Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2011 № 17/388
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Буравльов С.І.
Поляк О.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Півень Д.О. – представник за дов. №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 року
від відповідача - Слюсар С.А. – представник за дов. №6 від 28.12.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2010 (дата підписання повного тексту 25.11.2010 року)
у справі № 17/388 (Удалова О.Г. .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про стягнення 15178550,24 грн.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – АЕК «Київенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі – ВАТ «АК «Київводоканал») про стягнення 13595261,95 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 932,81 грн. основного боргу за реактивну електричну енергію, 951733,63 грн. штрафу, 399046,82 грн. пені, 163154,34 грн. інфляційних та 68420,68 грн. 3% річних (разом – 15178550,24 грн.).
Позов вмотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати спожитої активної і реактивної електричної енергії за період з 01.06.2010 року по 01.09.2010 року, яка була поставлена позивачем відповідно до умов Договору №1 від 29.12.1990 р., викладеного у новій редакції 21.12.2009 року.
У відзиві на позов ВАТ «АК «Київводоканал» проти позову заперечило і зазначило, що сторони Додатковою угодою від 21.12.2009 року домовилися привести усі додатки до вказаного Договору у відповідність до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28. Оскільки цього не було зроблено, додатки, на думку відповідача, 21.02.2010 року втратили чинність. Відтак, сторони повинні керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) про зобов’язання.
Відповідач, посилаючись на статті 530 ЦК України і 6 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), вважає, що строки виконання грошового зобов’язання не настали, а позивач з вимогою про сплату боргу до відповідача не звертався, тому ВАТ «АК «Київводоканал» не є боржником, який прострочив зобов’язання.
У зв’язку з цим, та відсутністю підстав вважати позивача суб’єктом господарювання державного сектору економіки, необгрунтованими, на думку ВАТ «АК «Київводоканал», є нарахування АЕК «Київенерго» штрафу у розмірі 7%, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. (дата підписання повного тексту 25.11.2010 р.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 13595261,95 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 932,81 грн. основного боргу за реактивну електричну енергію, 163154,34 інфляційних збитків, 68420,68 грн. 3% річних, 300000,00 грн. пені, 23901,09 грн. державного мита і 221,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення вмотивовано тим, що матеріалами справи документально підтверджується основна заборгованість ВАТ «АК «Київводоканал» перед АЕК «Київенерго» у сумі, заявленій позивачем у позовній заяві.
Водночас, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення штрафу, визначеного позивачем відповідно до ст.231 Господарського кодексу України (далі – ГК України), оскільки за змістом даної статті штраф є видом відповідальності за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов’язання. Крім того, АЕК «Київенерго» не надала доказів своєї приналежності до суб’єктів господарювання державного сектору економіки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду у частині задоволених позовних вимог і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, та покласти на АЕК «Київенерго» судові витрати.
ВАТ «АК «Київводоканал», окрім повторення обставин, викладених ним у відзиві на позов, додало, що позивач при поданні позову не врахував суму пільг та субсидій за травень 2010 року на загальну суму 1694900,00 грн., перерахованих відповідачем у травні 2010 року.
АЕК «Київенерго» також подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення господарського суду попередньої інстанції у частині відмови у стягненні пені та штрафу; прийняти нове, яким позов задовольнити повністю; відшкодувати за рахунок відповідача державне мито за подання апеляційної скарги.
Мотивуючи скаргу, АЕК «Київенерго» зазначила, що є суб’єктом господарювання державного сектору економіки і дана обставина підтверджуються витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 р. №794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України».
Таким чином, вважає АЕК «Київенерго», штраф нею як кредитора нарахований боржнику правомірно згідно з вимогами ст.231 ГК України, а тому відмова місцевого господарського суду у задоволенні цієї вимоги є необґрунтована.
07.12.2010 р. ухвалами Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючої судді – Кропивної Л.В. (доповідач), суддів Буравльова С.І., Поляк О.І. апеляційні скарги прийняті до провадження. Розгляд справи було призначено на 17.01.2011 р.
У судове засідання 17.01.2011 р. з’явилися представники обох апелянтів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга АЕК «Київенерго» підлягає задоволенню, а скаргу ВАТ «АК «Київводоканал» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановив Господарський суд міста Києва та підтверджується матеріалами справи, між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є АЕК «Київенерго», і підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій, правонаступником якого є ВАТ «АК «Київводоканал», був укладений Договір №1 на використання електричної енергії від 29.12.1990 р. з додатками (а.с.42-67).
Додатковою угодою від 17.08.2004 р. до вказаного договору було внесено зміни, згідно з якими розрахунки за електроенергію між сторонами проводяться відповідно до Додатку 2Г (а.с.128-129).
З метою приведення договору у відповідність з Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, сторони уклали додаткову угоду від 29.12.2009 р., згідно з якою Договір №1 на використання електричної енергії від 29.12.1990 р. викладено у новій редакції із протоколом узгодження розбіжностей, а усі попередні додатки, що становлять невід’ємну частину зазначеного договору, залишено чинними на весь період його дії (а.с.16-39).
Відповідно до частини 1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктами 1, 2.2.2., 2.3.3. Договору №1 у редакції 21.12.2009 р., передбачено, що позивач (Постачальник) продає електричну енергію, а відповідач (Споживач) оплачує її вартість та здійснює інші платежі на умовах цього договору і додатків до нього, які є його невід’ємною частиною.
Згідно з Додатком 2Г «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача (від 1000000 кВтг на місяць)» розрахунковий період починається о 0 год. 00 хв. 1 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. 1 числа місяця, наступного за звітним. Щомісяця 30 числа Споживач зобов’язується направляти свого представника до Постачальника для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, надати завірений акт звіряння розрахунків за попередній період. Остаточний розрахунок здійснюється Споживачем до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії Споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаних планових (проміжних) платежів. Постачальник може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп’ютерної техніки та видавати Споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи (а.с.68-112) позивач за період з 01.06.2010 року по 01.09.2010 року поставив, а відповідач використав (спожив) активну та реактивну електроенергію на суму 16257094,76 грн.
Дані обставини доказують факт виникнення у позивача права на одержання оплати за поставлену Споживачу електроенергію, а у відповідача – обов’язку розрахуватися із Постачальником.
За вказаний період відповідач частково оплатив поставлену електроенергію у розмірі 2660900,00 грн., що не заперечується сторонами.
Доводи ВАТ «АК «Київводоканал» про те, що позивачем при поданні позову не були враховані суми пільг та субсидій за травень 2010 р. на суму 1694900,00 грн., сплачених Споживачем на рахунок Постачальника, спростовуються довідкою про надходження коштів від ВАТ «АК «Київводоканал» за спожиту від АЕК «Київенерго» електроенергію, у якій позивач зазначену суму врахував при обчисленні боргу за період з 01.06.2010 року по 01.09.2010 року.
За змістом ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи за порушення правил здійснення господарської діяльності при доведені ним тієї обставини, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Споживач не довів, що невиконання ним зобов’язання сталося при обставинах, за які він не відповідає, як і не спростував доводів Постачальника стосовно заборгованості та не доказав факту належного виконання ним зобов’язання з оплати спожитої ним електроенергії енергії, яку поставила АЕК «Київенерго».
ВАТ «АК «Київводоканал», в обґрунтування апеляційної скарги, послалося на ту обставину, що сторони, укладаючи додаткову угоду від 21.12.2009 р., домовилися протягом двох місяців привести усі додатки до Договору №1 від 29.12.1990 р. у відповідність до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28.
Відповідач вважає, що ці додатки втратили дію 21.02.2010 р., а тому сторони повинні керуватися положеннями книги п’ятої ЦК України про зобов’язання.
У зв’язку з цим, на думку ВАТ «АК «Київводоканал», Постачальник повинен був пред’явити Споживачу вимогу про сплату боргу за правилами ст.530 ЦК України та ст.6 ГПК України.
Однак, колегією суддів ці доводи не приймаються до уваги з огляду на наступне.
У Договорі №1 від 29.12.1990 р. (нова редакція від 21.12.2009 р. із протоколом узгодження розбіжностей) та додатках до нього передбачено порядок та терміни оплати спожитої електроенергії, а застосування ст.6 ГПК України з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 не є обов’язковим для учасників господарських відносин.
Вказаний договір викладений у новій редакції від 21.12.2009 р. із протоколом узгодження розбіжностей, і додатки до нього є чинними та дійсними, тим більше, що законодавством України припинення договірних зобов’язань не ставиться у залежність від втрати чинності акту, яким ці зобов’язання раніше регулювалися.
Враховуючи вище зазначене, а також відсутність у відповідача претензій стосовно поставки позивачем електроенергії, заперечень щодо вартості спожитої електроенергії, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог АЕК «Київенерго» щодо стягнення з ВАТ «АК «Київводоканал» основної суми боргу за спожиту електроенергію у сумі 13596194,76 грн.
Відповідно до положень частини 1 ст.612 ЦК України відповідач вважається боржником, що прострочив виконання зобов’язання.
Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних нарахувань у межах періодів, визначених позивачем, дійшов висновку про задоволення заявлених Постачальником вимог в обсязі стягнутих судом першої інстанції 68420,68 грн. 3% річних у період з 01.07.2010 р. по 01.09.2010 р. та інфляційних – 163154,34 грн. у період з 01.07.2010 р. по 01.09.2010 р.
Водночас, Господарський суд міста Києва, посилаючись на пункт 3 ст.83 ГПК України, норми ЦК та ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пункт 4.2.1. Договору у редакції від 21.12.2009 р. і протокол узгодження розбіжностей до нього, враховуючи специфіку діяльності відповідача, зменшив розмір пені до 300000,00 грн.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2.4. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» вирішуючи питання про зменшення розміру пені згідно з пунктом 3 ГПК України, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд першої інстанції не обґрунтував причину зменшення розміру стягуваної з відповідача пені, не вказав підстав та обставини, які б свідчили про винятковість даного випадку.
Київський апеляційний господарський суд, оцінивши матеріали справи, ступінь виконання відповідачем зобов’язань, відсутність доказів повної та своєчасної оплати ВАТ «АК «Київводоканал» вартості електроенергії, як і доказів наявності обставин, за які він не відповідає за змістом частини 2 ст.218 ГК України, дійшов до висновку, що вимоги АЕК «Київенерго» про стягнення з споживача пені у розмірі 399046,82 грн. за період з 01.07.2010 року по 01.09.2010 року підлягають задоволенню у повному розмірі.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки і на цій підставі відмовив АЕК «Київенерго» у задоволенні вимог про стягнення 951733,63 грн. штрафу, нарахованого за правилами ст.231 ГК України.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції з наступних мотивів.
Пунктом 3 Прикінцевих положень ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
До переліку суб'єктів державного сектору економіки, визначених розпорядженнями Кабміну від 12.03.2005 р. № 64-р та від 23.06.2005 р. № 216-р., АЕК «Київенерго» не включено.
Однак, згідно з частиною 2 ст.22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» від 22 червня 2004 р. № 794 статутний фонд Компанії формується, зокрема, шляхом передачі до нього пакетів акцій, що належать державі у статутних фондах господарських товариств, зазначених у додатку 1.
Згідно з цим додатком до переліку господарських товариств, пакети акцій яких передаються до статутного фонду НАК «Енергетична компанія України» належить АК «Київенерго» (розмір пакету акцій – 50 відсотків плюс одна акція).
При цьому, у пункті 3 вказаної постанови вказано, що пакети акцій у статутних фондах господарських товариств у розмірах, зазначених у додатках 1 та 2 цієї постанови, залишаються у власності держави.
Крім того, ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначені повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності, серед яких є затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
На виконання зазначеного положення Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» №1734 від 23.12.2004 р., до яких внесено АК «Київенерго».
Враховуючи вищенаведене, висновок місцевого господарського суду про те, що позивач не належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, є хибним.
Відповідно до частини другої ст.231 ГК України якщо порушено господарське зобов'язання, зокрема, строки виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є, поряд з іншим, суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується, якщо інше не передбачено законом чи договором, пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У зв’язку з цим, судова колегія вважає необґрунтованою відмову суду попередньої інстанції у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 951733,63 грн., нарахованих за правилами ст.231 ГК України, і вважає, що позов підлягав задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд неповно з’ясував усі обставини справи, а наявним у справах доказам належної правової оцінки не надав, відтак, апеляційна скарга АЕК «Київенерго» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року – частковому скасуванню.
На підставі викладеного скаргу ВАТ «АК «Київводоканал» слід залишити без задоволення з покладанням на нього державного мита за розгляд апеляційних скарг.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги АЕК «Київенерго» покладаються на ВАТ «АК «Київводоканал» в силу ст.49 ГПК України.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі №17/388.
2. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.
3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі №17/388 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені та штрафу на суму 1350780,45 грн., задовольнивши у цій частині позов.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код 03327664, рахунок 2600200990434 в КБ «Хрещатик» міста Києва, МФО 300670) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській області, МФО 322669) 399046,82 грн. пені, 951733,63 грн. штрафу.
5. В іншій частині рішення залишити без змін.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код 03327664, рахунок 2600200990434 в КБ «Хрещатик» міста Києва, МФО 300670) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк» у м. Києві та Київській області, МФО 322669) 12750,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
7. Матеріали справи № 17/388 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Доручити Господарському суду міста Києва видання відповідного наказу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Буравльов С.І.
Поляк О.І.
20.01.11 (відправлено)
Судове рішення № 13548561, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 17.01.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 17/388. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: