Постанова № 1354811, 08.02.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.01.08р.

Справа № А25/309-07

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 36, м. Дніпропетровськ

про стягнення 9510,96 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Секретар Пономарьов І.В.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко С.Г. - дов. №03-06/16 від 09.01.08р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 9510,96грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх обов’язків по сплаті штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями).

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання та не надав витребувані судом матеріали. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника, оскільки відповідач був належним чином попереджений про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006рік” середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 88 осіб; фонд оплати праці –788200,00 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –8956,80 грн., чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4%-го нормативу –3 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників-інвалідів облікового складу - 3 осіб.

Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 8956,82грн., виходячи з 1-го робочого місця, фактично не зайнятого інвалідом у звітному періоді відповідно до 4% нормативу та пені на суму заборгованості у розмірі 554,14грн. За період з 16.04.2007р. по 07.11.2007р. згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції що була чинною у 2006р. (надалі також - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати

Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі

підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

На підприємстві відповідача кількість працюючих інвалідів у 2006р. була менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону (88х4%=3,52), отже цілим значенням є 4.

Той факт, що згідно зі ст.18 Закону на підприємства, установи, організації покладений лише обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не обов’язок працевлаштування інвалідів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки в силу ст. 19, 20 Закону єдиною умовою для застосування штрафних санкцій є менша кількість працюючих на підприємстві інвалідів, ніж встановлено нормативом. Отже Закон не пов’язує настання обов’язку сплати штрафу підприємством з обставинами направлення інвалідів для працевлаштування, повідомлення відповідних державних органів про наявність вільних робочих місць інвалідів та т.і. Не містить також Закон і підстав для звільнення від відповідальності у випадку відсутності фактів відмови підприємства у працевлаштуванні направлених інвалідів.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 36 (м. Дніпропетровськ, вул.. Запорізьке шосе, 68, п/р 26007200030000, МФО 306856, код ЄДРПОУ 32702153) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ, вул.. Чкалова, 11, р/р 31219230700004 в банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЗКПО 25005978) 9510,96грн.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко