Ухвала суду № 135478150, 02.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

02.04.2026 Справа № 18/257

Суддя Киричук О.А., розглянувши матеріали

за заявою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: Ірак, Посвідка на постійне проживання: № НОМЕР_1 від 11.07.2024, РНОКПП: НОМЕР_2 , Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ) (вх.№ 14932 від 20.11.25)

про заміну кредиторів у справі про банкрутство на правонаступника

по справі № 18/257

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м.Полтава

про визнання банкрутом

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

представники:

від заявника ВАЛІ МАРУФ: Калінін О.М.

від кредиторів: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Козченко Н.В., ОСОБА_3

від кредиторів: Кулій В.М.

від ПАТ БК БУКРОС: керуючий санацією Тищенко О.І.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 року введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос".

20.11.25 до Господарського суду Полтавської області від ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) надійшла заява про заміну кредиторів у справі про банкрутство на правонаступника (вх.№ 14932 від 20.11.25), згідно якої заявник просить:

- Здійснити процесуальну заміну кредитора Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код 13967927) на правонаступника ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.

- Здійснити процесуальну заміну кредитора ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на правонаступника ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо вимог у розмірі 2 454 061,56 грн.

- Зобов`язати керуючого санацією внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ БК БУКРОС.

Ухвалою від 25.11.25 суд постановив прийняти заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (вх.№ 14932 від 20.11.25) про заміну кредиторів у справі про банкрутство на правонаступника по справі № 18/257, розгляд заяви призначити у судове засідання на 23.12.2025.

26.11.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 25.11.25, згідно якої суд постановив у зв`язку у надходженням апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 18/257 від керуючої санацією Тищенко Оксани Іванівни, Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" та кредитора ОСОБА_6 витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №18/257 (п.1 резолютивної частини ухвали).

Ухвалою від 28.11.25 суд постановив зупинити провадження у справі № 18/257 щодо розгляду заяви про заміну кредиторів у справі до повернення матеріалів справи до Господарського суду Полтавської області.

Матеріали справи № 18/257 повернулися до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою від 23.02.26 поновлено провадження щодо розгляду заяви про заміну кредиторів, призначено розгляд в судове засідання 02.04.26.

В обґрунтування поданої заяви ВАЛІ МАРУФ посилається на наступні обставини.

З метою збереження активів підприємства, припинення зловживань та відновлення законності у процедурі банкрутства, ВАЛІ МАРУФ за власний рахунок здійснено повне та фактичне погашення заборгованості ПАТ БК «БУКРОС» перед усіма конкурсними кредиторами, що залишилися у реєстрі.

Заявник - ВАЛІ МАРУФ є власником значного пакету простих іменних акцій ПАТ БК «БУКРОС» у кількості 273695 штук, що становить 11,4376% статутного капіталу товариства.

На даному етапі існує реальна, документально підтверджена загроза втрати унікального майнового комплексу Боржника (97 нафтогазових свердловин) через системні зловживання правами з боку кредитора ОСОБА_7 .

Заявник - ВАЛІ МАРУФ посилається на фальсифікація даних про інвесторів та спробу рейдерського захоплення, зазначаючи, що у плані санації, розробленому та поданому на затвердження суду кредитором ОСОБА_5 , містяться завідомо недостовірні дані. Зокрема, у розділі «Структура власності» мажоритарним акціонером Боржника вказано ТОВ «КАНІЯ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» (Україна, код ЄДРПОУ 39220274), засновником та кінцевим бенефіціаром якого є сам ОСОБА_5 (разом зі ОСОБА_8 ).

Однак, згідно з офіційним реєстром власників іменних цінних паперів, реальним акціонером ПАТ БК «БУКРОС» (з часткою 14,32%) є іноземна компанія «CANIA INVESTMENTS LIMITED», зареєстрована у ОСОБА_9 (м. Нассау). Українське ТОВ зі співзвучною назвою, створене ОСОБА_10 , не має жодного відношення до складу акціонерів Боржника.

Заявник - ВАЛІ МАРУФ посилається блокування реальних інвесторів та альтернативних планів санації, зазначаючи, що до керуючого санацією та до суду надходили офіційні заяви від реальних потенційних інвесторів, зокрема ГГП «УСБК-1» (код ЄДРПОУ 45793145), які мають підтверджені виробничі потужності, штат кваліфікованих працівників та фінансові ресурси для відновлення платоспроможності Боржника. Керуючим санацією Тищенко О.І. було розроблено альтернативний, економічно обґрунтований план санації за участю цього інвестора, який передбачає реальне наповнення бюджету та відновлення роботи свердловин.

Проте, користуючись своїм становищем голови комітету кредиторів, кредитором, який має найбільшу кількість голосів в представницьких органах кредиторів - ОСОБА_5 безпідставно та систематично блокує розгляд та погодження будь-яких альтернативних планів, що мають реальне економічне підґрунтя, лобіюючи виключно свій фіктивний план, -який не передбачає реальних джерел фінансування, а спрямований лише на перерозподіл активів.

Через деструктивну та обструкціоністську позицію комітету кредиторів на чолі з ОСОБА_5 керуючий санацією Тищенко 0.1. була змушена звертатися до суду з клопотанням про перехід до ліквідаційної процедури як єдиного законного виходу з процедурного глухого кута. Це створює безпосередню загрозу знищення підприємства, звільнення працівників та розпродажу стратегічних активів за безцінь.

Заявник - ВАЛІ МАРУФ зазначає, що єдиним ефективним та законним способом розблокувати процедуру банкрутства, не допустити затвердження фіктивного плану санації, що базується на підробці, та захистити стратегічні активи підприємства від протиправного поглинання є негайна заміна кредиторів, які зловживають своїми правами, на Заявника, який має прямий легітимний інтерес у збереженні та відновленні роботи підприємства.

Кредитори ОСОБА_5 та Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечили проти задоволення заяви про заміну кредиторів у справі про банкрутство на правонаступника ВАЛІ МАРУФ.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано письмові заперечення (вх. № 3091 вів 09.03.26).

Заперечуючи проти задоволення заяви про заміну кредиторів Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначає наступні обставини.

Відповідно до частини 12 статті 21 та статті 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закону) у редакції, чинній до 19.01.2013 року, розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, здійснюються виключно керуючим санацією та виключно у порядку черговості, визначеному Законом.

Погашення заборгованості таким чином суперечить нормам спеціального закону та порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів.

Жодна норма спеціального Закону не передбачає можливості акціонера (учасника) боржника самостійно задовольняти вимоги конкурсних кредиторів з подальшим набуттям їх статусу у справі.

Таким чином, дії заявника фактично спрямовані на обхід встановленої законом процедури задоволення вимог кредиторів.

Отже, Валі Маруф свідомо і на власний розсуд вчинив дії з перерахування коштів за конкретно ним визначеним призначенням - за ПАТ БК Букрос.

Посилання на статтю 528 ЦК України (виконання зобов`язання третьою особою) є маніпулятивним, оскільки виконання зобов`язання третьою особою не породжує автоматичного переходу прав кредитора.

Частиною третьою статті 528 ЦК України передбачено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу. В матеріалах справи відсутні будь які відомості про таку небезпеку тому вважаємо що ризик втрати прав на майно боржника не доведено.

Застосування загальних норм цивільного законодавства всупереч спеціальному закону є неприпустимим. Фактично заявник намагається підмінити спеціальну процедуру банкрутства цивільно-правовими конструкціями, що є недопустимим у межах господарського судочинства. Факт сплати коштів третій особі сам по собі не породжує переходу статусу конкурсного кредитора.

При розгляді заяви про заміну кредиторів на ОСОБА_6 , як правонаступника суд приймає до уваги наступне.

Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності правових підстав для заміни у справі про банкрутство конкурсних кредиторів у зобов`язанні з підстав задоволення вимог іншою особою (акціонером ПАТ БК Букрос ОСОБА_6 ).

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Поряд з цим 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ураховуючи наведені норми, суд зазначає, що у випадку перебування на дату введення в дію КУзПБ (21.10.2019) справи про банкрутство на стадії санації, то до переходу до наступної судової процедури подальше провадження у такій справі продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Провадження у цій справі № 18/257 відкрито ухвалою господарського суду від 18.07.2006, а ухвалою суду від 21.11.2017 введено процедуру санації ПАТ "БК "Букрос"

Тобто, оскільки станом на дату введення в дію КУзПБ провадження у справі про банкрутство Боржника перебувало та досі триває на стадії санації, тому провадження у цій справі продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

При цьому ураховуючи норми пункту 1-1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство (в редакції Закону, що діяла з 19.01.2013), застосуванню до спірних правовідносин та самої процедури санації Боржника підлягають норми цього Закону в його редакції, чинній до 19.01.2013.

Згідно частини першої статті 5 Закону про банкрутство (тут і надалі в редакції, що діяла до 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Положеннями статті 52 ГПК України передбачено, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, являє собою перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

При цьому згідно статті 74 ГПК України, обов`язок доведення факту правонаступництва (у спірних відносинах - переходу відповідного права вимоги) покладається на зацікавлену сторону (у цьому випадку - нового кредитора).

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 512 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Аналіз наведених вище норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що можливість передоручення виконання (покладення виконання зобов`язання боржника на третю особу) згідно чинного законодавства може мати місце й без згоди кредитора, однак виключно у випадку, якщо обов`язок виконання зобов`язання не є для боржника особистим.

Отже, норма частини першої статті 528 ЦК України не ставить можливість виконання обов`язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, крім винятку, коли згідно вимог закону чи умов договору обов`язок виконання зобов`язання є особистим для боржника.

При цьому за загальним правилом належне виконання зобов`язання за боржника іншою особою у порядку вимог частини першої статті 528 ЦК України припиняє таке зобов`язання. У цьому зв`язку у боржника може виникнути нове зобов`язання перед третьою особою, що залежить від умов договору між такою особою та боржником, на підставі якого здійснено виконання зобов`язання перед кредитором замість боржника та який (договір) може бути як оплатним, так і безоплатним.

У свою чергу, частиною третьою статті 528 ЦК України передбачено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Тобто, на відміну від припинення зобов`язання, належне виконання якого за боржника іншою особою мало місце у порядку частини першої статті 528 ЦК України, зобов`язання ж, яке виконується іншою особою на підставі частини третьої цієї статті, не припиняється навіть при його належному виконанні. У такому випадку відбувається заміна кредитора у зобов`язанні і застосовуються, як це передбачено самою нормою частини третьої статті 528 ЦК України, положення статей 512-519 цього Кодексу.

Спеціальне законодавство у сфері банкрутства (як Закон про банкрутство, так і чинний КУзПБ) є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює спеціальний Закон про банкрутство чи КУзПБ, також норм ЦК України, зокрема щодо підстав та порядку передоручення виконання зобов`язань боржника.

Водночас з моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

Отже, застосування загальних норм статті 528 ЦК України має здійснюватися із урахуванням спеціальних норм законодавства у сфері банкрутства, що мають пріоритет у застосуванні у правовідносинах, що склались під час здійснення щодо боржника процедур банкрутства.

Оскільки провадження у цій справі продовжується відповідно до Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013), то правовий аналіз щодо можливості застосування положень статті 528 ЦК України у спірних правовідносинах здійснюється з урахуванням норм цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно наведених у статті 1 Закону про банкрутство визначень:

санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов`язання або припинення зобов`язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частиною першою статті 18 Закону про банкрутство визначено, що протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов`язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов`язань. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом. У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів. План санації може містити умови про: виконання зобов`язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.

За частиною другою статті 18 Закону про банкрутство заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; зобов`язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань; виконання зобов`язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети; інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Згідно частин першої, третьої статті 21 Закону про банкрутство за п`ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов`язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.

Частиною п`ятою статті 18 Закону про банкрутство, серед іншого, унормовано, що господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до частини 12 статті 21 Закону про банкрутство розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плану санації, в порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону.

Вказаними нормами Закону про банкрутство передбачено чіткий алгоритм дій в процедурі санації, який передує погашенню вимог кредиторів, та встановлено термін для початку погашення таких вимог

При цьому суд приймає до уваги, що Закон про банкрутство визначає особливий порядок погашення вимог конкурсних кредиторів у процедурі санації залежно від способу, визначеного планом санації боржника (зокрема й шляхом виконання зобов`язань боржника третіми особами) і такий порядок, з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними, виключає можливість припинення зобов`язання боржника шляхом його виконання третьою особою у порядку частини першої статті 528 ЦК України.

У процедурі судової санації можливість виконання зобов`язань боржника перед кредиторами третьою особою (погашення грошових вимог) ставиться у залежність від визначення відповідного способу погашення вимог конкурсних кредиторів планом санації боржника, подальшого схвалення такого плану зборами кредиторів, погодження відповідним органом (у встановлених законом випадках) та затвердження господарським судом, що розглядає справу про банкрутство цього боржника.

Тобто, у процедурі судової санації погашення грошових вимог кредиторів шляхом виконання зобов`язань боржника третьою особою у порядку частини першої статті 528 ЦК України є неможливим.

У заяві про заміну конкурсних кредиторів на ОСОБА_6 як правонаступника, заявник ОСОБА_6 стверджує про виконання ним зобов`язань Боржника перед такими кредиторами та переходу до нього прав цих кредиторів саме на підставі норм частини третьої статті 528 ЦК України.

Зобов`язання, яке виконується іншою особою на підставі частини третьої статті 528 ЦК України, не припиняється, адже відбувається лише заміна кредитора у такому зобов`язанні.

Наведене свідчить про те, що заміна кредитора у зобов`язанні у відповідному порядку не зумовлює погашення (припинення) зобов`язань боржника, а тому не може суперечити визначеним Законом про банкрутство порядку та способам погашення вимог конкурсних кредиторів у судовій процедурі санації боржника.

Водночас необхідність застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України до спірних правовідносин, які стосуються питання виконання зобов`язань боржника іншою особою (акціонером товариства-боржника) у судовій процедурі санації пояснюється таким.

Частиною третьою статті 528 ЦК України унормовано, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що звернення стягнення на майно боржника (незалежно від способу його здійснення) у кінцевому результаті передбачає припинення права власності боржника на таке майно. Аналогічно зазначеному перехід у справі про банкрутство до процедури ліквідації боржника передбачає продаж усього належного боржнику майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. Тобто, перехід до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство як і звернення стягнення на майно зумовлюють в кінцевому результаті аналогічні наслідки для боржника, а саме припинення права власності останнього на належне йому майно.

У свою чергу, за змістом частини шостої статті 18 Закону про банкрутство неподання до господарського суду плану санації боржника протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію має наслідком визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Водночас із введенням щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарська (підприємницька) діяльність останнього завершується (частина перша статті 23 Закону про банкрутство). У цьому зв`язку вбачається вплив на майнові права учасника господарського товариства, зокрема щодо права на одержання частини прибутку товариства (дивідендів), що прямо залежить від здійснення ним господарської діяльності, яка, як зазначено вище, припиняється у випадку введення щодо боржника ліквідаційної процедури. Відтак, очевидною є зацікавленість учасника/акціонера у відновленні платоспроможності товариства-боржника шляхом здійснення процедури його санації з метою запобігання банкрутства.

Наведене свідчить про наявність в учасника/акціонера господарського товариства ризику втрати майнових прав у випадку тривалого не затвердження плану санації, що матиме наслідком введення господарським судом щодо такого товариства-боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

У зв`язку з цим суд вважає, що правовідносини щодо виконання зобов`язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство вбачаються подібними врегульованим частиною третьою статті 528 ЦК України правовідносинам щодо задоволення третьою особою вимоги кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

При цьому виконання зобов`язання третьою особою без згоди боржника, на думку суду, може пов`язуватись не лише з ризиком втрати права на майно боржника, але й із захистом майнових прав такої особи як учасника господарського товариства.

Втім, положеннями чинного законодавства України, у тому числі у галузі банкрутства, не врегульовано питання можливості виконання зобов`язання товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав унаслідок введення щодо боржника ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, яке (введення) зумовлене тривалим не затвердженням господарським судом плану санації.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

За змістом частини десятої статті 11 ГПК суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований.

Зважаючи на викладені вище мотиви та правові норми, суд вважає можливим застосування за аналогією закону положень частини третьої статті 528 ЦК України до правовідносин, які виникли під час здійснення щодо боржника судової процедури санації та стосуються питання виконання зобов`язань товариства-боржника його учасником/акціонером у разі небезпеки втрати майнових прав внаслідок введення ліквідаційної процедури.

При цьому обов`язковою умовою такого правозастосування є встановлення судом обставин тривалого перебування боржника у процедурі санації без затвердження плану санації, зокрема, з підстав його не схвалення зборами кредиторів.

Суд приймає до уваги, що провадження у цій справі про банкрутство ПАТ БК Букрос було відкрито ухвалою господарського суду від 18.07.2006, а ухвалою від 21.11.2017 введено процедуру його санації.

Тобто, ПАТ "БК "Букрос" перебуває у банкрутстві більше 19-ти років, без затвердженого плану санації.

Ураховуючи наведене суд вважає, що тривале не затвердження судом плану санації через його не схвалення зборами кредиторів не узгоджується з приписами Закону про банкрутство (у питанні обмеження строку процедури санації у відповідності до вимог частини першої статті 17 цього Закону) та зумовлює єдино-можливий наслідок, а саме введення процедури ліквідації.

У такому разі, на переконання суду, заявник ОСОБА_6 як акціонер ПАТ БК Букрос не позбавлений права виконати зобов`язання замість Боржника перед конкурсним кредитором, що призведе до консолідації кількості голосів на зборах кредиторів та можливості впливу на вирішення питання схвалення плану санації Боржника з метою відновлення його платоспроможності.

Судом встановлено, що у якості доказів погашення заборгованості перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, в сумі 1 058 506,41 грн. надані платіжні інструкції № 2.407009289.1 (828 077,96 грн), № 1.407027175.1 (149 243,34 грн), № 2.407237179.1 (54 333,63 грн), № 2.407253971.1 (9 226,66 грн), № 2.407280513.1 (17 625,51 грн) від 18.11.2025.

За висновком суду, означене свідчить про наявність підстав для заміни конкурсного кредитора у справі №18/257 - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на суму 1 058 506,41 грн. на правонаступника - ОСОБА_6 .

Суд враховує, що можливість застосування норм частини третьої статті 528 ЦК України у правовідносинах у справі про банкрутство підтверджена судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові від 10.07.2024 у справі №18/257 висновками.

Щодо погашення заборгованості заявником - ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 , на загальну суму 2 454 061,56 грн. згідно платіжних інструкцій № 0.0.4634461394.1 (58 610,70 грн), № 0.0.4634441609.1 (1 372 641,87 грн) від 19.11.2025; квитанції № 532383404306 (230 000,00 грн), N 532383403588 (792 808,99 грн) від 19.11.2025 суд приймає до уваги наступне.

Висновок Верховного Суду у справі 18/257 від 10.07.2024 про можливість застосування за аналогією закону норм частини третьої статті 528 ЦК України не має універсального характеру для усіх правовідносин, які виникають у судових процедурах санації боржників.

В даному випадку має місце намагання замінити кредитора-акціонера ОСОБА_5 іншим акціонером ОСОБА_6 , що вказує на відсутність класичної підстави для застосування частини третьої статті 528 ЦК України.

Суд критично оцінює ситуацію коли інший акціонер погашає конкурсні вимоги кредитора, який також є акціонером боржника, і намагається стати кредитором у справі банкрутстві.

Зазначені обставини кваліфікуються судом як намагання маніпулювати складом конкурсних кредиторів.

При цьому, суд приймає до уваги, що зазначені заявником ОСОБА_6 обставини в обгрунтування небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, не найшли свого підтвердження (стосовно вимог про заміну кредитора ОСОБА_5 ).

За даних обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_5 на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) як правонаступника.

Керуючись ст. ст. 52, 74, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про заміну кредиторів на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) як правонаступника задовольнити частково.

Замінити кредитора у справі №18/257 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; 36000, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Гоголя, буд.34) на його правонаступника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство: ОСОБА_11 , Посвідка на постійне проживання: № НОМЕР_1 від 11.07.2024, РНОКПП: НОМЕР_2 , Адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ) щодо вимог у розмірі 1 058 506,41 грн.

В задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №18/257 - ОСОБА_5 , на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) як правонаступника відмовити.

Повний текст ухвали підписано 06.04.26.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Киричук О.А.