Рішення № 13547815, 21.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/59921.01.11 За позовом українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин

до казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"(код ЄДРПОУ 14307357)

про стягнення 508 132,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача           не з’явився

Від відповідача Чубко В.В. (дов. від 04.10.2010 №04-7/297)

В судовому засіданні 21.01.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення витрат, що були понесені у зв”язку з капітальним ремонтом внутрішніх систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та інших послуг у сумі 508132,50 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2009 порушено провадження у справі №50/599 та призначено її до розгляду на 23.09.2009.

Розгляд справи 23.09.2009 не відбувся у зв”язку з хворобою судді і був відкладений на 09.10.2009.

В судове засіданні 09.10.2009 прибули представники сторін та дали пояснення по справі. Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 50/599 за позовом Українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України до державного підприємства завод „Арсенал” про стягнення витрат, що були понесені у зв”язку з капітальним ремонтом внутрішніх систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення, утриманню ліфтів, вивезення сміття у будівлі за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 13-А, що знаходиться у спільній експлуатації та на балансі ДП завод „Арсенал” та УНПЦЕХ, ТЕО і Т. Частина будівлі по Кловському узвозі, 13-А була передана Міністерству охорони здоров”я України на підставі Розпорядження КМУ № 151-р від 14.05.2005, МОЗ у свою чергу 25.01.2007 своїм Наказом №30 передав частину будівлі для розміщення УНПЦЕХ, ТЕО і Т. Розпорядженням КМУ №423-р від 13.06.2007 було скасовано Розпорядження КМУ № 151-р від 14.05.2005 та вирішено передати вищезазначену частину будівлі в сферу управління Державного управління справами для розміщення державного закладу ДУС „Поліклініка № 2”. Зважаючи на те, що з 13.06.2007 відсутня правова підстава розміщення УНПЦЕХ, ТЕО і Т. в частині будівлі за адресою Кловський узвіз, 13-А, останній не мав прав вчиняти будь-яких дій щодо зазначеного майна.

Наголошуючи на цьому, відповідач просить зупинити провадження у справі № 50/599 за позовом Українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України до державного підприємства завод „Арсенал” про стягнення витрат, що були понесені у зв”язку з капітальним ремонтом внутрішніх систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та інших послуг у сумі 508132,50 грн., оскільки вона не може бути розглянута до моменту розгляду Господарським судом м. Києва справи № 17/270-А за позовом УНПЦЕХ, ТЕО і Т. до Кабінету Міністрів України про скасування Розпорядження КМУ № 423-р від 13.06.2007.

Відповідно до ч.1 статті 79 ГПК України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п. 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” зазначається, що „іншим судом, про який йдеться у ч.1 ст. 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із ст. 3 та ч.1 ст. 18 Закону України „Про судоустрій України”.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2009 провадження у справі № 50/599 було зупинено до вирішення справи № 17/270-А за позовом УНПЦЕХ, ТЕО і Т. до Кабінету Міністрів України про скасування Розпорядження КМУ № 423-р від 13.06.2007, яка перебуває у провадженні Господарського суду м. Києва.

23.09.2010 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить поновити провадження по справі 50/599. Дане клопотання обгрунтовано тим, що на сьогоднішній день ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2010 закрито провадження по справі №17/270-А, яка оскаржується в апеляційному порядку. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 №296-р визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року №423-р "Про передачі будівель у м. Києві". Тобто усунуті обставини, що зумовили зупинення справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2010 було поновлено провадження у справі №50/599 та призначено її розгляд на 08.12.2010.

У судовому засіданні 08.12.2010 було оголошено перерву на 16.12.2010 для надання сторонам можливості підготовки додаткових доказів.

У судове засідання 16.12.2010 представник позивача не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, але через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

16.12.2010 у судове засідання з"явився представник відповідача та надав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 12.01.2011.

12.01.2011 у судове засідання з"явилися представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Представник відповідача подав письмовий відзивна позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні 12.01.2011 було оголошено перерву на 21.01.2011 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 21.01.2011 з"явився представник позивача і надав додаткові пояснення по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України (надалі по тексту - центр, позивач) створено наказом Міністерства охорони здоров'я України № 307 від 16.12.1994, відповідно до Указу Президента України № 694/94 від 19.11.1994.

Центр є державною науково-дослідною установою, яка входить до Державного реєстру наукових установ України. Центр є головною науково-практичною установою Міністерства охорони здоров'я України з проблем ендокринології, ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів, тканин і клітин.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 151-р від 14.05.2005 "Про передачу Міністерству охорони здоров'я частини будинку у м. Києві" Державне підприємство завод "Арсенал" (надалі по тексту - відповідач) повинно передати на баланс Міністерства охорони здоров'я України частину будинку по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві, площею 7124 кв.м. для розміщення центрального апарату Міністерства та його структурних підрозділів.

Згідно акту приймання-передачі від 14.06.2005 до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України було передано частину приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві, на виконання розпорядження КМУ № 151-р від 14.05.2005.

Міністерство охорони здоров'я України своїм наказом № 30 від 25.01.2007 "Про передачу приміщень для розміщення Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України" з метою створення умов для функціонування та розвитку Центру передало з балансу Міністерства охорони здоров'я приміщення та інші матеріальні активи, що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 13-а на баланс позивача.

З метою виконання даного наказу 29.01.2007 було здійснено фактичне передання об'єкту за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 13А та комісією підписано акт приймання-передачі приміщення.

В подальшому, на засіданні спільної комісії позивача та відповідача було розглянуто питання про укладення договору спільної експлуатації будівлі медико-санітарної частини заводу "Арсенал" за адресою вул. Кловський узвіз, 13-А в м. Києві, який було підписано сторонами 08.06.2007 за № 3/МСЧ-200-07.

Як встановлено судом, метою договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007(далі договір) є врегулювання питань взаємовідносин сторін, розподіл відповідальності та фінансування робіт, пов'язаних з утриманням будівлі медико-санітарної частини, що знаходиться за адресою вул. Кловський узвіз, 13-А, прибудинкової території та інженерних мереж у належному стані (п. 1.1. Договору).

Предметом договору є забезпечення позивачем надання послуг з утримання будинку, а саме:

- прибирання внутрішньобудинкових приміщень та санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів;

-          освітлення місць загального користування: внутрішніх приміщень та прибудинкової території;

- вивезення побутових відходів;

-          послуги охорони та сигналізації тощо (далі - Послуги) будівлі медико-санітарної частини за адресою вул. Кловський узвіз, 13-А, а відповідач згідно договору мав забезпечувати своєчасну оплату цих послуг за встановленим та погодженим з ДП заводом "Арсенал" тарифом згідно з виставленими рахунками у строки та на умовах, передбачених даним договором (п. 2.1. договору).

В порядку та на умовах, визначених Договором, відповідач доручає позивачу, а позивач бере на себе зобов'язання виконувати роботи (далі-роботи) по утриманню в належному стані внутрішніх систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які є складовою частиною будівлі, а відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу вартість фактично виконаних робіт в порядку і на умовах, передбачених договором (п. 2:2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору обов'язки по виконанню робіт та послуг по утриманню приміщень та об'єктів загального користування покладаються на позивача.

Надання послуг по постачанню електроенергії, теплової енергії, водопостачанню та водовідведенню здійснюється за окремо укладеними договорами (п. 4.3. договору).

Згідно п. 6.1. договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2008.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, починаючи з 2007 року, на виконання договору, ним замовлена проектна документація на реконструкцію та ремонт приміщення, полагоджені внутрішньобудинкові мережі, проведені ремонтні роботи в приміщенні, здійснюється прибирання приміщень, утримання ліфтів, вивезення побутових відходів своїми силами та коштами державного бюджету.

Також позивач зазначає, що з його боку зобов'язання по виконанню робіт та послуг по утриманню приміщень та об'єктів загального користування здійснюються своєчасно та належним чином, однак зобов'язання з боку відповідача в частині компенсації оплати робіт та послуг позивачу відповідно до умов договору та чинного законодавства не виконуються.

Суд частково погоджується з такими твердженнями позивача, а саме щодо відшкодування йому за рахунок відповідача витрат на обслуговування ліфтів в розмірі 19800,00 грн. та витрат за вивіз сміття в розмірі 1783,80 грн. Позивач подав суду належні докази, що підтверджують, що ним дійсно були понесені вказані витрати, а саме платіжні доручення: № 445 від 25.04.2008, № 258 від 21.03.2008, № 688 від 25.06.2008, № 586 від 30.05.2008, № 1000 від 21.08.2008, № 881 від 30.07.2008, № 1278 від 28.10.2008, № 1132 від 26.09.2008, № 1638 від 22.12.2008, № 1462 від 27.11.2008, № 1641 від 24.12.2008 та № 1642 від 24.12.2008(копії в матеріалах справи).

В іншій частині позову, а саме щодо стягнення з відповідача 50 % витрат за капітальний ремонт зовнішніх мереж водопостачання, поточний ремонт вузла обліку холодної води, заміну інженерних мереж, опалення, водопроводу та каналізації в теплопункту, капітальний ремонт 1-го поверху в сумі 497340,60 грн. суд відмовляє у зв’язку з наступним:

Як встановлено судом, 06.05.2005 ДП Завод "Арсенал" отримало Гарантійний лист від 05.05.2005 № 1.01/198 від Міністерства Охорони здоров'я України до Генеральною директора ДП Завод "Арсенал" Волощука І.В. та Голови профспілкового комітету ДП Завод "Арсенал" Титаренко В.Ф., в якому виконуючий обов'язки міністра С.М. Ханенко звертається з проханням дати згоду на передачу частини адміністративної будівлі медико-санітарної частини площею 7124 кв. м. до сфери управління МОЗ, на період будівництва нового приміщення. У свою чергу МОЗ України гарантує трудовому колективу ДП Завод "Арсенал" повернення площ, які будуть передані до сфери управління МОЗ після будівництва нового приміщення Міністерства.

12.05.2005 укладено Угоду № 1 між ДП Завод "Арсенал" та МОЗ України, в якій зазначається, що згідно з Розпорядженням КМУ частина площ будівлі МСЧ заводу "Арсенал" передається для розміщення центрального апарату МОЗ.

Пункт 5 даної Угоди № 1 між ДП Завод "Арсенал" та МОЗ України зазначає, що Завод передає до сфери управління МОЗ 7124 кв. м. площ будівлі МСЧ Заводу "Арсенал" згідно з актом прийому-передачі в тимчасове користування на 3,5 роки.(до 31.12.2008).

12.05.2005 у протоколі № 69 розширеного засідання адміністрації та профкому ДП Завод "Арсенал" постановив дати згоду на тимчасову передачу до сфери управління МОЗ України терміном на 3,5 роки 7124 кв. м площ будівлі МСЧ на період будівництва нового приміщення міністерства за умови виконання вимог Угоди №1.

В подальшому Розпорядження КМУ від 14.05.2005 № 151-р передано до сфери управління МОЗ України частини будинку по Кловському узвозу 13а, у м. Києві площею 7124 кв. м. для розміщення центрального апарату МОЗ України та його структурних підрозділів.

Як встановлено судом, 18.05.2005 ДП завод "Арсенал" та МОЗ видають спільний наказ з метою забезпечення своєчасного виконання розпорядження КМУ від 14.05.2005 № 151-р.

Вказаним наказом відповідно до розпорядження КМУ №151-р від 14.05.2005 створена комісія для підписання Акту - "Про передачу МОЗ частини будинку у м. Києві". До пропозицій комісії входило здійснення технічного обстеження частини будівлі, що передається спеціалізованою проектною організацією, та провести відповідний капітальний ремонт. Однак не зазначено, хто саме повинен провести капітальний ремонт.

25.01.2007 МОЗ України був виданий наказ № 30 про передачу з балансу МОЗ приміщення та інші матеріальні активи, що знаходяться в будівлі за адресою м. Київ. вул. Кловський узвіз, 13-а на баланс Українському науково-практичному центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Судом встановлено, що видача даного наказу відбулася без погодження з ДП Завод "Арсенал".

29.01.2007 комісією було підписано акт приймання-передачі з метою виконання наказу МОЗ № 30 від 25.01.2007. Як встановлено судом, до складу комісії не входили представники ДП Завод "Арсенал".

Згідно п.7 даного акту приймання-передачі пропозиції комісії Українському науково-практичному центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, після прийняття на баланс, здійснити обстеження технічного стану об'єкту із залученням спеціалізованої проектної організації для визначення переліку та обсягу ремонтних робіт. На підставі висновку спеціалізованої проектної організації здійснити ремонт об'єкту.

Як зазначалося вище, п. 2.1 договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 зокрема передбачено, що позивач надає послуги прибирання внутрішньобудинкових приміщень та санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів тощо (далі - Послуги) будівлі медико-санітарної частини за адресою вул. Кловський узвіз 13-А, а відповідач - своєчасної оплачує ці послуги за встановленим та погодженим тарифом згідно з виставленими рахунками у строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Однак позивач не подав суду доказів про існування такого погодження, до того ж в договорі йдеться саме про надання послуг, а не про ремонт. Відповідач згідно умов договору має сплачувати за споживання послуги, а не за її ремонт.

Крім того, згідно п. 2.2 договору перелік та вартість Робіт визначається кошторисом Робіт шляхом укладання Додатку до Договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Матеріали справи та пояснення представників сторін свідчать, що додаток до Договору не укладався, перелік та вартість Робіт, що визначені у кошторисі не надавався.

Відповідач наголошував, що позивач не вчинив жодних дій для того, щоб поставити ДП Завод "Арсенал" до відома про намір виконання певних Робіт та про їх вартість.

До того ж у пункті 2.3 зазначається перелік робіт та послуг по утриманню приміщень та об'єктів загального користування, що покладені на позивача:

прибирання приміщень;

прибирання територій від сміття;

прибирання тротуарів та проїздів від снігу у зимовий період; прибирання покрівлі від сміття та снігу;

утримання сміттєзбірника у належному санітарному стані та систематичний вивіз побутового сміття за територію підприємства та інші роботи.

Із вказаного вбачається, що до переліку робіт не входить ремонт або капітальний ремонт.

Згідно п.2.4 договору у разі виконання протягом строку дії Договору необхідності у виконанні непередбачених Договором робіт (позапланове утримання), укладається Додаткова угода. Поточний ремонт та капітальний ремонт відносять до робіт, що непередбачені Договором, тому укладання Додаткової угоди є обов'язковим. В судовому засіданні відповідач наголошував, що позивач не виявив даного наміру, не погодив проведення робіт і не поставив до відома ДП Завод "Арсенал". В матеріалах справи також відсутні докази укладання вказаної додаткової угоди.

Згідно п. 3.1 здача-приймання виконаних Робіт оформляється Актом здачі-приймання виконаних робіт на протязі 3 днів робочих днів по закінченню кожного календарного місяця, у якому виконувалися Роботи.

Однак в матеріалах справи відсутні акти здачі-приймання, що на думку суду є логічним, оскільки не укладалися додатки до договору на підставі яких повинен виконуватися даний пункт, до того ж не погоджувалися тарифи та не надавався кошторис.

У позовній заяві вказаний п. 4.3 - Надання послуг по постачанню електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведенню здійснюється за окремо укладеними договорами.

Однак цей пункт жодного відношення до справи не має, оскільки постачальником за даним пунктом виступає саме відповідач, про що свідчать укладені Договори № И/45-282-07, № И/45-82-08, № И/45-36-09 відшкодування за спожиті енергоресурси.

Жодного згадування про капітальний ремонт у договорі № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 чи в будь-якому іншому договорі судом не знайдено, отже, це свідчить, що позивач зробив ремонт самостійно та без погодження з відповідачем, а тому у відповідача відсутній обов’язок оплачувати виконаний позивачем для своїх цілей ремонт приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити той факт, що Договір № 3/27-39310 від 29.11.2010 між відповідачем та позивачем у пункті 11.1 набуває чинності з моменту передачі всього майнового комплексу - будівлі по Кловському узвозу, 13а, у м. Києві, на баланс Центру в установленому законом порядку і діє до 31.12.2059. Отже ґрунтуючись на цьому суд зауважує, що позивач забезпечив себе капітальним ремонтом, оскільки передається увесь майновий комплекс по вул. Кловський узвіз 13а, у м. Києві, а відповідно можна вважати, що така передача покриває усі витрати на ремонт, оскільки кінцевим власником результату є саме позивач.

Судом встановлено, що вже створено проект Розпорядження КМУ про передачу цілісного майнового комплексу по вул. Кловський узвіз 13а, у м. Києві (будівлю загальною площею 14126,76 кв. м. і прилеглою до неї території та спорудою цивільного захисту (цивільної оборони загальною площею 3165,0 кв. м.) Міністерству охорони здоров'я для розміщення структурних підрозділів позивача.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору про надання послуг, а отже до нього повинні застосовуватися норми законодавств, що регулюють даний вид договорів.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Факти понесення позивачем витрат на обслуговування ліфтів в розмірі 19800,00 грн. та витрат за вивіз сміття в розмірі 1783,80 грн. та несплати відповідачем позивачу вказаних витрат належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в цій частині.

В іншій частині позову суд відмовляє, оскільки позивач зробив ремонт самостійно та без погодження з відповідачем, а тому у відповідача відсутній обов’язок оплачувати виконаний позивачем для своїх цілей ремонт приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві.

Заперечуючи проти позову, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що у його статуті немає вказівок про закріплення правонаступництва щодо ДП Завод «Арсенал»за КП СПБ «Арсенал».

Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009 було реорганізовано державне підприємство "Завод "Арсенал" і державне науково-дослідне підприємство "Український технологічний центр оптичного приладобудування" шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал".

НКАУ було доручено здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з реорганізацією зазначених підприємств, та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства у зв'язку з прийняттям цього розпорядження.

Крім того, наказом Національного космічного агентства України від 28.05.2009 № 141 було наказано реорганізувати ДП Завод «Арсенал»(код ЄДРПОУ 14310520) шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»; забезпечити передання всього майна та обов’язків ДП Завод «Арсенал»казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал»за передавальним актом у строк до 28.09.2009.

Отже, казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»стало правонаступником як майна ДП Завод «Арсенал», так і його обов’язків і той факт, що в статуті казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»не зазначено про правонаступництво прав та обов’язків ДП Завод «Арсенал», може свідчити лише про свідоме чи несвідоме затягування цього процесу, що є порушенням прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі позивача по даній справі.

Закріплення правонаступництва щодо ДП Завод «Арсенал»за КП СПБ «Арсенал»є останнім етапом у завершенні вказаного правонаступництва і є лише питанням часу, оскільки всі необхідні етапи вже пройдені.

У зв’язку з наведеним суд задовольняє клопотання позивача від 08.12.2010 та в зв’язку з реорганізацією державного підприємства "Завод "Арсенал" здійснює його заміну як відповідача по даній справі на казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал"(код ЄДРПОУ 14307357).

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, на підставі ст. 44 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи в розмірі 4302,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Здійснити заміну державного підприємства "Завод "Арсенал" як відповідача по даній справі на казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал"(код ЄДРПОУ 14307357).

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"(код ЄДРПОУ 14307357, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8) на користь українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканин (код ЄДРПОУ 22863747, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 13-А, р/р 35219004000706 в ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019) витрати на обслуговування ліфтів в розмірі 19800(дев’ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., витрати за вивіз сміття в розмірі 1783(одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 80 коп., державне мито в сумі 215(двісті п'ятнадцять) грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315(триста п'ятнадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                           Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 26.01.2011