Ухвала суду № 135484284, 04.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

04.04.2026

Єдиний унікальний номер 389/1181/26

провадження №1-кс/389/396 /26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2026 року місто Знам`янка

Слідчий суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Олександрівського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с.Василівка, Дніпропетровська область, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , не зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , одруженого, не працює, інвалід ІІІ групи, волонтер Східного управління замовника робіт Міністерства Оборони України, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, у якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів.

Клопотання аргументовано наступним. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, 02.04.2026 умисно перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України під час здійснення ними призову громадян України на військову службу в особливий період.

Так, 02.04.2026 близько 12.50 год. ОСОБА_5 , переслідуючи злочинний умисел, спрямований на перешкоджання представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись за кермом автомобіля «Mercedes-Benz S420» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , на автодорозі в районі с.Підлісне Кропивницького району Кіровоградської області, помітив автомобіль представників ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в цей час, рухаючись на автомобілі «Volkswagen Transporter» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , перевозили призовника ОСОБА_8 до пункту збору ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З метою перешкоджання проведення співробітниками ТЦК та СП відповідних заходів та ухиленню від виконання своїх обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz S420» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснив умисний маневр в бік автомобіля «Volkswagen Transporter» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , на якому рухались працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої автомобіль працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 зупинився на узбіччі дороги в с.Підлісне, Кропивницького району, Кіровоградської області.

Після чого, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, продовжуючи свої злочинні наміри, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які діяли відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.04.2026 N? 1363 «Про створення груп оповіщення військовозобов`язаних під час загальної мобілізації, в ІНФОРМАЦІЯ_5 та підпорядкованих відділеннях станом на 02.04.2026», а також на виконання ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про національну поліцію», розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.04.2025 N?10-р ДСК, з метою перешкоджання діяльності представників Збройних Сил України, в особливий період, дістав з багажнику автомобіля «Mercedes-Benz S420» каністру в якій знаходилась легкозаймиста речовина бензин, після чого неодноразово висловлював погрози в бік працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 про підпал службового автомобіля «Volkswagen Transporter» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , у разі якщо вони не відпустять призовника ОСОБА_8 .. В подальшому, після неодноразових погроз підозрюваного, призовник ОСОБА_8 сів на пасажирське сидіння автомобіля «Mercedes-Benz S420» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та разом з ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зникли.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ полягало у вчиненні діяння (дій бездіяльності), яке виражалося у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення та заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ або істотному зниженні її ефективності. Умислом ОСОБА_5 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 як військового формування ЗСУ. ОСОБА_5 вчиняючи вказані вище дії, чітко усвідомлював, що він перешкоджає законній діяльності ЗСУ в особливий період та передбачав настання суспільно небезпечних наслідків.

Вищевказані умисні дії ОСОБА_5 надали можливість як призовнику ОСОБА_8 так і іншим особам призовного віку уникати отримання повісток в означеному місці, і як наслідок, створили передумови для ухилення ними від виконання військового обов`язк у, а також перешкодили військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надали можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, вище зазначені дії ОСОБА_5 фактично перешкодили проведення мобілізаційних заходів співробітниками ТЦК та СП Кіровоградської області, ОСОБА_5 02.04.2026 втрутився у його законну діяльність та створив перешкоди в діяльності ЗСУ, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Перешкоджання з боку ОСОБА_5 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.

За даним фактом 02.04.2026 СВ ВП №1 (м.Знам`янка) КРУП ГУНП в Кіровоградській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121020000194, кваліфікація - ч.1 ст.114-1 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження, 02.04.2026 о 18:10 годині, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК, а у подальшому, 03.04.2026, повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.

Рапортом реєстрації повідомлення на лінію 102 від 02.04.2026 про опір працівникам влади. Протоколом прийняття усної заяви від ОСОБА_9 про те, що невідома особа здійснювала перешкоджання законній діяльності ЗСУ, а саме відносно працівників обласного ТЦК, які здійснювали доставляння особи за порушення військового обліку.

Показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно до яких останні були залучені до здійснення оповіщення з метою виявлення порушення військового обліку на території Кропивницького району. 02.04.2025 близько 10.00 години їм зателефонував начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив що на блокпосту в сел.Олександрівка було зупинено ОСОБА_8 , який порушив військовий облік. Прибувши на місце разом з колегами, які також були залучені до оповіщення, ОСОБА_8 добровільно сів до службового автомобіля працівників ТЦК, після чого вони вирушили до м.Кропивницький для проходження ВЛК. Коли виїхали з блокпоста, за ними почав рух автомобіль Mercedes з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який намагався їх наздогнати неподалік с. Підлісне. Під час руху, водій вказаного автомобіля намагався перекрити рух автомобілю працівників ТЦК та здійснив зіткнення з їх автомобілем. Коли, після зіткнення, їх автомобіль вимушено зупинився, з автомобіля Mercedes вийшов громадянин, який одразу з багажнику автомобіля дістав пластикову каністру, після чого почав погрожувати, що підпалить їхній автомобіль, якщо вони не відпустять ОСОБА_8 .. Після декількох погроз в їх сторону, ОСОБА_8 виліз з їх машини і побіг в сторону автомобіля Mercedes, сів на пасажирське сидіння і, разом з вказаним громадянином, вони поїхали у невідомому напрямку.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , відповідно до яких останній 02.04.2026 заступив на чергування на блокпост, який знаходиться на 242 км в сел. Олександрівка. Близько 09.30 години на блокпості було зупинено автомобіль марки Мерседес, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 .. На пасажирському сидінні вказаного автомобіля знаходився ОСОБА_8 , 1980 року народження, який згідно даних ІКС ІПНП являється порушником військового обліку за ст.210 КУпАП, про що було сповіщено працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, після прибуття працівників ТЦК, ОСОБА_8 добровільно сів до їхнього автомобіля та вони попрямували в напрямку сел.Олександрівка та майже одразу ОСОБА_5 на власному автомобілі попрямував за ними.

Протоколом огляду місця події від 02.04.2026, відповідно до якого на відкритій ділянці місцевості, а саме на автодорозі М-30 виявлено та вилучено: автомобіль «Mercedes-Benz S420» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який користувався ОСОБА_5 , з механічними пошкодженнями внаслідок ДТП та 5 каністр з рідиною схожою на бензин, які знаходились в вказаному автомобілі

Протоколом огляду місця події від 02.04.2026, відповідно до якого на відкритій ділянці місцевості, а саме на автодорозі в с.Підлісне, Кіровоградської області, виявлено та вилучено: автомобіль «Volkswagen Transporter» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким користувалися військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_6 з механічними пошкодженнями внаслідок ДТП.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , відповідно до яких 02.04.2026 близько 05.00 години він, разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 , виїхали на його автомобілі «Mercedes-Benz S420» з реєстраційним номером НОМЕР_1 з м.Дніпро до м.Києва для здійснення волонтерської діяльності. Приблизно о 10.00 годині були зупинені працівниками поліції на блокпосту в Кіровоградській області. Йому повідомили, що з ТЦК по місцю реєстрації є запрошення для оновлення військово-облікових даних, він сказав, що з`явиться коли буде в м.Дніпрі, однак поліцейський сказав, що треба це зробити зараз в будь-якому відділі ТЦК, на що він погодився, самостійно вийшов з авто, та сів до автомобіля працівників ТЦК, разом з ним сіли дві особи у військові формі. Коли почали рух, через 5 хвилин, їх почав наздоганяти ОСОБА_5 на своєму авто. ОСОБА_5 обігнав їх та своїми діями просив зупинитись, через це вони ледь не виїхали в кювет. Згодом автобус врізався в машину ОСОБА_5 , він почав виходити з автомобіля, але його не хотіли відпускати та тримали за руку, однак він вирвався та сів в автомобіль ОСОБА_5 , після чого вони разом продовжили рух до м.Києва. Приблизно через 10 хвилин їх зупинив екіпаж поліції, та почав опитувати з приводу вищезгаданих подій. Тілесних ушкоджень він не отримав, відстрочки від служби у нього немає.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про здійснення оповіщення. Копіями протоколів про вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_5 за ст.122-4 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП, ст.124 КУпАП.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення інших кримінальних правопорушення.

Про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить наступне: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він обґрунтовано підозрюється; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч.1 ст.114-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років та відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів; дія військового стану на території України та наявність територій непідконтрольних державній владі України, що дає можливість переховуватись на вказаних територіях.

Про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що існує ризик незаконного впливу на учасників та свідків кримінального провадження, які під тиском підозрюваного, можуть змінити свідчення, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_5 вчинив вказані злочинні дії з хуліганських мотивів відносно військовослужбовці Збройних Сил України. Крім того вчинення вказаного злочину передувало вчинення інших адміністративних правопорушень таких як дорожньо-транспортна пригода, втеча з місця ДТП, що вказує на те, що ОСОБА_5 схильний до вчинення правопорушень.

Особисте зобов`язання не може бути застосоване до підозрюваного ОСОБА_5 , так як даний запобіжний захід є найбільш м`яким, а злочин, який вчинив останній, є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Особиста порука не може бути застосована, оскільки на даний час не встановлено осіб, які б могли поручитися за ОСОБА_5 , та не встановлено осіб, які б могли забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Домашній арешт не є доцільним, оскільки такий запобіжний захід в цілому не може гарантовано запобігати ризикам, зазначеним вище. Окрім того за місцем реєстрації ОСОБА_5 не проживає.

Вчинення даного кримінального правопорушення, особливо під час дії воєнного стану, є грубим порушенням конституційного обов`язку громадян захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок»). Застосування більш м`якого запобіжного заходу може створити хибне уявлення «безкарності» за вказані дії та запровадити негативну практику нехтування своїми конституційними обов`язками, а саме стосовно захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що, в свою чергу, може спровокувати погіршення воєнної ситуації в країні.

Прокурор і слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, вказуючи на його обгрунтованість та просили задовольнити.

Підозрюваний просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_6 підтримала заперечення проти задоволення даного клопотання і просила застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Зауважила, що ОСОБА_5 характеризується виключно з позитивного боку, протягом тривалого часу здійснює активну, системну та суспільно корисну діяльність спрямовану на підтримку ЗСУ, безперервно займається волонтерською діяльністю, за що відзначений подякою Східного управління замовника робіт Міністерства оборони України. Здійснюючи волонтерську діяльність, зазнав поранення внаслідок ворожого обстрілу, наразі є потерпілим у відповідному кримінальному провадженні, отримане поранення призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, міцну репутацію, тривалий час здійснює волонтерську діяльність, позитивно характеризується, дружина останнього підтверджує факт проживання останнього разом з нею у будинку, який їй належить, і не заперечує проти застосування домашнього арешту щодо чоловіка за вказаною адресою спільного проживання. Викладене спростовує аргументи сторони обвинувачення щодо можливості ухилення від слідства та суду, незаконний вплив на свідків, враховуючи, що останні є працівниками РТЦК та СП, вчинення іншого кримінального правопорушення та неможливість застосування іншого запобіжного заходу.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

В силу ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

У провадженні слідчих СВ ВП №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, у тому числі ОСОБА_4 , перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121020000194 від 02.04.2026, правова кваліфікація ч.1 ст.114-1 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження, 02.04.2026 о 18:10 годині, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК, а у подальшому, 03.04.2026 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.

Аналіз наданих стороною обвинувачення доказів, свідчить про те, що вони об`єктивно зв`язують підозрюваного зі злочином, а тому слідчий суддя погоджується з тим, що пред`явлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст114-1 КК України, є обґрунтованою, що узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема позицією висловленою у пункті 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04) від 21.04.2011, де Європейський суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відтак, у даному кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Слід відзначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке класифікується як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, тож з метою уникнення кримінальної відповідальності, може ухилитися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, з метою зміни наданих ними показань, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження.

Судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010, в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Разом з тим, саме по собі твердження, що особа підозрюється, у тому числі, в скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, не тягне за собою безальтернативного обов`язку суду застосувати запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, що підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Мамедова проти Росії» від 01.06.2006 року. Тим більше, що практикою Європейського Суду, домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі (рішення у справі «Манчіні проти Італії»).

Також, Європейський суд з прав людини зазначає (п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011) справа «Харченко проти України», що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Слідчий суддя зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ОСОБА_5 раніше не судимий, при цьому одружений, інвалід ІІІ групи, волонтер Східного управління замовника робіт Міністерства Оборони України, відтак має міцні соціальні зв`язки та офіційне джерело доходів, має постійне місце проживання, за місцем проживання та волонтерської діяльності характеризується виключно позитивно, тож слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання не підтверджено і в судовому засіданні не доведено недостатність застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

За викладеного, слідчий суддявважає за необхідне у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою-відмовити, застосувавши щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останньому, цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , де останній наразі проживає, і власниця житла - дружина останнього, не заперечує проти продовження проживання там чоловіка - ОСОБА_5 у разі застосування відповідного запобіжного заходу, оскільки саме такий запобіжний захід повністю забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Підстав для застосування до підозрюваного більш м`яких видів запобіжних заходів ніж домашній арешт, слідчий суддя не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196-197, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, у межах строку досудового розслідування, тобто з 04.04.2026 до 03.06.2026, який полягає у забороні цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з під варти в залі суду негайно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на строк з 04.04.2026 до 03.06.2026, дію наступних обов`язків, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, за винятком їх участі у процесуальних діях;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 ,що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати та обов`язок надати можливість працівникам органу внутрішніх справ, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, з`являтися у вказане житло з вимогою надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 невідкладно прибути до місця свого проживання.

Копію ухвали негайно після оголошення вручити прокурору, слідчому, підозрюваному, надіслати до відома начальнику відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та для організації виконання начальнику Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області ( у тому числі електронною поштою: vdz@dp.police.gov.ua)

Дата закінчення дії даної ухвали 03.06.2026.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено о 14:50 годині 06.04.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1