Рішення № 13548407, 24.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.

Справа № 4/144-10-4580

За позовом Публічне акціонерне товариство "ОДЕСА-АВТО";

до відповідача Одеська Національна Академія зв'язку імені О.С.Попова

про стягнення 1162,28грн.

Суддя Літвінов С.В.

Від позивача: Пироженко О.І. - по довіреності;

Від відповідача: Калюжний Д.Ю. - по довіреності

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "ОДЕСА-АВТО" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення 1162,28грн., з яких 802,04грн.- заборгованість за надані послуги та придбані матеріали, 230грн.- індекс інфляції та 57,94 грн. –3% річних..

Відповідач надав до суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову повністю.

Позивач надав до суду письмові пояснення , в яких додатково обґрунтував позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 22.12.10р. та від 10.01.11р. строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ «ОДЕСА - АВТО» та Одеською Національною Академією Зв'язку України ім. О.С. Попова укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту дорожньо-транспортних засобів № 75/08 від 03.04.2008р., терміном дії до 31.12.2008р. (далі Договір).

У зв'язку з приведенням діяльності ВАТ «ОДЕСА - АВТО»у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», рішенням Загальних Зборів акціонерів від 24.03.2010 року Відкрите акціонерне товариство «ОДЕСА - АВТО»перейменоване в Публічне акціонерне товариство «ОДЕСА - АВТО»(скорочене найменування - ПАТ «ОДЕСА - АВТО»). Дані зміни набирають чинності 26 березня 2010 року. ПАТ «ОДЕСА - АВТО»є правонаступником ВАТ «ОДЕСА - АВТО».

На підставі п. 1.1. Договору, ПАТ «ОДЕСА - АВТО»зобов'язано надавати послуги з технічного обслуговування і ремонту дорожньо-транспортних засобів зазначених у додатку № 1 до Договору № 75/08 від 03.04.2008р., в свою чергу ОНАЗ ім. О.С. Попова взяла на себе зобов'язання оплатити надані послуги та придбані матеріали у відповідності та в строки передбачені п.п. 4.2., 5.1., 6.2. Договору.

Як стверджує позивач, відповідно до п. 9. Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792. (далі по тексту Правила від 11.11.2002 № 792.) Договір про надання послуг по ремонту ДТЗ повинен мати істотні умови у відповідності до ст.ст. 25, 26, 27 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно п. 26 Правил від 11.11.2002 № 792 Виконавець надає Замовнику перелік документів, що засвідчують надання послуги по ремонту ДТЗ: наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості Виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання. Пункт 56 Правил від 11.11.2002 № 792, зобов'язує Замовника, своєчасно оплачувати надані послуги та виконані роботи за умовами договору про технічне обслуговування і ремонт ДТ.

Так, позивач вказує на те, що 13.05.2008р. на адресу ПАТ «ОДЕСА - АВТО»звернулась ОНАЗ ім. О.С. Попова щодо встановлення додаткового обладнання на автомобіль марки Daewoo, модель Daewoo Lanos, державний номер ВН2894ВО (далі за текстом Автомобіль), зазначений у додатку № 1 до Договору № 75/08 від 03.04.2008р. про що свідчить складений та підписаний Сторонами замовлення-наряд № ЗН-05097 від 13.05.2008р.

На Автомобілі було встановлено додаткове обладнання сервісним центром ПАТ «ОДЕСА - АВТО»13.05.2008р. про що свідчить укладений та підписаний акт виконаних робіт № ЗА-0047565.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість виконаних робіт та придбаних матеріалів становить 802,04грн.. Повноважений Представник Замовника (довіреність Серія ЯЖЧ № 815912 від 13.05.2008р.) прийняв Автомобіль від Виконавця послуг та погодився з обсягом та вартістю робіт, претензій до якості виконаних робіт та комплектуючих ДТЗ не мав, про що свідчить підписаний акт виконаних робіт № ЗА-0047565 від 13.05.2008р.

ОНАЗ ім. О.С. Попова не перерахувала на поточний рахунок ПАТ «ОДЕСА -АВТО»грошові кошти за надані послуги та придбані матеріали на суму 802,04грн..

За порушення термінів оплати за надані послугу та придбані матеріали, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 223, 230, 231 Господарського кодексу України ПАТ «ОДЕСА - АВТО»нараховувало ОНАЗ ім. О.С. Попова інфляційне збільшення в сумі 230,19грн. та три відсотка річних в сумі 57,94грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 14.10.2010р.

Крім того, за порушення термінів оплати за надані послугу та придбані матеріали, керуючись п. 8.2. Договору, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»ПАТ «ОДЕСА - АВТО»нарахувало ОНАЗ ім. О.С. Попова пеню в розмірі 72,11грн..

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 1162,28грн., з яких 802,04грн.- заборгованість за надані послуги та придбані матеріали, 230грн.- індекс інфляції та 57,94 грн. –3% річних.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:

За вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, процесуальним законодавством на позивача покладений обов’язок доведення суду тих обставин на які він посилається, у спосіб, визначений законом.

Позивач на підтвердження позовних вимог зазначає у позові, що 13.05.2008 на адресу ПАТ «ОДЕСА-АВТО»звернулась ОНАЗ ім. О.С.Попова щодо встановлення додаткового обладнання на автомобіль марки Daewoo, модель Daewoo Lanos, про що свідчить складений та підписаний Сторонами без зауважень замовлення-наряд від 13.05.2008р.. Повноважний Представник Замовника (довіреність серії ЯЖЧ №815912 від 13.05.2008р.) прийняв автомобіль від виконавця послуг та погодився з обсягом вартістю робіт, про що свідчить підписаний без зауважень акт виконаних робіт від 13.05.2008р.».

Проте ці свідчення не відповідають умовам Договору про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту дорожньо-транспортних засобів від 07.04.2008, укладеного між Позивачем та Академією.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що предметом договору є надання Позивачем послуг з технічного обслуговування і ремонту дорожньо-транспортних засобів Академії за кодом економічної класифікації 50.20.1.

Згідно преамбули Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених Наказом Мінтрансу від 11.11.2002, №792, технічне обслуговування - це операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією ДТЗ як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів.

Вичерпний перелік послуг технічного обслуговування, які відповідач, як бюджетна установа, може замовляти та сплачувати за кодом економічної класифікації 50.20.1, наведений в Державному класифікаторі продукції та послуг ДК 016-97, який затверджений наказом Держстандарту України від 30.12.97р. № 822.

Таким чином, встановлення Позивачем додаткового обладнання (магнітофону) не було технічним обслуговуванням автомобілю, та прямо протирічило умовам Договору від 07.04.2008р, укладеного між Позивачем та Академією.

Проте, водій Гуляєв К.В., що діяв за довіреністю серії ЯЖЧ №815912 від 13.05.2008р. самовільно, не маючи права підпису первинних документів, замість того, щоб здійснити технічне обслуговування належного Академії автомобілю, того ж дня підписує замовлення-наряд на встановлення додаткового обладнання (магнітофону), та акт виконаних робіт від 13.05.2008р. Про факт самовільного підписання первинних документів свідчить відсутність печатки Академії та наявність особистого підпису Гуляєва К.В. в замовленні-наряді та акті відповідно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Зокрема, до первинних документів відносять акти виконаних робіт (наданих послуг), товарні накладні, прибуткові та видаткові касові ордера, платіжні доручення, банківські виписки, акти на списання малоцінних предметів, товарно-транспортні накладні тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і крім інших обов'язкових реквізитів, повинні мати особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна норма закріплена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, пунктом 2.4. якого передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, судом встановлено, що водій Гуляєв К.В., що діяв за довіреністю серії ЯЖЧ №815912 від 13.05.2008р., не мав повноважень для підписання акту, адже, довіреність була йому видана виключно для «техобслуговування а/м ДЕУ Ланос».

Зокрема позивач посилається на те, що оглядаючи замовлення-наряд №ЗН-05097 від 13.05.2008 р. вбачається, що він по своїй правовій природі є спрощеною формою договору підряду, та є підставою виникнення цивільним прав та обов'язків.

Це твердження не відповідає вимогам діючого законодавства внаслідок того, що ОНАЗ ім. О.С.Попова є державною установою, розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів, та обслуговується в Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області що підтверджується відповідною довідкою .

Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами..

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно ч. 1. ст. 46 Бюджетного кодексу України стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Тобто для здійснення оплати за отримання послуги чи купівлі товару бюджетна установа має укласти господарський договір, зареєструвати бюджетні зобов'язання за цим договором в органі ДКУ, отримати послугу чи товар, і тільки після завершення цих стадій здійснити оплату.

Замовлення-наряд №ЗН-05097 від 13.05.2008 р. не відповідає цим критеріям та не відповідає вимогам, що пред'являються до первинних документів, не містить підпису першої особи підприємства та гербової печатки, не взятий на облік казначейством та відповідно не може бути підставою для виникнення зобов'язань фінансового характеру.

Також суд звертає увагу на те, що посилання Позивача на норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 24.04.2000 №92 є недоречним, адже пунктом 2 цього Положення зазначено, що норми цього Положення не застосовуються до бюджетних установ.

Академія є бюджетною установою, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (додається), та для обліку її активів застосовується Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, що затверджена наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 № 64.

Проте згідно довідки №01-24-38 від 20.01.2011р., магнітофон СD-Ресивер РIONEER на балансі Академії не обліковувався, що є підтвердженням того, що водій Гуляєв К.В. самовільно, не маючи права підпису первинних документів, замість того, щоб здійснити технічне обслуговування належного Академії автомобілю, підписав без належних повноважень замовлення-наряд на встановлення додаткового обладнання (магнітофону), та акт виконаних робіт від 13.05.2008р.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 п.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов”язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як зазначається в роз”ясенні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними”, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, водій ОНАЗ ім. О.С.Попова Гуляєв К.В. самовільно, не маючи права підпису первинних документів, замість того, щоб здійснити технічне обслуговування належного Академії автомобілю, підписав без належних повноважень замовлення-наряд № ЗН-05097 від 13.05.08р. на встановлення додаткового обладнання (магнітофону), та акт виконаних робіт № ЗА-0047565 від 13.05.2008р..

Таким чином, відповідно до ст. 83 ГПК України та ст. 215 ЦК України, суд вважає визнати недійсним з моменту вчинення правочин щодо замовлення-наряду № ЗН-05097 від 13.05.08р., який оформлений актом виконаних робіт № ЗА-0047565 від 13.05.2008р. між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСА-АВТО" та Одеською Національною Академією зв'язку імені О.С.Попова.

Керуючись 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту вчинення правочин щодо замовлення-наряду № ЗН-05097 від 13.05.08р., який оформлений актом виконаних робіт № ЗА-0047565 від 13.05.2008р. між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСА-АВТО" ( м. Одеса, вул.. 25-ої Чапаївської дивізії, 15-а, код 03120420) та Одеською Національною Академією зв'язку імені О.С.Попова ( м. Одеса, вул.. Ковальська, 1, код 01180116).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.01.11р.

Суддя Літвінов С.В.