Рішення № 13548453, 20.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2011 Справа № 10/196

за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Галичфарм", 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8

до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, 39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62

про : (1) розірвання Договору поставки від 29.12.2009 р. № 1034 ТД, укладеного між Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства та Акціонерним товариством відкритого типу "Галичфарм";

(2) стягнення 10 414 794,52 грн.,

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Танцюра В.А., довіреність № 6 від 30.12.2010 р.;

від відповідача: Білявський В.В., довіреність № 2 від 04.01.2011 р..

20.01.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Акціонерного товариства відкритого типу "Галичфарм", м. Лівів про :

(1) стягнення з Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук 10 000 000,00 грн. попередньої оплати, що була перерахована позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки від 29.12.2009 р. № 1034 ТД, 340 000,00 грн. інфляційних нарахувань та 74 794,52 грн. 3% річних;

(2) розірвання Договору поставки від 29.12.2009 р. № 1034 ТД, укладеного між Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства та Акціонерним товариством відкритого типу "Галичфарм" згідно з приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України з огляду на істотне порушення договору відповідачем.

Відповідач позов визнає у повному обсязі, про що зазначає у заяві № 54/18-84 від 19.01.2011 р. (вх. № 855д від 19.01.2011 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

встановив:

29.12.2009 р. між Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук (постачальник) та Акціонерним товариством відкритого типу "Галичфарм", м. Львів (покупець) було укладено Договір поставки № 1034 ТД (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався здійснити поставку товару (15 автомобілів КрАЗ), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість товару у строки визначені договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату за автомобілі на умовах 100% передплати протягом 10 календарних днів з дня підписання Договору.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що поставка автомобілів здійснюється протягом 90-та календарних днів з дати надходження коштів на рахунок продавця.

30.12.2009 року покупцем було здійснено попередню оплату за поставку товару (автомобілів) в сумі 10 000 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: № 11366 на суму 2 500 000,00 грн., № 11367 на суму 2 500 000,00 грн., № 11368 на суму 2 500 000,00 грн. та № 11369 на суму 2 500 000,00 грн..

В порушення умов Договору відповідачем не було здійснено поставку товару (15 автомобілів КрАЗ) позивачу.

02.04.2010 р. Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 16-112а з вимогою розірвати договір поставки № 1034ТД від 29.12.2009 р. та повернути суму попередньої оплати в розмірі 10 000 000,00 грн..

У відповіді № 236 від 29.04.2010 р. на вищезазначену претензію позивача відповідач зазначає, що допущене ним порушення термінів поставки автомобілів спричинене несвоєчасною поставкою матеріалів і комплектуючих, а також просить позивача перенести строки поставки 15 автомобілів КрАЗ.

11.05.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 1034ТД від 29.12.2009 р., відповідно до якої внесено зміни, зокрема, до п. 3.2 Договору та викладено його в наступній редакції : "Термін поставки : до 30.08.2009 року". Представники сторін у судовому засіданні повідомили про допущену технічну описку в даній додатковій угоді у зазначенні року терміну поставки, а саме : роком терміну поставки слід вважати 2010 рік.

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) щодо поставки автомобілів не виконав, передплату не повернув і заборгованість останнього складає 10 000 000,00 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 10 414 794,52 грн. (в т.ч. 10 000 000,00 грн. попередньої оплати, що була перерахована позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки від 29.12.2009 р. № 1034 ТД, а також 340 000,00 грн. інфляційних нарахувань та 74 794,52 грн. 3% річних) та розірвання Договору поставки від 29.12.2009 р. № 1034 ТД.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати вартості товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 662 Цивільного кодексу України не поставив позивачу товар (автомобілі КрАЗ) у встановлені у Договорі строки (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.05.2010 р.). Дані обставини відповідачем визнаються.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 000 000,00 грн. перерахованої попередньої оплати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 74 794,52 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 340 000,00 грн. за період з 01.09.2009 р. по 30.11.2010 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору, а саме - в частині своєчасної поставки товару, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання Договору поставки № 1034ТД від 29.12.2009 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати Договір поставки від 29.12.2009 р. № 1034 ТД, укладений між Холдінговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства та Акціонерним товариством відкритого типу "Галичфарм".

3. Стягнути з Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62), р/р 26009011803980 в АТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131, код ЄДРПОУ 05808735 на користь Акціонерного товариства відкритого типу "Галичфарм" (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8), р/р 26009001040601 в АТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131, код ЄДРПОУ 05800293 - 10 000 000,00 грн. попередньої оплати, 340 000,00 грн. інфляційних нарахувань та 74 794,52 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.