Рішення № 13548437, 20.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 р. Справа № 5/212

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр", вул. Панаса Мирного, 1, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100

до Лубенського комбінату будівельних матеріалів, вул. Комсомольська, 63, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552

про стягнення 37994,04 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Догарєва І.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 20.01.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 37994,04 грн. боргу за договором поставки № ДГ0000207 від 05.10.2007 року, в т.ч. 24512,00 грн. - основний борг, 11290,11 грн. - інфляційні нарахування та 2191,93 грн. - 3 % річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав до суду заяву, згідно якої просить вважати відповідачем по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (код ЄДРПОУ 05455053).

Відповідач уповноваженого представника в судові засідання не направив, у наданих до суду письмових поясненнях, викладених у клопотанні (а.с. 57), зазначив, що відповідачем при поданні позову не враховано часткового погашення суми заборгованості згідно платіжних доручень № 423 від 15.04.2008 року та № 533 від 12.05.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

05.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Новоукраїнський кар'єр" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (відповідач) був укладений договір поставки № ДГ 0000207 (а.с. 14-16), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність відповідача (покупець) продукцію (товар), а відповідач - прийняти та оплатити товар на визначених договором на умовах.

У відповідності до п. 1.2. договору поставки № ДГ 0000207 від 05.10.2007 року (далі - договір), номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно зі специфікацією № 1, що є додатком до договору (а.с. 17), товаром є щебінь щільний природний фракцій 5-20 мм, ціна якого складає 96,00 грн. за одну тону.

Відповідно до п. 6.1. та п. 6.2. договору, оплата кожної партії товару здійснюється покупцем на підстав виставленого постачальником рахунку-фактури на умовах 100% передплати.

Згідно п. 4.3. договору, поставка партії товару здійснюється постачальником на протязі з трьох календарних днів з дати отримання передплати, за згодою сторін можлива дострокова поставка партії товару.

Позивачем було поставлено відповідачу товар наступними партіями:

- за видатковою накладною № РН-0000186 від 10.10.2007 року (а.с. 32) в кількості 719 тон на суму 69024,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000208 від 02.11.2007 року (а.с. 18) в кількості 325 тон на суму 31200,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000223 від 20.11.2007 року (а.с. 20) в кількості 128 тон на суму 12288,00 грн.

Отже, загальна вартість поставленого відповідачу товару складає 112512,00 грн.

Відповідачем було частково погашено суму боргу за отриманий товар в розмірі 88000,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути залишок заборгованості в сумі 24512,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. При цьому у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Враховуючи, що сторони в даному випадку відійшли від умов договору стосовно попередньої оплати товару, суд, приймаючи до уваги відсутність направлених відповідачу вимог про погашення суми заборгованості в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає за необхідне застосувати положення ст. 538 ЦК України.

Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Повідомлень щодо можливості виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

За таких обставин в даному випадку строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати товару співпадає зі строком виконання зобов'язання позивачем щодо його поставки, тобто обидва зобов'язання в силу ст. 538 ЦК України повинні бути виконані одночасно.

Разом з тим, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з огляду на наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем фактично не оплачено видаткову накладну № РН-0000223 від 20.11.2007 року та частково не оплачено видаткову накладну № РН-0000186 від 10.10.2007 року.

Приписами п. п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV від16.07.1999 року) встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем копії видаткових накладних № РН-0000186 від 10.10.2007 року та № РН-0000208 від 02.11.2007 року вказаних вимогам не відповідають, оскільки в них відсутні відомості, які б дали змогу ідентифікувати осіб, що їх підписали та відтиск печатки підприємства відповідача. Копії накладних є нечіткими, в графі "Замовлення" накладні містять інші підстави поставки, а саме: договір № ДГ-0000163 від 01.01.2005 року.

За таких обставин підстави вважати вказані видаткові накладні належним доказом поставки товару за договором № ДГ 0000207 від 05.10.2007 року відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги про стягнення боргу за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № РН-0000223 від 20.11.2007 року та рахунку-фактури № СФ-0000198 від 20.11.2007 року (а.с. 77) на суму 12288,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 11290,11 грн. та 3% річних в сумі 2191,93 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний перерахунок інфляційних витрат та 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, а саме - з 21.11.2007 року по 01.11.2010 року, які склали 6303,74 грн. та 1087,74 грн. відповідно.

Слід зазначити, що наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 59) не є належним доказом по справі, оскільки такий акт є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, наявність відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Крім того, судом не приймаються до уваги викладені клопотанні про відкладення розгляду справи (а.с. 57) доводи відповідача щодо часткової оплати товару згідно платіжних доручень № 423 від 15.04.2008 року та № 533 від 12.05.2008 року, та доводи відповідача, викладені у клопотанні про залучення до матеріалів справи доказів (а.с. 66-67) щодо часткової оплати товару згідно платіжних доручень № 1318 від 20.12.2006 року та № 1338 від 25.12.2006 року, з огляду на те, що в графі "Призначення платежу" вказані платіжні доручення містять рахунки, які не стосуються предмету даного спору, а платіжні доручення № 1318 від 20.12.2006 року та № 1338 від 25.12.2006 року стосуються правовідносин, що виникли між сторонами до дати укладення спірного договору.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (37552, Полтавська область, Лубенський район, с. Засулля, вул. Комсомольська, 63, р/р 2600571831 Лубенське відділення Полтавської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк "Аваль" м. Лубни, МФО 380805, код ЄДРПОУ 05455053) на користь Відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр" (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Панаса Мирного, 1, р/р 26004001317831 в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Кіровоград, МФО 300528, код ЄДРПОУ 01372867) - 12288,00 грн. основного боргу, 6303,74 грн. інфляційних витрат, 1087,74 грн. 3 % річних, 196,79 грн. державного мита та 122,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.2011 року.