Ухвала суду № 135485174, 06.04.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

06.04.2026 Суддя Ритов Я. М.

Справа № 644/3574/26

Провадження № 2-о/644/138/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Харків

Суддя Індустріального районного суду міста Харків Ритов Я.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Дворічанська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Адвокат Рукавкова Лілія Богданівна, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаною заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити юридичний факт, що належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на праві приватної власності житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 квітня 2006 року, виданого на підставі рішення виконкому Тавільжинської сільської ради був зареєстрований КП «Дворічанське бюро технічної інвентаризації», про що зроблено запис у реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 1969 від 20.04.2006 року.

Суддя, дослідивши заяву та додані до неї матеріали вважає, що у відкритті провадження слід відмовити, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

У судовому порядку підлягають встановленню факти: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий та судовий.

Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23 зазначив, що суддя, приймаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Отож судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Із заяви про встановлення факту вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 20 квітня 2006 року, виданого на підставі рішення виконкому Тавільжинської сільської ради був зареєстрований КП «Дворічанське бюро технічної інвентаризації», про що зроблено запис у реєстрову книгу № 7 за реєстровим № 1969 від 20.04.2006 року.

Заявник звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, рішенням державного реєстратора № 80363397 від 13 серпня 2025 року заявнику відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно. У рішення державний реєстратор зазначила наступне. Згідно наданої відповіді на запит, до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташованих на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, здійснювало комунальне підприємство «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 22615021). Зазначена інформація міститься на відбитках печатки реєстраційних написах в документах, що посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна. Архівні справи та інвентаризаційні справи «Дворічанського бюро технічної інвентаризації» на паперових носіях зберігалися, у приміщенні «Дворічанського бюро технічної інвентаризації» до 24.02.2022 року. Приміщення, де розташовувалось комунальне підприємство «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, пошкоджене, архівні документи залишились у приміщенні, підприємство не проводить діяльність, оскільки територія Дворічанської селищної громади деокуповано частково, знаходиться в зоні активних бойових дій, під постійними обстрілами та бомбардуванням.

Як вбачається з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вона подана до суду у зв`язку з відмовою державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (рішення від 13.08.2025 р.), а саме внесення відомостей до Державного реєстру нерухомого майна щодо права власності ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3, ч. 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

При цьому, встановлення судовим рішенням факту реєстрації житлового будинку в бюро технічної інвентаризації не може бути визнано підставою для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав ОСОБА_1 .

Як визначено статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як визначив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Також, Верховним Судом у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18 зазначено, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

У даному випадку правовстановлюючі документи на будинок у заявника не втрачені, натомість фактично відсутня можливість отримати документи, які зберігаються у Комунальному підприємстві «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» та посвідчують державну реєстрацію права власності заявника на нерухоме майно.

Саме через відсутність цих документів заявнику відмовлено у державній реєстрації його права власності на будинок. Отже державою не визнається факт набуття заявника права власності на нерухоме майно, тому він має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним цього права або оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення державного реєстратора.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

З огляду на викладене, факт, який заявники просять встановити суд, не може встановлюватись в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший порядок його встановлення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , слід відмовити.

Водночас суд роз`яснює заявнику, що він вправі оскаржити в порядку адміністративного судочинства дії державного реєстратора про відмову внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Керуючись ст. 186, 260, 293 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Дворічанська селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Я.М. Ритов