Ухвала суду № 135481051, 02.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/994/25

н/п 2/953/1111/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі судового засідання Реуцькій Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-Сістем», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору застави, -

установив:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «ВСС-Сістем», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору застави.

10.03.2026 представником відповідача Павлуненко К.Л. подано клопотання про закриття провадження у справі, з огляду на те, що спір цієї категорії має розглядатись в господарському суді, якщо учасник товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Отже, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин, указаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

16.03.2026 від представника позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі, в яких остання зазначила, що дане питання вже вирішувалось судом, зокрема постановою Харківського апеляційного суду від 25.11.2025. У зв`язку з чим, просила відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження по справі.

У судовому засіданні представник відповідача - Павлуненко К.Л. підтримала заяву про закриття провадження у справі, з підстав викладених у заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заяви про закриття провадження, зазначила, що позивач ОСОБА_4 звернулась до суду у зв`язку з порушенням її особистих прав, а не корпоративних, а тому даний спір має розглядатись судом загальної юрисдикції, а не господарської.

Представник відповідача ТОВ "ВСС-Сістем" в підготовче судове засідання не з`явився, про день та час підготовчого судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

За правилами, встановленими ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Такі випадки передбачені, зокрема, статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до юрисдикції господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Фізичні особи можуть бути стороною в господарському процесі, зокрема у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного.

Позивач ОСОБА_5 , яка є засновником ТОВ «ВСС СІСТЕМ» звернулась до суду як фізична особа, за захистом свого особистого права, а не корпоративного, позовні вимоги обґрунтовує перевищенням повноважень директора ТОВ « ВСС СІСТЕМ» при укладенні останнім договорів позики та застави.

Таким чином позов ОСОБА_5 не містять вимог, які б стосувались саме порушення корпоративних прав позивача.

Відтак, викладені в заяві доводи щодо підстав для закриття провадження у справі через притаманність правовідносин виключно господарським є безпідставним.

Положеннями ст. 255 ЦПК України визначені підстави для закриття провадження у справі.

Так, відповідно до ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Суд зазначає, що твердження відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, що викладені у заяві, не підпадають під жодну з перелічених підстав, визначених ст. 255 ЦПК України.

З огляду на викладене вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про закриття провадження по справі.

Керуючись ст. 10, 258 - 261, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСС-Сістем», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики та договору застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.Л. Шаренко