Рішення № 135478175, 07.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 Справа № 917/203/25

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали

за позовною заявою Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (адреса: вул. Перемоги, 19, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 21048525)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804

про стягнення 366903,59 грн, визнання додаткових угод недійсними

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору. Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод №2 від 29.03.2021 (з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову від 05.03.2025), № 5 від 25.10.2021, № 6 від 29.10.2021, №7 від 02.12.2021, № 8 від 23.12.2021, №12 від 17.12.2022 до договору № 21610972/21 про постачання електричної енергії від 16.02.2021, укладених між Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», а також про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів у розмірі 366903,59 грн.

Процесуальні дії суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 справу передано до розгляду судді Пушку І.І.

Ухвалою від 03.02.2025 суд залишив позовну заяву без руху відповідно до ст. 174 ГПК України.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 06.02.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі; призначив підготовче засідання у справі на 06.03.2025; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи, а саме: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

18.02.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 2281).

20.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2423).

05.03.2025 позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову (вх. № 2991).

05.03.2025 відповідачем подане клопотання про зупинення провадження у справі № 917/203/25 до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного господарського суду у справі № 920/19/24 щодо застосування п. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Від позивача 06.03.2025 надійшла заява про розгляд справи №917/203/25 без участі представника (вх.№ 3095).

Ухвалою від 06.03.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача (вх. №2991 від 05.03.2025) про зміну предмету позову; продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання в справі відклав на 24.04.2025.

Ухвалою від 22.05.2025 суд за клопотанням відповідача зупинив провадження у справі № 917/203/25 до закінчення перегляду Верховним Судом в касаційному порядку справи № 920/19/24.

10.12.2025 Господарський суд Полтавської області отримав клопотання від позивача про поновлення провадження у справі оскільки 21 листопада 2025 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) винесено постанову, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» залишено без задоволення. Постанова суду набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Ухвалою від 17.12.2025 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання по справі на 15.01.2026.

Ухвалою від 15.01.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/203/25; справу призначив до розгляду по суті на 12.02.2026.

Позивачем заявлене клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату в зв`язку з запланованим відрядженням міського голови та неможливістю прибуття до суду представника позивача.

Ухвалою від 12.02.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 12.03.2026 об 11:30.

11.03.2026 від відповідача надійшла заява (вх. № 3217) про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 12.03.2026 судом оголошено перерву до 26.03.2026 на 11:30, про дату та місце проведення судового засідання сторони повідомлені під розписку.

В засідання 26.03.2026 представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 12.03.2026.

Від позивача надійшло клопотання (вх. № 3844 від 24.03.2026) про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з участю міського голови 26.03.2026 в судовому засіданні в Чорнухинському районному суді.

Ухвалою від 26.03.2026 суд відклав розгляд справи на 07.04.2026.

06.04.2026 від позивача надійшла зава про проведення засідання за відсутності представника в зв`язку з участю міського голови та юриста позивача 07.04.2026 в судовому засіданні у Верховному Суді.

Подана позивачем заява судом задоволена.

07.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 07.04.2026, без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Подане відповідачем клопотання судом задоволене.

Виклад позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками проведеної публічної закупівлі за ідентифікатором № UA-2021-01-06-002007-b між Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» укладений договір від 01.02.2021 року №21610972/21 від 16.02.2021 року про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Додатком 2 до Договору визначено, що кількість товару складає 685000 кВт/год, а вартість за одиницю товару (кВт/год) складає 2, 069928 з ПДВ, вартість цього договору становить 1 417 900,00 грн.

Позивач зазначив, що в подальшому між сторонами укладено 12 додаткових угод. Додатковими угодами №2 від 29.03.2021, № 5 від 25.10.2021, № 6 від 29.10.2021, №7 від 02.12.2021, № 8 від 23.12.2021, №12 від 17.12.2022 до договору № 21610972/21 про постачання електричної енергії від 16.02.2021 зменшено обсяги електричної енергії та збільшено її вартість. За період дії договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника збільшено ціну за електричну енергію з 2,069928 грн. з ПДВ до 3,87246 грн з ПДВ, за 1 кВт год.

Позивач посилається, що усі зміни, внесені додатковими угодами до договору, якими безпідставно змінено істотні умови договору, суперечать статтям 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що має наслідком їх недійсність у порядку ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також позивач звертає увагу на правову позицію Верховного Суду про те, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

На думку позивача, жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору відповідач не надав, та, як наслідок, укладання Додаткових угод № 2, 5, 6, 7, 8, 12 до Договору, якими збільшено ціну електричної енергії, є безпідставним та з урахуванням вимог чинного законодавства вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Разом з тим, позивач вважає, що оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за початковою ціною, вказаною в Договорі про постачання електричної енергії від 16.02.2021, та з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 29.03.2021, а саме за ціною 2,276712 грн/кВт*год з ПДВ. Відповідно, грошові кошти у розмірі 366903,59 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

18.02.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, зокрема, вказує, що положеннями ст.652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Відповідно до п.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (в редакції на час укладення Договору) - істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого, - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідач посилається, що зміни внесені вищезазначеними додатковими угодами, не призвели до збільшення суми (ціни товару), визначеної в договорі про закупівлю. Неодноразове внесення змін у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% щоразу, враховуючи попередні зміни, внесені до нього, не суперечить Закону №922, сукупність таких змін не може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару. До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.04.2023 року, у справі №420/17618/21.

На думку відповідача, постанова Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 по справі № 922/2321/22 не може бути застосована до правовідносин, які відбувалися у 2021 році. Навпаки, протягом 2021-2023 років існували протилежні позиції Верховного суду з даного питання, в яких викладено множинне неоднозначне тлумачення п.2 ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» за короткий період часу, що може трактуватися як невідповідність концепції «якості закону».

20.02.2025 суд отримав від позивача відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що саме відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На думку позивача, ТОВ «Полтаваенергозбут» не надало жодного доказу в підтвердження, за якими даними визначалася ним ціна товару, указана у його тендерній пропозиції та в договорі на дату його укладення. Позивач вважає, що надані відповідачем цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на електричну енергію.

Позивач звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни та кількості підписаних додаткових угод (постанова Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 927/491/19 від 18.06.2021, постанови від 25.11.2021 у справі № 927/563/20 та від 10.02.2022 у справі №927/284/21.)

Окрім цього, позивач зазначив, що безпідставними є доводи, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» необхідно застосовувати з дати винесення вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин положення Закону містили обмеження щодо збільшення ціни товару (10 %) (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області є органом місцевого самоврядування.

Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія) в обсягах 685000 кВт*год з очікуваною вартістю предмета закупівлі 1 417 900,00 грн. (ціна за 1 кВт 2,069928 грн.) з ПДВ. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Prozorro- публічні закупівлі» за № UA-2021-01-06-002007-b.

За результатами проведених торгів Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (далі - позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір № 21610972/21 від 16.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1. Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з тендерною пропозицією. Ціна на електричну енергію з урахуванням тарифу на передачу має зазначатися Постачальником у розрахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.1.-5.4. Договору).

Відповідно до додатку № 2 до Договору № 21610972/21 «Комерційна пропозиція» загальна сума договору становить 1 417 900,00 три. грн. в тому числі ПДВ 236316,67 грн. Обсяг закупівлі електричної енергії (кількість товару) - 685000 кВт/год. За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 2,069928 з ПДВ.

Ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» шляхом оформлення Сторонами двосторонньої угоди з урахуванням умов встановлених цим Договором (п. 5.1. Договору)

В подальшому до договору № 21610972/21 сторони уклали ряд додаткових угод.

Так, у додаткових угодах №4 від 19.04.2021, №9 від 29.12.2021 № 11 від 17.01.2022 сторони узгоджували кількість товару та вносили зміни щодо суми та строку дії договору.

Додатковими угодами № 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 12 збільшено ціну за одиницю товару, а саме:

- у додатковій угоді № 1 від 26.03.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,276712 грн. /кВт.год (з ПДВ) та обсяг товару в розмірі 622784,08 кВт.год, та зазначили, що ця угода вступає в дію з 16.02.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 16.02.2021 становить 2,276712 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати (далі - Полтавська ТПП) від 12.02.2021 № 24.14-05/96, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за І декаду січня 2021 року та за ІІ декаду січня 2021 року, надіслана з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 23.03.2021 № 02-10-3/2625.

- у додатковій угоді № 2 від 29.03.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,50416 грн/кВт.год (з ПДВ) та обсяг товару в розмірі 566217,81 кВт.год, та зазначили, що ця угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. З ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 16.02.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 16.02.2021 становить 2,50416 грн. з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за П декаду січня 2021 року та за І декаду лютого 2021 року, надіслана з листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 26.03.2021 № 02-10-3/2881.

- у додатковій угоді № 3 від 30.03.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,578788 грн/кВт.год (з ПДВ) та обсяг товару в розмірі 549831,94 кВт. год, та зазначили, що ця угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 16.02.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 16.02.2021 становить 2,578788 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 12.03.2021 № 24.14-05/171, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за П декаду січня 2021 року та за І декаду лютого 2021 року та лист ТОВ «Полтаваенергозбут» від 29.03.2021 № 02-10-3/2939.

- у додатковій угоді № 5 від 25.10.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,836536 грн/ кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 575890 кВт.год, та зазначили, що ця угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. З ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 01.10.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.10.2021 становить 2,836536 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 08.10.2021 № 24.14.-05/629, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за ІІІ декаду серпня 2021 року та за ІІІ декаду вересня 2021 року, надіслана з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 23.10.2021 № 02-10- 3/10974.

- у додатковій угоді № 6 від 29.10.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,09182 грн/кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 555904 кВт кВт.год, та зазначили, що угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. З ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 04.10.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 04.10.2621 становить 3,09182 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 22.04.2021 № 24.14.-05/271, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за І декаду квітня 2021 року та за ІІ декаду квітня 2021 року, надіслана з листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 23.10.2021 № 02-10-3/10972.

- у додатковій угоді № 7 від 02.12.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,40069 грн/ кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 533570 кВт.год, та зазначили, що угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 01.11.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.11.2021 становить 3,40069 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 17.11.2021 № 24.14-05/774, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за І декаду жовтня 2021 року та за І декаду листопада 2021 року, надіслана з листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 30.11.2021 № 02-10-3/13509.

- у додатковій угоді № 8 від 23.12.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,74041 грн/ кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 527224 кВт.год, та зазначили, що угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. З ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 01.12.2021.У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.12.2021 становить 3,74041 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 08.12.2021 № 24.14-05/831, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за 12.11.2021 року (12:00год.) та за 14.11.2021 року (09:00год.) та цінова довідка Полтавської торгово-промислової палати від 16.12.2021 № 24.14-05/848, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за 02.12.2021 року (08:00год.) та за 02.12.2021 року (17:00год.), надіслана з листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 17.12.2021 № 02-10-3/16692.

- у додатковій угоді № 12 від 17.02.2022 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,87246 грн/ кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 600453 кВт.год, та зазначили, що угода набирає чинності з моменту підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України поширюється на відносини, що склались між Сторонами з 01.01.2022. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 01.01.2022 становить 3,87246 грн з ПДВ.

Підстава для збільшення ціни - пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 Постанова НКРЕКП від 01.12.2021р. №2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік».

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу в період з лютого 2021 по січень 2022 електричну енергію загальним обсягом 600542 кВт*год., на загальну суму 1 1417897,72 грн (замість запланованого обсягу 685000 кВт/год.), що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електричної енергії, підписані сторонами а саме:

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у лютому 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 33591 кВт*год за ціною 2,578788 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 86624,07 грн.;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у березні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 33852 кВт*год за ціною 2,195748 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 74330,46 грн.,

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 87626 кВт*год за ціною 2,277024 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 199526,51 грн.;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у травні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 40364 кВт*год за ціною 1,671624 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 67473,44 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у червні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 31479 кВт*год за ціною 2,176092 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 68501,20 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у липні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 31296 кВт*год за ціною 2,201316 грн/ кВт*год(з ПДВ) на загальну суму 68892,38 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у серпні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 32751 кВт*год за ціною 2,578788 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 84457,89 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у вересня 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 42871 кВт*год за ціною 2,578788 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 110555,22 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у жовтні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 61543 кВт*год за ціною 3,091824 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 198280,13 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у листопаді 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 76300 кВт*год за ціною 3,400692 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 259472,79 грн;

- за актом купівлі-продажу електричної енергії у грудні 2021 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 58156 кВт*год за ціною 3,740412 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 217527,40 грн;

- за актами купівлі-продажу електричної енергії у січні 2022 року ТОВ «Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 70713 кВт*год за ціною 3,87246 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 273831,67 грн.

Оплата товару здійснювалась платіжними дорученнями, копії яких додані до позовної заяви та заяви про усунення недоліків, які залучені до матеріалів справи, на загальну суму 1 417 897,72 грн.

При прийнятті рішення суд приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII.

У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях:

1) В редакції Закону № 114-ІХ (Договір про закупівлю від 16.02.2021 та додаткова угода № 2 до нього)

2) В редакції Закону № 1530-ІХ (додаткові угоди № 5, 6, 7, 8, 12 до Договору).

Тож під час оцінки цих правовідносин суд застосовує законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Щодо недійсності додаткової угоди № 2 від 29.03.2021 до Договору.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього № 2) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

-збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

-збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

-така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

-така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

-обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Як встановлено судом, підвищення ціни за додатковою угодою № 2 від 29.03.2021 складало 9.99% (з 2,276712 грн за 1 кВт-год до 2,50416 грн за 1 кВт-год). Очікуваний обсяг постачання електроенергії зменшено до 566217,81 кВт-год.

Однак додатковою угодою № 1 від 26.03.2021 вже було здійснено збільшення ціни за електроенергію на 9,92% (з 2,069928 грн за 1 кВт-год до 2,276712 грн за 1 кВт-год - в межах 10 % передбачених законом), а тому подальше підвищення ціни за одиницю товару є неправомірним. Отже додатковою угодою № 2 було допущено перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни.

Отже, додаткова угода № 2 від 29.03.2021 укладена з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922 в частині перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни на 10%.

Щодо недійсності Додаткових угод № 5 від 25.10.2021, №6 від 29.10.2021, № 7 від 02.12.2021, № 8 від 23.12.2021, №12 від 17.02.2022 за Договором.

Законом № 1530-ІХ, який набрав чинності 26 червня 2021 року, були внесені зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідна правова позиція викладена в п. 133-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 (п. 136, 197), оновлена редакція пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII стосувалася лише запровадження альтернативного моменту відліку 90-денного строку для зміни ціни, проте жодним чином не скасувала імперативне обмеження щодо сукупного збільшення ціни не більше ніж на 10% від початкової вартості. Порогове значення у 10% залишилося незмінним і є граничним лімітом для всього строку дії договору, незалежно від редакції Закону (№ 114-ІХ чи № 1530-ІХ).

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 остаточно відмовилася відступати від своїх попередніх висновків, правова позиція щодо заборони збільшення ціни понад 10% сукупно є сталою, обов`язковою та підлягає застосуванню до даного спору.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 25.10.2021 №5 змінено ціну на електричну енергію з 2,14899 грн/кВт*год без ПДВ до 2,36378 грн/кВт*год без ПДВ, підвищення становить 9,995 %;

додатковою угодою від 29.10.2021 №6 - змінено ціну на електричну енергію з 2,36378 грн/кВт*год з ПДВ до 2,57652 грн/кВт*год з ПДВ, підвищення становить 9 %;

додатковою угодою від 02.12.2021 №7 - змінено ціну на електричну енергію з 2,57652 грн/кВт*год з ПДВ до 2,83391 грн/кВт*год, підвищення становить 9,99%;

додатковою угодою від 23.12.2021 №8 - змінено ціну на електричну енергію з 2,83391 грн/кВт*год з ПДВ до 3,11701 грн/кВт*год з ПДВ, підвищення становить 9,99%;

додатковою угодою від 17.02.2022 №12 - змінено ціну на електричну енергію з 3,11701 грн/кВт*год з ПДВ до 3,22705 грн/кВт*год з ПДВ підвищення становить 3,53 %

При розгляді справи суд встановив, що станом на момент укладення договору про постачання електричної енергії споживачу №21610972/21 від 16.02.2021 сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до додатку № 2 до Договору № 21610972/21 «Комерційна пропозиція» загальна сума договору становить 1 417 900,00 грн. в тому числі ПДВ 236316,67 грн. Обсяг закупівлі електричної енергії (кількість товару) - 685000 кВт/год. За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 2,069928 з ПДВ.

Сторонами неодноразово було змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну на електричну енергію на 87,08 % у кілька етапів шляхом укладання вказаних додаткових угод.

Як встановлено судом, за умовами п. 5.1. Договору ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» шляхом оформлення Сторонами двосторонньої угоди з урахуванням умов встановлених цим Договором.

Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На підтвердження факту підвищення цін на електричну енергію ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» були надані цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати та роздруківки з сайту ДП Оператор ринку.

Щодо належності та достатності як доказів коливання ціни на ринку цінових довідок Полтавської торгово-промислової палати в обґрунтування укладення додаткових угод до Договору про закупівлю товару № 21610972/21 від 16.02.2021, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у п. 167 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Пунктом 175 Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 визначено, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22)».

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема, у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, згідно з якою довідка торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі, якщо вони містять відомості про відповідне коливання ціни товару на ринку.

Суд вважає, що цінові довідки та інформація, роздрукована з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також в них відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим вони не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 177 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

За таких обставин, збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах № 2,5,6,7,8,12 по відношенню до погодженої у Договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

За встановлених судом обставин та наведених вище правових висновків, суд вважає, що додаткові угоди №2 від 29.03.2021, № 5 від 25.10.2021, № 6 від 29.10.2021, №7 від 02.12.2021, № 8 від 23.12.2021, №12 від 17.12.2022 до договору № 21610972/21 про постачання електричної енергії від 16.02.2021, укладені між Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», підлягають визнанню недійсними.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов є безпідставними та відхиляються судом, з врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 366903,59 грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що за період з лютого 2021 року по січень 2022 року відповідач поставив електричну енергію загальним обсягом 600542 кВт*год на загальну суму 1417900,00 грн, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами купівлі-продажу електроенергії, платіжними дорученнями про сплату.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що кількість товару складає 685 000 кВт/год, а вартість за одиницю товару (кВт/год) складає 2,069928 грн. з ПДВ.

При цьому ціна договору складала 1 417 900,00 грн. (п.5.1. Договору).

Фактично Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області сплатив за електричну енергію 1 417 900,00 грн.

За ці кошти, відповідно до погодженої в Договорі ціни за одиницю товару, Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області мав отримати 685000 кВт/год електричної енергії.

Виходячи з первісної ціни у Договорі за 1 кВт/год - 2,069928 грн (з ПДВ), з урахування додаткової угоди № 1 від 26.032021 та положень п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ціна за 1 кВт/год могла збільшитись до 2,276712 грн, тобто не більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

В комерційній пропозиції обсяг закупівлі електричної енергії складав 685000 кВт/год. У додатковій угоді № 1 від 26.03.2021 обсяг товару визначений сторонами Договору в кількості 622 784,08 кВт.год.

Фактично ж, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства, Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області отримав електричну енергію від постачальника ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 600542 кВт/год.

В грошовому виразі не отримана електрична енергія, або надмірно сплачені кошти, складають 366903,59 грн, які є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Заяву відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253- 255 цього Кодексу.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У даній справі спір виник щодо визнання додаткових угод недійсними внаслідок порушення сторонами вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом встановлено, що порушення сторонами законодавства про публічні закупівлі, допущені при підписанні додаткових угод до Договору, які були укладені в період з 29.03.2021 по 17.02.2022.

Судом враховується, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і є чинним станом на момент ухвалення цього рішення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пунктом 1 Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 2 того ж Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Публікація Закону відбулась 03.06.2025 у газеті «Голос України», тому набрання чинності відбулося 04.09.2025.

Отже, дія Закону України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ в редакції Закону України від 08.11.2023 року № 3450-ІX стосовно продовження строку позовної давності, а згодом - його зупинення, на час дії воєнного стану фактично надають можливість застосовувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості на строк більше, ніж в три роки, за умови звернення до суду за захистом порушеного права терміном до 04.09.2025 року.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 28.01.2025 (дата здачі позовної заяви до відділу поштового зв`язку для відправки), а судом отримана 30.01.2025 (вх. № 212/25) враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, частково військового стану, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з даним позовом відбулось в межах строку позовної давності.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 29.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2021 № 21610972/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804) та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 25.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2021 № 21610972/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804) та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2021 № 21610972/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804) та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 02.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2021 № 21610972/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804) та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 23.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2021 № 21610972/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804) та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525).

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 17.02.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.02.2021 № 21610972/21, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код ЄДРПОУ 42223804) та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21048525).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», (адреса: вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, (адреса: вул. Перемоги, 19, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 21048525) надмірно сплачені кошти в сумі 366 903,59 грн; 23671,56 грн. витрат на сплату судового збору.

9. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко