного позову.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року апеляційні скарги позивача та відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 55 хв. 18.01.2011 року.

18.01.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники позивача та відповідача, третьої особи.

В судовому засіданні позивачем та відповідачем було надано письмові відзиви на апеляційні скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 року між ДП “НАЕК Енергоатом” (замовник) ЗАТ “Укратоменергобуд” (генеральний підрядник) укладено договір №01-08 (№2208-4/05-НАЕК) (договір) на виконання комплексу додаткових робіт зі створення оперативного резерву електрообладнання для роботи турбогенераторів енергоблоків АЕС ДП НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до пункту 1.1 договору відповідач прийняв господарське зобов’язання на свій ризик власними та залученими силами виконати комплекс додаткових робіт зі створення оперативного резерву електрообладнання для роботи турбогенераторів енергоблоків АЕС.

В свою чергу, позивач зобов’язався прийняти та оплатити виконані генеральним підрядником роботи, використані запасні частини та комплектуючі. Порядок здійснення оплати встановлено статтею 3 договору, який передбачає сплату замовником авансових платежів та остаточний розрахунок після підписання актів виконаних робіт.

Пунктом 3.5 договору (в редакції додаткової угоди №4) встановлено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі належним чином оформлених актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів приймання виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-3) та копій актів виконаних робіт, підписаних між генеральним підрядником та субпідрядником. Розрахунок здійснюється протягом тридцяти банківських днів з моменту підписання замовником актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів форми КБ-2в та отримання ним копій актів виконаних робіт, підписаних генпідрядником та субпідрядником.

В свою чергу, остаточний розрахунок, відповідно до п. 3.6 договору здійснюється після підписання технічних актів та виходу об’єктів з ремонту. Замовник має право затримати остаточний розрахунок за виконані роботи до усунення дефектів та недоліків, які виявлені при прийнятті об’єктів в експлуатацію .

Статтею п’ятою договору від 28.03.2008 року, замовник та генеральний підрядник визначили порядок виконання, здавання та приймання робіт, поставки запасних частин та матеріалів.

Так, відповідно до пункту 5.12 договору запчастини та матеріали, що не використовуються в межах виконання робіт, але будуть використовуватись у майбутньому, приймаються ВП АЕС за місцем зберігання та оформлюються актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, слід зазначити, що обов’язку замовника окремо оплачувати передані йому товарно-матеріальні цінності, які будуть використовуватись у майбутньому відповідачем при проведенні робіт, умовами спірного договору та нормами чинного законодавства про підряд не встановлено.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписання актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, які будуть використовуватись підрядником при проведенні робіт у майбутньому, не тягне за собою виникнення у замовника обов’язку сплатити їх вартість протягом тридцяти банківських днів, оскільки таке зобов’язання, відповідно до пункту 3.5 договору, виникає виключно після прийняття замовником виконаних належним чином робіт (з урахуванням використаних матеріалів) та підписання сторонами актів встановленої сторонами договору форми КБ-2в.

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 20.04.2010 року відповідачем з було передано позивачу електричні провідники мідні загальною вартістю 63474784,13 гривень, які входять до переліку запчастин, матеріалів, конструкцій та виробів, необхідних для перемотки статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ (зав. №17224).

Колегія суду також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ЗАТ “Укратоменергобуд” про стягнення з позивача зазначеної суми, оскільки провідники мідні, передані за актом від 20.04.2010 року відносяться до товарно-матеріальних цінностей, які мали використовуватись у майбутньому генеральним підрядником під час проведення ремонтних робіт та правовий режим приймання-передачі яких визначено пунктом 5.12 договору.

З тих же підстав, на думку колегії, судом першої інстанції вірно встановлено необґрунтованість доводів відповідача про виникнення його права на отримання вартості статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ (зав. №17224).

Так, умовами договору не передбачено придбання відповідачем статора турбогенератора, а лише визначено виконання технічного дослідження, визначення придатності та придбання оборотного сердечника статора турбогенератора.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.10 договору передбачено перелік та вартість поставки запчастин та матеріалів, що використовуються у межах виконання робіт, генеральний підрядник попередньо погоджує з замовником.

В свою чергу, належних та допустимих доказів, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України щодо надання попереднього письмового погодження позивачем на придбання та поставку статора турбогенератора (замість оборотного сердечника статора) вартістю 60523675,92 гривень відповідачем до суду не надано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання ЗАТ “Укратоменергобуд” на додаток №3 до договірної ціни (додаток №1) до додаткової угоди №4 до договору та додатки №1, №2 та №3 та протоколи нарад, оскільки останні не є правовою підставою виникнення чи зміни прав та обов’язків сторін господарського договору та не є належними та допустимими доказами у справі.

Положення про оплату, визначені сторонами договору, виконаних робіт кореспондуються з вимогами статті 837 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки сторонами договору не встановлено іншого, відповідно до частини першої статті 839 Цивільного кодексу України Відповідач зобов’язався виконати передбачений договором комплекс робіт з капітального ремонту турбогенераторів для АЄС із свого матеріалу.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які приймають участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Згідно з частиною другою статті 34 ГПК України докази мають бути належними, тобто обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність у позивача обов’язку оплачувати передані йому товарно-матеріальні цінності та відповідно –відсутність у відповідача відповідного права вимоги оплати вартості таких цінностей за наведених відповідачем правових підстав. Отже, у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача 37624112,98 гривень та 60523675,92 гривень вартості товарно-матеріальних цінностей слід відмовити.

В свою чергу, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні також і зустрічної позовної вимоги про стягнення з позивача 2912714,80 гривень за надані у 2008 та 2009 роках транспортні послуги ґрунтується на акті №1-ТР приймання виконаних робіт за 2010 рік

Так, відповідно до пункту 3.5 договору (в редакції додаткової угоди №4) замовник здійснює розрахунок за виконані роботи на підставі належним чином оформлених актів та копій актів виконаних робіт, підписаних генеральним підрядником та субпідрядником.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не виконано встановленої вищевказаним договором вимоги про надання копій актів виконаних робіт, підписаних генеральним підрядником та субпідрядником.

Встановивши відсутність наведених відповідачем порушень господарських зобов’язань ДП “НАЕК Енергоатом”, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

В свою чергу, позовні вимоги ДП “НАЕК Енергоатом” про розірвання договору у зв’язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов’язань, судом першої інстанції безпідставно визнано такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до додатку №4 «Графік (скорегований) капітального ремонту із заміною обмотки статора турбогенератора ТВВ-800-2У3 зав.№17224 за технологією «Альстом»на майданчику ВП «Рівненська АЕС» до додаткової угоди №3 до договору №01-08 відповідач зобов’язувався:

- до 15 січня 2009 року виконати технічне дослідження, визначення придатності та придбання оборотного сердечника статора зав.№17224 турбогенератора ТВВ-800-2У3;

- до 01.03.2010 року розробити технічну документацію до статору ТВВ-800-2У3;

- до 01.03.2010 року виготовити та поставити стрижні до оборотного статора генератора;

- до 01.03.2010 року виготовити та поставити деталі для перемотування оборотного статора генератора;

- з 01.03.2010 року по 01.06.2010 року здійснити механічну обробку нажимних плит та лікування заліза обмотки оборотного статора генератора та підготувати статор до вкладення обмотки;

- з 01.06.2010 року по 28.10.2010 року здійснити монтаж нової обмотки статора та провести випробування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, щодо виконання ним прийнятих на себе зобов’язань у повному обсязі та у встановлені договором строки.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Частиною другою статті 849 ЦК України та частиною другою статті 852 ЦК України, пунктами 9.3 та 9.4 договору передбачено право замовника у випадку суттєвого порушення умов договору генеральним підрядником відмовитись від договору та вимагати його розірвання.

Таким чином, ДП “НАЕК Енергоатом” має правові підстави для розірвання укладеного ним та ЗАТ “Укратоменергобуд” договору у зв’язку з невиконанням останнім своїх господарських зобов’язань у повному обсязі у встановлені договором строки.

В свою чергу, колегія суду не погоджується з висновком місцевого суду, що маючи відповідні правові підстави для реалізації свого права, позивач зобов’язаний був дотримуватись і встановленого договором порядку реалізації свого права.

Так, відповідно до п. 9.1 договору, усі спори, пов’язані з цим договором його укладанням, зміною, розірванням , вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, спір вирішується в судовому порядку з обов’язковим досудовим врегулюванням спору.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторона, яка прийняла рішення про розірвання договору, повинна повідомити про це письмово іншу сторону за 30 днів до дати розірвання договору з відповідним обґрунтуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним вимог умов договору щодо письмового повідомлення відповідача про розірвання угоди.

Відповідно до вимог статті 188 ГК України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також, відповідно до п. 4 листа Вищого господарського суду України від 15.01.2010 року , № 01-08\12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» - право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами… недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

          Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції, позивачем доведено належними та допустимими доказами, у розумінні вимог ст. 34 ГПК України, свої позовні та апеляційні вимоги.

В свою чергу, відповідачем не доведені вимоги апеляційної скарги з вищезазначених підстав, отже вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, що призвело до зміни рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд” на рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 23\527 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 23\527 – задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 23\527 за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” до Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд”, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда” про розірвання договору та зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 82 012 799,33 грн. - залишити без змін, а апеляційні скарги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд” – в частині відмови в задоволенні позову Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” до Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд”, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда” про розірвання договору - змінити.

В цій частині винести нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” до Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд”, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-господарський центр “Піраміда” про розірвання договору – задовольнити повністю.

Розірвати господарський договір №01-08 (№2208-4/05-НАЕК) на виконання комплексу додаткових робіт зі створення оперативного резерву електрообладнання для роботи турбогенераторів енергоблоків АЕС ДП НАЕК «Енергоатом», укладений між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та Закритим акціонерним товариством “Укратоменергобуд”.

В іншій частині – рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 23\527 залишити без мін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Укратоменергобуд” (03035 м. Київ, вул. Урицького 45, офіс 606, код ЄДПРОУ 32347574) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Вєтрова 3, код ЄДРПОУ 24584661) 127 грн. 50 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 23\527 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.

19.01.11 (відправлено)