Ухвала суду № 135483325, 03.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8292/23

Провадження № 1-в/204/145/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання адвоката ОСОБА_3 про застосування ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 про застосування ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_4 .

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 в обґрунтування свого клопотання зазначила, що 23 серпня 2023 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (справа № 201/8292/23, провадження № 1-кп/201/824/2023) ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року було змінено в частині призначеного покарання, а саме вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 гривень. 09 листопада 2023 року ОСОБА_4 на виконання ухвали суду сплачено штраф в розмірі 51 000 гривень. Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року залишено без змін. 20 серпня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 04 вересня 2025 року (справа № 201/1814/25, провадження № 1-кп/201/743/2025) до ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою та встановлено розмір застави у розмірі 242 240 гривень. 05 вересня 2025 року по справі № 201/1814/25 було внесено за ОСОБА_4 заставу. Враховуючи, що ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року, то ухвалою Соборного суду м. Дніпра від 02 жовтня 2025 року тимчасово залишено ОСОБА_4 в Дніпровській УВП № 4 до набрання законної сили вироку у даному кримінальному провадженні, однак не більш ніж до відбуття ним покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року. ОСОБА_4 має на утриманні батьків похилого віку, які потребують постійного догляду. Крім того батько ОСОБА_4 ОСОБА_4 має проблеми зі здоров`ям, та потребує постійних оперативних втручань. На момент звернення до суду з клопотанням, ОСОБА_4 відбув більше половини частини призначеного йому покарання. Просила клопотання задовольнити.

Засуджений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити. Пояснив, що, дійсно, відносно нього на розгляді перебуває ще одне кримінальне провадження. У тому кримінальному провадженні вже є допитаними свідки та досліджені докази. У зв`язку із відомостями, які були отримані під час допиту свідків та дослідження доказів у справі, відносно нього було визначено заставу у мінімальному її розмірі. У кримінальному провадженні, яке на даний час перебуває на розгляді, йому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України. Вказане йому інкримінується тільки із-за того, що він надавав свій автомобіль в оренду певним особам. Були допитані свідки та дослідженні докази, які у свою чергу виключають його причетність до вчиненні вказаного кримінального правопорушення. У нього за період відбування покарання, а саме до 19 березня 2026 року, заохочення були, однак вони були усними та не офіційними, і лише 19 березня 2026 року є одне письмове. Він на даний час працевлаштований в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4», однак не офіційно. Він звертався до адміністрації установи задля того, щоб працевлаштуватися, однак це було усне звернення, це було одразу, як тільки він був поміщений в умови Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4». Вподальшому, рік тому, йому порадили звернутись до адміністрації установи із письмовою заявою про працевлаштування, однак, що із вказаною заявою йому не відомо та він цим не цікавився, оскільки для нього важливим є факт не сидіння в камері, а щось робити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважав, що клопотання задоволенню не підлягає, у зв`язку із чим просив відмовити у його задоволенні.

В судове засідання представник Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» не з`явився, однак надали на адресу суду заяву із проханням проводити розгляд клопотання за відсутності їх представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи на засудженого та надані до суду докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року було залишено без змін.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року набрав законної сили 10 лютого 2025 року.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжке кримінальне правпорушення, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережне тяжке кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким та умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Вимогами ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За змістом зазначеного кримінального закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці, добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Суд звертає увагу, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України.

Таким чином, висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також даних, що характеризують його особу.

Як вбачається із характеристики, яка була надана начальником Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» полковником внутрішньої служби ОСОБА_6 від 09 лютого 2026 року та була долучена до клопотання захисника, до послуг соціально-психологічної та педагогічної допомоги, яка спрямована на надання та отримання правового та культурно-освітнього рівня, засуджений ОСОБА_4 до адміністрації установи, не звертався. Соціально корисної активності та ініціативи не проявляє. До суспільно-корисної праці засуджений ОСОБА_4 не залучався з незалежних від нього обставин.

Відповідно до характеристики, яка була надана начальником Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_6 від 19 лютого 2026 року, ОСОБА_4 , раніше судимий у 2023 році за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі до двох років. Взятий під варту 20 серпня 2024 року за ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України. В Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» перебував з 20 серпня 2024 року на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра. ОСОБА_4 за період перебування в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» характеризується посередньо, має стягнення, які погашені за плином часу, заохочень від адміністрації установи не має. На профілактичному обліку не перебуває. З іншими співкамерниками не конфліктував, підтримував рівні стосунки. Згідно матеріалів особової справи зв`язки з рідними підтримує шляхом отримання посилок, передач.

Як убачається із довідки про заохочення і стягнення на ув`язненого ОСОБА_4 , який утримується в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» від 19 лютого 2026 року, останній заохочень не має, має два стягнення, а саме: 30 серпня 2024 року догана, обмежив огляд камери; 30 серпня 2024 року карцер три доби, зберігання забороненого предмету, які були погашені за плином часу.

Вподальшому, за клопотанням захисника ОСОБА_3 до матеріалів справи була долучена характеристика на ув`язненого, яка була надана т.в.о. начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_7 від 25 березня 2026 року, із якої вбачається, що ОСОБА_4 за період перебування в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» характеризується позитивно, має заохочення за сумлінну працю з благоустрою установи з власної ініціативи від адміністрації установи, на профілактичному обліку не перебуває. З іншими співкамерниками не конфліктував, підтримував рівні стосунки. Згідно матеріалів особової справи зв`язки з рідними підтримує шляхом отримання посилок, передач.

Відповідно до витягу № 1.4/23-2025 з протоколу засідання Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі від 19 березня 2025 року, засудженому ОСОБА_4 було визначено місце відбування покарання, а саме Державну установу «Первомайська виправна колонія № 117».

Вподальшою, ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року у зв`язку із розглядом кримінального провадження № 42023040000000552 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_4 було тимчасово залишено в Дніпровській УВП № 4 до набрання законної сили вироку у даному кримінальному провадженні, однак не більш ніж до відбуття ним покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України праця засудженого є одним із ключових факторів щодо можливості застосування умовно дострокового звільнення від відбування покарання.

Частиною 3 статті 6 КВК України визначено, що основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Як було встановлено в судовому засіданні, а саме із пояснень наданих засудженим ОСОБА_4 безпосередньо в судовому засіданні, що він є працевлаштованим в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4», однак не офіційно, із матеріалів особової справи засудженого, ОСОБА_4 не працевлаштований в установі та не виявляв такого бажання на протязі усього строку перебування в установі.

Судом не можуть бути взятими до уваги пояснення засудженого ОСОБА_4 в частині того, що останній звертався до адміністрації Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» із письмовою заявою із приводу працевлаштування, оскільки під час судового розгляду, це не знайшло свого підтвердження та вказане розцінюється судом, як намагання ввести суд в оману.

Також, судом береться до уваги й той факт, що засуджений ОСОБА_4 за весь період відбування покарання в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» до послуг соціально-психологічної та педагогічної допомоги, яка спрямована на надання та отримання правового та культурно-освітнього рівня не звертався. Соціально корисної активності та ініціативи не проявляв.

Що ж стосується отримання засудженим ОСОБА_4 19 березня 2026 року подяки, то слід зазначити, що вказана подяка була отримана останнім вже після подання до суду клопотання про застосування ст. 81 КК України та, у свою чергу, була отримана за сумлінну працю із благоустрою установи з власної ініціативи, а тому вказане не може бути оцінено судом, як обставина, яка б свідчила про становлення на шлях виправлення останнього під час відбування покарання, як і позитивна характеристика.

Судом також не може бути взятим до уваги посилання у клопотанні адвоката, як на підставу звільнення від подальшого відбування покарання, наявність на утриманні батьків похилого віку, які потребують постійного догляду, оскільки як було встановлено в судовому засіданні із досліджених матеріалів особової справи, засуджений ОСОБА_4 до моменту засудження за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська не був працевлаштованим та не мав нікого на утриманні.

При цьому, лише факт наявності батьків похилого віку, жодним чином не може впливати на особистісні характеристики засудженого та на процес його виправлення.

При розгляді клопотання, судом було враховано наявність відносно засудженого ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Посилання ж сторони захисту на той факт, що засудженим ОСОБА_4 було сплачено штраф за вказаним кримінальним провадженням, а тому він вважається таким, що відбув покарання, судом не може бути взятим до уваги, оскільки зазначення питання не є предметом розгляду у даній справі про застосування ст. 81 КК України.

В судовому засіданні не встановлені обставини, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій відбування ним призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі. Поведінка засудженого не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених та бути підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

У судовому засіданні не надано жодних доказів виправлення засудженого ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави для застосування пільг до нього згідно ст. 81 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про застосування ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Суддя ОСОБА_1