Рішення № 135485530, 07.04.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4546/25

Провадження по справі № 2/129/807/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Бондар О.В.,

розглянув без участі сторін та їх представників в місті Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

16.12.2025 до суду заявлено позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитними договорами №101427845 від 09.09.2021 та №75894767 від 05.07.2021 у розмірі 108315,73 грн., а також судовий збір в сумі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу 25000 грн.; на обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

09.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №101427845, відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10000 грн. з установленим строком користування 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти у встановлений у договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами 1,25 % за кожен день строку користування кредитом, 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом в розмірі, передбаченому п.2.2, 2.3 договору у строк, встановлений договором, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10000 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 за належним ОСОБА_1 картковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»; свої зобов`язання по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 79350 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за кредитом; 68250 грн. заборгованості за процентами, 1100 грн. заборгованості по комісії; 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101427845 від 09.09.2021 згідно договору факторингу № 10-01/2023.

05.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №75894767, відповідно до умов якого позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав позичальнику ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 8500 грн. з встановленим строком користування 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти у встановлений у договорі строк та сплатити відсотки за користування позикою 0,70% в день у визначений в договорі строк та 2,7 % в день за користування позикою понад строк 906,08 % річна процентна ставка; відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 8500 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 за належним ОСОБА_1 картковим рахунком в АТ КБ «ПриватБанк»,свої зобов`язання по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28965,73 грн., яка складається з: 8500 грн. заборгованість за кредитом; 20310,17 грн. заборгованості за процентами, інфляційні збитки 136 грн., нараховані 3% річних 19,56 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому договором у строк, встановлений договором; 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75894767 від 05.07.2021 згідно договору факторингу № 10-01/2023.

Ухвалою судді Гайсинського районного суду від 26.12.2025 відкрито спрощене провадження без виклику сторін у справі.

08.01.2026 суд отримав відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він позовних вимог не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке: цитуючи вимоги чинного законодавства з фрагменту судового рішення з висновками суду про задоволення позову частково (а.с.150), зауважив щодо передбаченого п.2 ч.2 ст. 258 ЦК України однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), які не були нараховані відповідачу, а також про перебіг позовної давності звернення позивачем до суду, що становить три роки, який сплив.

19.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечила щодо аргументів відповідача та зазначила про те, що позовні вимоги ґрунтуються на умовах укладених між ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договорів позики та кредиту,ТОВ «Мілоан» відповідно до умов Договору було нараховано протягом строку кредитування проценти за користування кредитними коштами з урахуванням того, що позикодавець скористався правом продовжити строк кредитування, що відображено у наведеному вище розрахунку. Після закінчення 30-денного строку кредитування проценти нараховувались ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до п. 6.5. Правил протягом наступних 90 календарних днів, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. В свою чергу, проценти нараховувались ТОВ «Вердикт капітал», як фактором за договором факторингу, який відповідно до положень ЦК України має право здійснювати такі нарахування, як право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) на підставі п. 1.6. та п.4.2 Договору з ТОВ Мілоан в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. При цьому, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від укладення Договорів споживчого кредиту у цій частині або визнання недійсними положень Договорів у частині визначення процентної ставки нарахування кредитів, а відтак, враховуючи вказані вище умови Договорів та положення ЦК України, заперечення відповідача у цій частині є необгрунтованими, крім того, зазначила про те, що позивач набув право вимоги до відповідача, як новий кредитор. Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності як підставу для відмови у позові зазначила, що перебіг строку позовної давності поновлено з 04.09.2025, між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги 10.01.2023, отже, позивач набув право вимоги до відповідача з дати укладення договору відступлення права вимоги, позовна заява була направлена до суду у грудні 2025, відповідно до положень пунктів 12, 19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв`язку із запровадженням з 12.03.2020 загальнодержавного карантину, який тривав до 30.06.2023, та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, на момент звернення позивача з позовом у цій справі у грудні 2025 року позовна давність не спливла щодо вимог про стягнення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, у разі неявки відповідача постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримав повністю.

З урахуванням позицій сторін, дослідження матеріалів справи та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.

Встановлено, що 09.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №101427845, відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10000 грн. з установленим строком користування 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти у встановлений у договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами 1,25 % за кожен день строку користування кредитом, 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом в розмірі, передбаченому п.2.2, 2.3 договору у строк, встановлений договором, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10000 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 за належним ОСОБА_1 картковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»; свої зобов`язання по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 79350 грн., яка складається з: 10000 грн. заборгованість за кредитом; 68250 грн. заборгованості за процентами, 1100 грн. заборгованості по комісії; 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101427845 від 09.09.2021 згідно договору факторингу № 10-01/2023.

05.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №75894767, відповідно до умов якого позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав позичальнику ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 8500 грн. з встановленим строком користування 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані грошові кошти у встановлений у договорі строк та сплатити відсотки за користування позикою 0,70% в день у визначений в договорі строк та 2,7 % в день за користування позикою понад строк 906,08 % річна процентна ставка; відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 8500 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 за належним ОСОБА_1 картковим рахунком в АТ КБ «ПриватБанк»,свої зобов`язання по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28965,73 грн., яка складається з: 8500 грн. заборгованість за кредитом; 20310,17 грн. заборгованості за процентами, інфляційні збитки 136 грн., нараховані 3% річних 19,56 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому договором у строк, встановлений договором; 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75894767 від 05.07.2021 згідно договору факторингу № 10-01/2023.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №101427845 від 09.09.2021 у розмірі 78250 грн., заборгованості за кредитним договором №75894767 від 05.07.2021 у розмірі 28810,17 грн., заборгованість відповідача складає: 18500 грн. тіло кредиту, заборгованість за відсотками 88560,17грн., заборгованість за комісіями 1100 грн., інфляційні збитки 136 грн., нараховані 3% річних 19,56 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією та штрафами суд зазначає наступне.

За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні нарахованої комісії, інфляційних збитків 136 грн., 3% річних, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Відтак, у частині стягнення заборгованості за комісією 1100 грн., інфляційні збитки 136 грн., 3% річних 19,56 грн. за зазначеними договорами необхідновідмовити.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти в сумі 10000 грн., заборгованість за відсотками 68250 грн.за договором №101427845 від 09.09.2021, а також фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти в сумі 8500 грн., заборгованість за відсотками 20310,17 грн.за договором №75894767 від 05.07.2021 у добровільному порядку ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідачем не повернуті, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача у розмірі 107 060,17 грн. необхідно стягнути рішенням суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000 грн. суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілуміж сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ураховуючи складність справи, кількість судових засідань з участю адвоката та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат. Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позвних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами, то необхідно зазначити, що такий строк позовної давності на час звернення до суду представника позивача не минув, оскільки встановлено, що 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача з дати укладення договору відступлення права вимоги.

Позовні вимоги задоволено частково,таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (99%) 2 398,17 грн. судового збору та 2970 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267, 271-273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором №101427845 від 09.09.2021 у розмірі 78250 грн.(сімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят гривень), заборгованість за кредитним договором №75894767 від 05.07.2021 у розмірі 28810,17 грн.(двадцять вісім тисяч вісімсот десять гривень 17 копійок), а також судовий збір в сумі 2 398,17 грн. та 2970 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: