Рішення № 135480518, 07.04.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22668/25

Провадження № 2/353/198/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

17.12.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» звернулось в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 338074 від 07.02.2022 року в розмірі 33998,0 грн., а також судових витрат. Також представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності.

19.12.2025 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польської М.В. цивільну справу за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішено передати на розгляд за підсудністю до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.

19.01.2026 року до Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області надійшла цивільна справа за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цього ж дня передана для розгляду судді Тлумацького районного суду Івано-Франкіської області Луковкіній У.Ю.

20.01.2026 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

26.01.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що недоліки позовної заяви усунуто частково, однак з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд вважав за можливе відкрити провадження у справі.

Зокрема представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» подав уточнену позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 338074 від 07.02.2022 року в розмірі 33998,0 грн., яка складається з: 19945,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14053,0 грн. заборгованості за простроченими процентами. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим станом на 26.03.2025 року допустила заборгованість по вищевказаному договору в загальній сумі 33998,0 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь товариства. Також просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 26.01.2026 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також вказаною ухвалою явку представника позивача в судове засідання було визнано обов`язковою та зобов`язано його надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч. 1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2026 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.

17.02.2026 року представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав оригінали матеріалів кредитної справи відносно боржника ОСОБА_1

16.03.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було визнано обов`язковою явку представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.04.2026 року, оскільки необхідно було встановити факт переходу прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, шляхом сплати ціни продажу за відповідним реєстром боржників.

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, однак на виконання вимог ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2026 року направив до суду додаткові докази та просив розгляд справи провести у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, відзиву на позовну заяву суду не надала, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідачка про причини неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву суду не надала, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України щодо зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 07.02.2022 року ОСОБА_1 подала до ТзОВ «Ізі Кредит» заяву на видачу кредиту № 517420, в якій разом із зазначенням особистих анкетних відомостей просила видати їй кредит у сумі 20000 грн. (а.с. 20-20 зворот, 106-106 зворот).

07.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Ізі Кредит» було укладено кредитний договір № 338074, за умовами якого кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 20000,0 грн. на особисті потреби, в Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у Договорі (п.3 Договору) (а.с. 21-23 зворот, 107-109 зворот).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору, сума кредиту, яка зазначена в цьому Договорі, надається Позичальнику в готівковій формі у національній валюті України не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього Договору.

Згідно із пунктом 5.1 кредитного договору, перебіг строку нарахування процентів за користування кредитом розпочинається з дати фактичного отримання Позичальником кредиту і складає 20 тижнів.

Відповідно до пункту 5.2 кредитного договору, реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 2093,13%.

Згідно з пунктом 5.4. кредитного договору, сума щотижневого платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів (надалі - Платіж) визначається Графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 442,77% річних від суми кредиту з першого по 9 платіж та 1,80% процентів річних за всіма наступними платежами до останнього платежу згідно Графіку платежів, у розрахунку з потижневою сплатою 8,51% (процентів) з 1 по 9 платіж та 0,03% (процентів) за всіма наступними платежами до останнього платежу, за період дії договору 76,92% (процентів) (п. 5.4. кредитного договору).

Дата першого платежу 14.02.2022 року (п. 5.5. кредитного договору).

Згідно п. 5.7. кредитного договору № 338074 від 07.02.2022 року загальна сума всіх платежів Позичальника за договором з урахуванням процентної ставки за кредитом становить 35160,0 грн. Загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 35160,0 грн., що складається з 20000 грн. суми кредиту та 15160,0 грн. процентів за користування кредитом, або 197,62% у процентному значені.

Згідно з пунктом 10.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 26 кредитного договору, підписуючи даний Договір Позичальник підтверджує, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, у чіткій та зрозумілій формі отримав від Кредитодавця інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього Договору.

Згідно з розділом 7 кредитного договору «реквізити та підписи сторін», Позичальник власноручним підписом підписала кредитний договір № 338074 від 07.02.2022 року та отримала його примірник.

Крім того, ОСОБА_1 власноручним підписом підписала графік платежів загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, інформацію щодо фінансової послуги та паспорт споживчого кредиту (а.с. 24-27, 110-113 зворот).

Видача відповідачці коштів в сумі 20000,0 грн. підтверджується видатковим касовим ордером від 07.02.2022 року (а.с. 27 зворот, 114).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Нормами ст.ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

26.03.2025 року між ТзОВ «Ізі Кредит» (первісний кредитор) та ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (новий кредитор/позивач) було укладено Договір факторингу № Ф-25/2 (а.с. 38-42, 168-172).

З копії Реєстру боржників № 2 від 02.06.2025 року до вищевказаного Договору факторингу, затвердженого актом приймання-передачі від 04.06.2025 року, вбачається, що ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 338074 від 07.02.2022 року на сумарну заборгованість в сумі 33998,0 грн., яка складається з: 19945,0 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14053,0 грн. заборгованості за процентами (а.с. 163-167 зворот).

Відповідно до п. 5.1 Договору факторингу клієнт передає, а фактор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості та зобов`язується сплатити клієнту ціну продажу.

Платою клієнта фактору за фінансування під відступлення права вимоги згідно з цим договором є сума у розмірі 100,0 грн. (п. 5.11 договору факторингу).

Згідно з копією квитанції від 27.03.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (позивач) на виконання умов вищевказаного договору факторингу сплатило на рахунок ТзОВ «Ізі Кредит» (первісний кредитор) плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 рокув сумі 100,0 грн. (а.с. 44 зворот).

Також п. 5.3 Договору факторингу, передбачено, що права вимоги переходять від клієнта до фактора з дати оплати фактором клієнту ціни продажу за відповідним укладеним реєстром боржників. Ціна продажу визначається у кожному окремому реєстрі боржників.

З копії Реєстру боржників № 2 від 02.06.2025 року вбачається, що ціна продажу за цим реєстром боржників становить 317898,52 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції № 43 від 04.06.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (позивач) на виконання умов вищевказаного договору факторингу сплатило на рахунок ТзОВ «Ізі Кредит» (первісний кредитор) ціну продажу за цим реєстром боржників № 2 від 02.06.2025 року до договору факторингу № Ф-25/2 від 26.03.2025 рокув сумі 317898,52 грн. (а.с. 174 зворот).

Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Ізі Кредит» (первісний кредитор) відступило право вимоги за кредитним договором № 338074 від 07.02.2022 року щодо боржника ОСОБА_1 новому кредитору - ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС».

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 23.05.2025 року, згідно розрахунку позивача, допустила виникнення заборгованості по кредиту в загальній сумі 33998,0 грн., яка складається з: 19945,0 грн. заборгованості за тілом кредиту; 14053,0 грн. заборгованості за простроченими процентами (а.с. 28-28 зворот, 30 зворот, 115-115 зворот, 126).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором, відповідачкою по справі суду не представлено.

23.07.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» (позивач) направив відповідачці ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги та необхідності погасити заборгованість за кредитним договором на користь нового кредитора в розмірі 33998,0 грн. протягом 7 банківських днів з дня отримання цього повідомлення (а.с. 29-30, 116, 123-125). Однак, як зазначає позивач, вказана вимога не буда виконана відповідачкою та заборгованость за кредитним договором не погашена.

Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за Кредитним договором № 338074 від 07.02.2022 року, та те, що відповідачка в судове засідання не з`явилась, відзиву на позовну заяву та жодних письмових чи електронних доказів суду не надала, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, яка станом на 23.05.2025 року становить 33998,0 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 2347 від 01.12.2025 року, а.с. 51).

В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Також відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,0 грн. представником позивача було додано копію Договору про надання правової допомоги від 03.02.2025 року (а.с. 45 зворот -48), копію акту наданих послуг від 01.12.2025 року (а.с. 50), копію платіжної інструкції кредитового переказу № 2348 від 01.12.2025 року (а.с. 50 зворот), копію ордеру серії АІ № 2063995 (а.с. 48 зворот), копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.с. 49).

В свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначив, що Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є незначною. Справа є малозначною в силу закону і не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,0 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідачки.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі викладеного, відповідно ст.ст. 207, 512-514, 516, 517, 526, 530, 611, 612, 626, 628, 631, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», юридична адреса: м. Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007, код ЄДРПОУ 42436323, заборгованість за Кредитним договором № 338074 від 07.02.2022 року, яка станом на 23.05.2025 року становить 33998,0 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок) та складається з: 19945,0 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 00 копійок) заборгованості за тілом кредиту; 14053,0 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятдесят три гривні 00 копійок) заборгованості за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», юридична адреса: м. Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007, код ЄДРПОУ 42436323, 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та 3000,0 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог в частині стягнення судових витрат - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА