Рішення № 13548306, 14.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2011 р.

Справа № 12/168-10-4947

Позивач: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю „Анкор-кар”

про розірвання договору оренди виселення та стягнення 18330,37 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Курлович О.О. –довіреність від 04.01.2011 р.

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі по тексту –Представництво), звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю „Анкор-кар” (далі по тексту –ТОВ „Анкор-кар”), в якій просить суд розірвати договір оренди № 43/1 від 30.10.2008р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ „Анкор-кар”, яким останньому було передано в строкове платне користування нежиле приміщення підвалу, загальною площею 151,5 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, виселити ТОВ„ Анкор-кар”, а також стягнути з ТОВ „Анкор-кар” заборгованість з орендної плати в сумі 16005,38 грн. та пеню в сумі 2324,99 грн.

14.01.2011р. позивач в судовому засіданні надав до суду довідку що станом на 11.01.2011р. відповідачем сплачена заборгованість з орендної плати в сумі 18000 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.12.2010 р. наданою суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

30.10.2008 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ „Анкор-кар” (Орендар) було укладено договір № 43/1 оренди нежитлового приміщення (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 151,5 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1.

Відповідно до п.1.2. договору строк дії договору визначено з 30.10.2008р. по 30.11.2011р.

Згідно з п.2.2. договору за орендоване приміщення Орендар зобов’язався сплачувати орендну плату, відповідно до розрахунку, приведеного в додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць –4378,58 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

У відповідності до п.2.4. договору орендар зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З огляду на порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради направило відповідачу пропозицію про розірвання договору № 01-15\914 від 27.09.2010р. в якій запропонувало Відповідачу оплатити заборгованість, розірвати договір оренди та передати приміщення Представництву. Як зазначає позивач, вказану пропозицію відповідач отримав 18.09.2010р., що підтверджується корінцем поштового повідомлення, який є у матеріалах справи.

01.10.2010р. відповідач перерахував відповідачу в рахунок заборгованості з орендної плати 6000 грн.

Позивач зазначає, що в порушення вимог п.п. 2.2, 2.4. договору, Відповідач не вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за користування орендованим приміщенням у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість. Так станом на 21.10.2010 р. сума заборгованості відповідача зі сплати оренди складає 16005,38 грн. та пені 2324,99 грн.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради посилається на те, що відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого за відповідачем станом на 21.10.2010р. рахується заборгованість з орендної плати в сумі 16005,38 грн. та 2324,99 грн. пені.

В процесі розгляду справи відповідачем заборгованість з орендної плати було сплачено, а саме в сумі 18000 грн. що підтверджується довідкою позивача наданою його представником в судовому засіданні.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідачем заборгованість з орендної плати в сумі 16005,38 грн. що виникла станом на 21.10.2010р. в добровільному порядку була сплачена 11.01.2011р. суд вважає, що провадження в частині стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати в розмірі 16005,38 грн. слід припинити.

Таким чином станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені в сумі 2324,99грн., яка розрахована помісячно з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України., яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

На думку позивача порушення відповідачем строків сплати оренди є суттєвим порушенням умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання договору оренди № 43/1 від 30.10.2008р. у відповідності з п.2 ст.651, п.2 ст.773, ст.783 Цивільного кодексу України та ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, виселення відповідача з орендованого приміщення та стягненням з відповідача пені в сумі 2324,99грн.

З огляду на вищенаведене суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до п.5.2 договору оренди № 43/1 від 30.10.2008р. за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Таким чином, сторони по договору передбачили відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати –сплата пені за кожен день прострочки.

Цей пункт договору кореспондується з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.09.2010р. надіслав відповідачу пропозицію № 01-15/914 в якій запропонував відповідачу розірвати договір оренди, здійснити фактичну передачу нежилого приміщення по акту приймання-передачі та сплатити заборгованість з орендної плати.

Проте, виходячи з аналізу норм чинного законодавства суд прийшов до висновку, що пропозиція № 01-15/914 від 27.09.2010р. не є повідомленням про розірвання договору найму в розумінні ст. 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4)наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вищенаведений перелік підстав для розірвання договору найма на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Також ч.2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем деякі орендні платежі здійснювалися не в повному обсязі та з пропуском строку, встановленого пунктом 2.4 договору оренди, проте це не є істотним порушенням умов договору в розумінні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, внаслідок якого позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні спірного договору.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи відсутність підстав для розірвання договору оренди № 43/1 від 30.10.2008р. на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” суд прийшов до висновку, що в частині розірвання договору оренди позов задоволенню не підлягає, а отже, і в частині виселення відповідача з орендованих приміщень також задоволенню не підлягає.

В частині заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2324,99грн. суд, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи „Законодавство” (версія 2.7.9.), наданий позивачем розрахунок, вважає, що зазначена вимога підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 2156,86 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2156,86 грн.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи те, що відповідачем заборгованість по орендній платі, яка виникла станом на 21.10.2010р. була сплачена під час розгляду справи, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 32,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 28,32 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Анкор-кар” заборгованості з орендної плати в сумі 16005,38 грн., яка виникла станом на 21.10.2010р. –припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Анкор-кар” (65012, м. Одеса, вул. Катерининська, 1, код 19211538) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595) пені в сумі - 2156 (дві тисячі сто п’ятдесят шість) грн. 86 коп.; витрати на оплату державного мита в сумі - 32 (тридцять дві) грн. 16 коп.; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі - 28 (двадцять вісім) грн. 32 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 19.01.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.