Рішення № 135478084, 02.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 Справа № 917/1083/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Керівника Полтавської окружної прокуратури, 36000, м. Полтава, вул. Антона Грицая, 1, в інтересах держави в особі

1. Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285,

2. Департаменту охорони здоров`я Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 43434187,

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», 36022, м. Полтава, вул. Панянки, 65Б, код ЄДРПОУ 42223804,

2. Комунальне підприємство « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», 36039, м. Полтава, вул. Олеся Гончара, 27-А, код ЄДРПОУ 01999655,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

Суть спору:

Розглядається позовна заява Керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради та Департаменту охорони здоров`я Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» та Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. та стягнення 704 566,15 грн надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

15.08.2024 р. та 19.09.2024 р. суд відкладав підготовче засідання на 19.09.2024 р. та 15.10.2024 р.

У зв`язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці засідання суду 15.10.2024 не відбулося.

Ухвалою від 29.10.2024 р. було призначено підготовче судове засідання у справі на 26.11.2024 р.

26.11.2024 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до розгляду по суті на 26.12.2024 р.

У зв`язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці засідання суду 26.12.2024 р. не відбулося.

Ухвалою від 29.10.2024 р. було призначено судове засідання у справі на 27.02.2025 р.

27.02.2025 р. та 25.03.2025 р. суд відкладав розгляд справи на 25.03.2025 р. та 17.04.2025 р.

Згідно з ухвалою суду від 17.04.2025 р. було вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі № 917/1083/24 та зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови або до повернення справи на розгляд колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

15.01.2026 року судом було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.02.2026 р.

05.02.2026 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до розгляду по суті на 03.03.2026 р.

Ухвалою суду від 03.03.2026 р. відкладено розгляд справи на 17.03.2026 р.

У судовому засіданні 17.03.2026 р. розглянуто справу по суті та призначено дату та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення на 26.03.2026 р.; у зв"язку з тим, що судове засідання в даний день не відбулося, ухвалою від 26.03.2026р. відкладено проголошення судового рішення на 02.04.2026р. на 09:45.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи. 02.04.2026р. судом проголошено скорочене рішення у даній справі, повідомлено порядок та строк його оскарження та час складання повного тексту рішення.

Аргументи учасників справи:

У позовній заяві прокурор зазначає, що Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» було проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія в обсягу 950000 кВт/год з очікуваною вартістю 3 325 000,00 грн. За результатами проведення відкритих торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», з яким укладено договір № 4 від 12.01.2021 р. про постачання електричної енергії споживачу. Предметом даного договору є товар по предмету ДК 021:2015, код 09310000-5 Електрична енергія за обсягом 950000 кВт/год. Згідно з Комерційною пропозицією до вказаного договору ціна за фактично спожиту електричну енергію не може перевищувати граничного розміру тарифу за фактично спожиту електричну енергію, а саме - 2,90 грн без урахування ПДВ та 3,48 грн з ПДВ.

Прокурор зазначає, що в подальшому між сторонами в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», укладено ряд додаткових угод, в результаті чого ціна товару фактично збільшилась на більше, ніж 10 % від початкової ціни одиниці товару.

На думку прокурора, жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ «Полтаваенергозбут» не надало, а встановлене законом обмеження у 10 % від початкової ціни одиниці товару має застосовуватись як максимальний ліміт щодо зміни ціни, а тому укладання додаткових угод № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р., якими збільшено ціну газу, є безпідставним та з урахуванням вимог чинного законодавства вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Разом з тим, прокурор зазначив, що, оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в Договорі № 4 від 12.01.2021 р., а саме за 3,48 грн з ПДВ за 1 кВт/год, відповідно, грошові кошти у розмірі 704 566,15 грн (переплата) підлягають стягненню з ТОВ «Полтаваенергозбут» до бюджету Полтавської міської ради.

Відповідач-1 у відзиві від 18.07.2024 р. (вх. № 9904 від 19.07.2024 р.) заперечував проти позовних вимог Керівника Полтавської окружної прокуратури у справі, стверджуючи про те, що у якості обґрунтування коливання ціни на електричну енергію ТОВ «Полтаваенергозбут» використано дані, розміщені на офіційному веб-сайті АТ «Оператор Ринку» за посиланням https://www.oree.ua, які є публічно доступними, з яких вбачається зростання середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» (ОЕС) та довідки Полтавської Торгово-Промислової палати України до кожної додаткової угоди, в яких чітко вказана ціна на першу та другу декаду кожного місяця, у яких було укладено додаткові угоди, зміна середньоринкової ціни у процентному співвідношенні.

З посиланням на вищевикладене відповідач-1 зазначав, що додаткові угоди № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. укладені між Комунальним підприємством « 1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та ТОВ «Полтаваенергозбут» із дотриманням чинного законодавства в частині внесення змін до договору про закупівлю та в сумі підвищення менше 10% від вартості за кожною наступною угодою.

29.07.2024 року відповідач-2 - КП « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» - також подав до суду відзив № 2141 від 24.07.2024 р. (вх. № 10245), у якому, посилаючись, зокрема, на неотримання Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» рекомендацій органу державного фінансового контролю щодо вжиття невідкладних заходів для усунення порушень та недопущення їх у подальшому, а також не заявлення прокурором позовної вимоги до КП « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» щодо відновлення порушеного права, просив у задоволенні позову Керівника Полтавської окружної прокуратури у даній справі відмовити повністю.

У відповідях на відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» та Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», направлених до суду 02.08.2024 р. (вх. № 10501) та 06.08.2024 р. (вх. № 10613), прокурор стверджував про відсутність доказів щодо коливання ціни на електричну енергію станом на час укладення додаткових угод № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р., обґрунтованість розрахунку надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором, належність обраного способу захисту, а також дотримання Керівником Полтавської окружної прокуратури вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на що просив задовольнити позов у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону).

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, зокрема, належать видатки на охорону здоров`я.

Предметом позову в даній справі є визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р., укладеного між Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», та стягнення з відповідача 704 566,15 грн надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором.

Згідно зі Статутом Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» останнє є лікувально-профілактичним багатопрофільним закладом охорони здоров`я комунальної форми власності м. Полтави - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Майно підприємства є власністю територіальної громади м. Полтави в особі Полтавської міської ради Полтавської області.

Засновником, власником підприємства є територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради Полтавської області.

Крім того, Статутом Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» визначено, що уповноваженим органом управління КП « 1-а МКЛ ПМР» є Департамент охорони здоров`я Полтавської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Уповноваженому органу управління.

Також згідно з Положенням про Департамент охорони здоров`я Полтавської міської ради, затвердженим рішенням позачергової другої сесії Полтавської міської Ради восьмого скликання від 29.01.2021 р., Департамент є органом управління закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, в т.ч. Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Основними функціями Департаменту є здійснення контролю за реалізацією виділених бюджетних (інших) коштів та використання їх за призначенням; забезпечення контролю в установленому законом порядку за веденням бухгалтерської та статистичної документації та звітності; проведення заходів, спрямованих на забезпечення оптимального й раціонального використання трудових і фінансових ресурсів закладів охорони здоров`я комунальної форми власності м. Полтава, здійснення економічного (бухгалтерського) аналізу фінансово-господарської діяльності закладів охорони здоров`я комунальної форми власності м. Полтава.

З огляду на викладене, керівником Полтавської окружної прокуратури у позовній заяві вірно зазначено органи, уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Полтавську міську раду та Департамент охорони здоров`я Полтавської міської ради.

При цьому прокуратурою вказано на те, що Полтавською міською радою та Департаментом охорони здоров`я Полтавської міської ради до теперішнього часу не вжито жодних заходів по зверненню до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р., укладеного між Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», та стягнення з відповідача 704 566,15 грн надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Керівником Полтавської окружної прокуратури попередньо повідомлено Полтавську міську раду та Департамент охорони здоров`я Полтавської міської ради про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» 704 566,15 грн надмірно сплачених коштів згідно з Договором про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. (листи № 55-75-10589вих-24 від 28.06.2024 р. та № № 55-75-10590вих-24 від 28.06.2024 р., Т. 1, а. с. 120-121).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

12.01.2021 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-12-04-002178-b між Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 4 (Т. 1, а. с. 23-25).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Полтаваенергозбут») зобов`язувався продавати електричну енергію Споживачу (КП « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради») для забезпечення потреб електроустановок останнього, а Споживач зобов`язувався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Кількість товару за цим Договором: 950000 кВт/год.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що вартість цього Договору становить 3 306 000,00 грн.

У Комерційній пропозиції до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. (а. с. 26-27) сторони узгодили, що за результатами закупівлі (останньої додаткової угоди) граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 2,90 грн без урахування ПДВ та 3,48 грн з ПДВ.

Ціна за фактично спожиту електричну енергію (без урахування ПДВ) не може перевищувати граничного розміру, встановленого в абз. 1 даного розділу та розраховується за формулою:

Цфакт = Цкуп+ Тп+Впост +Ппост, де

Цкуп - фактична ціна купівлі електричної енергії електропостачальником на всіх сегментах ринку;

Тп - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі (НЕК «Укренерго»), затверджений Регулятором;

Впост - витрати постачальника (плата за послуги оператора ринку, адміністратора розрахунків, оператора комерційного обліку, організатора аукціону; внески на регулювання НКРЕКП, витрати на фінансову гарантію та банківські послуги, передбачені Правилами ринку; та інші обов`язкові витрати постачальника згідно з нормативними документами);

Ппост - складова прибутковості Постачальника. Для цієї комерційної пропозиції 0,10 грн.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди до вказаного Договору, якими збільшили ціну на електричну енергію, зокрема:

Додатковою угодою № 1 від 11.03.2021 р. (Т. 1, а. с. 30) збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 2,9 до 3,18986 грн (без ПДВ) із одночасним встановленням обсягу (кількість) закупівлі - 863676 кВт/год. Угоду укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/96 від 12.02.2021 р., в якій зазначені середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) у I декаді січня 2021 р. та IІ декаді січня 2021 р. (Т. 1, а. с. 28). Вказана довідка надіслана на адресу Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» листом ТОВ «Полтаваенергозбут» № 02-10-3/1812 від 26.02.2021 р. (Т. 1, а. с. 29).

Додатковою угодою № 2 від 03.09.2021 р. (Т. 1, а. с. 33) збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 3,18986 до 3,50869 грн (без ПДВ). Угоду укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/493 від 12.08.2021 р., в якій зазначені середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), а також відсоток коливання (зростання) середньозважених цін у порівнянні цін за I декаду липня 2021 р. та І декаду серпня 2021 р. (Т. 1, а. с. 31). Вказана довідка надіслана на адресу Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» листом ТОВ «Полтаваенергозбут» № 02-10-3/8418 від 20.08.2021 р. (Т. 1, а. с. 32).

Додатковою угодою № 3 від 05.11.2021 р. (Т. 1, а. с. 36) збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 3,50869 до 3,85938 грн (без ПДВ). Угоду укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/699 від 27.10.2021 р., в якій зазначені середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), а також відсоток коливання (зростання) середньозважених цін у порівнянні цін за I декаду жовтня 2021 р. та ІІ декаду жовтня 2021 р. (Т. 1, а. с. 38). Вказана довідка надіслана на адресу Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» листом ТОВ «Полтаваенергозбут» № 02-10-3/11376 від 01.11.2021 р. (Т. 1, а. с. 35).

Додатковою угодою № 4 від 26.11.2021 р. (Т. 1, а. с. 41) збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 3,85938 до 4,24493 грн (без ПДВ). Угоду укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/774 від 17.11.2021 р., в якій зазначені середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), а також відсоток коливання (зростання) середньозважених цін у порівнянні цін за I декаду жовтня 2021 р. та І декаду листопада 2021 р. (Т. 1, а. с. 39). Вказана довідка надіслана на адресу Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» листом ТОВ «Полтаваенергозбут» № 02-10-3/12691 від 24.11.2021 р. (Т. 1, а. с. 40).

Додатковою угодою № 5 від 29.12.2021 р. (Т. 1, а. с. 45) збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 4,24493 до 4,66899 грн (без ПДВ). Угоду укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/848 від 16.12.2021 р., в якій зазначені середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), а також відсоток коливання (зростання) середньозважених цін у порівнянні цін за 02.12.2021 р., 08 год. 00 хв., та 02.12.2021 р., 17 год. 00 хв. (Т. 1, а. с. 44). Вказана довідка надіслана на адресу Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» листом ТОВ «Полтаваенергозбут» № 02-10-3/18937 від 24.12.2021 р. (Т. 1, а. с. 43).

На виконання умов Договору № 4 від 12.01.2021 р. ТОВ «Полтаваенергозбут» поставило Комунальному підприємству « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» в період з січня 2021 року по січень 2022 року електричну енергію загальним обсягом 919 556 кВт/год. на загальну суму 3 768 626,88 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електричної енергії (а. с. 20-23), підписаними сторонами а саме:

- акт купівлі-продажу електричної енергії за січень 2021 року (Т. 1, а. с. 50); поставлений обсяг електричної енергії - 68 377 кВт*год на суму 158 768,55 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2021 року (Т. 1, а. с. 56); поставлений обсяг електричної енергії - 67 196 кВт*год на суму 323 502,46 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за березень 2021 року (Т. 1, а. с. 60); поставлений обсяг електричної енергії - 64 743 кВт*год на суму 214 624,82 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2021 року (Т. 1, а. с. 63); поставлений обсяг електричної енергії - 72 752 кВт*год на суму 250 050,16 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за травень 2021 року (Т. 1, а. с. 62); поставлений обсяг електричної енергії - 61 286 кВт*год на суму 178 397,41 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2021 року (Т. 1, а. с. 67); поставлений обсяг електричної енергії - 64 975 кВт*год на суму 217 987,75 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за липень 2021 року (Т. 1, а. с. 71); поставлений обсяг електричної енергії - 79 012 кВт*год на суму 290 804,30 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за серпень 2021 року (Т. 1, а. с. 76); поставлений обсяг електричної енергії - 72 188 кВт*год на суму 303 942,37 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за вересень 2021 року (Т. 1, а. с. 78); поставлений обсяг електричної енергії - 68 957 кВт*год на суму 290 338,49 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за жовтень 2021 року (Т. 1, а. с. 82); поставлений обсяг електричної енергії - 82 819 кВт*год на суму 348 703,44 грн (з ПДВ);

- рахунок-акт за листопад 2021 року (Т. 1, а. с. 81); поставлений обсяг електричної енергії - 71 639 кВт*год на суму 399 775,60 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2021 року (Т. 1, а. с. 87); поставлений обсяг електричної енергії - 74 809 кВт*год на суму 419 138,96 грн (з ПДВ);

- акт купівлі-продажу електричної енергії за січень 2022 року (Т. 1, а. с. 88); поставлений обсяг електричної енергії - 70 803 кВт*год на суму 372 592,57 грн (з ПДВ).

Відповідно до платіжних доручень № 255 від 16.02.2021 р., № 488 від 16.03.2021 р., № 703 від 13.04.2021 р., № 720 від 15.04.2021 р., № 911 від 14.05.2021 р., № 1147 від 11.06.2021 р., № 1356 від 13.07.2021 р., № 1357 від 22.07.2021 р., № 1505 від 17.08.2021 р., № 1685 від 16.09.2021 р., № 1879 від 20.10.2021 р., № 2061 від 17.11.2021 р., № 2076 від 18.11.2021 р., № 2280 від 29.12.2021 р., № 2229 від 14.12.2021 р., № 2243 від 17.12.2021 р., № 35 від 27.01.2022 р., № 152 від 16.02.2022 р., № 153 від 16.02.2022 р., № 161 від 25.02.2022 р. та від 01.03.2022 р. (Т. 1, а. с. 52, 53, 55, 57-59, 61, 64, 69, 73-75, 77, 80, 83, 85, 86, 89, 90, 94) Комунальне підприємство « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» перерахувало ТОВ «Полтаваенергозбут» кошти за електричну енергію на суму 3 768 626,88 грн.

Прокурор стверджує, що додаткові угоди № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. було укладено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення з ТОВ «Полтаваенергозбут» до місцевого бюджету надмірно сплачених грошових коштів в сумі 704 566,15 грн.

Перелік доказів, якими прокурор обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Договір про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р., додаткові угоди № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до вказаного договору, листи ТОВ «Полтаваенергозбут» № 02-10-3/1812 від 26.02.2021 р., № 02-10-3/8418 від 20.08.2021 р., № 02-10-3/11376 від 01.11.2021 р., № 02-10-3/12691 від 24.11.2021 р. та № 02-10-3/18937 від 24.12.2021 р., цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати № 24.14-05/96 від 12.02.2021 р., № 24.14-05/493 від 12.08.2021 р., № 24.14-05/699 від 27.10.2021 р., № 24.14-05/774 від 17.11.2021 р. та № 24.14-05/848 від 16.12.2021 р., акти купівлі-продажу електричної енергії за січень-жовтень 2021 року та грудень 2021 року - січень 2022 року, рахунок-акт за листопад 2021 року, платіжні доручення № 255 від 16.02.2021 р., № 488 від 16.03.2021 р., № 703 від 13.04.2021 р., № 720 від 15.04.2021 р., № 911 від 14.05.2021 р., № 1147 від 11.06.2021 р., № 1356 від 13.07.2021 р., № 1357 від 22.07.2021 р., № 1505 від 17.08.2021 р., № 1685 від 16.09.2021 р., № 1879 від 20.10.2021 р., № 2061 від 17.11.2021 р., № 2076 від 18.11.2021 р., № 2280 від 29.12.2021 р., № 2229 від 14.12.2021 р., № 2243 від 17.12.2021 р., № 35 від 27.01.2022 р., № 152 від 16.02.2022 р., № 153 від 16.02.2022 р., № 161 від 25.02.2022 р. та від 01.03.2022 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII.

За змістом статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. та додаткової угоди № 1 від 12.03.2021 р. до вказаного Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції (чинній на момент укладення додаткових угод № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р.): «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії».

У постанові від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду роз`яснено, що внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова «підписання договору про закупівлю» замінені словами «підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару», а друге речення після слів «дизельного пального» доповнено словом «природного». Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII зміна ціни в договорі закупівлі допускається лише за умови, що збільшення ціни буде пропорційним збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24 також встановила, що як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Станом на момент підписання договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Як встановлено судом, згідно з Комерційною пропозицією до вказаного договору ціна за фактично спожиту електричну енергію не може перевищувати граничного розміру тарифу за фактично спожиту електричну енергію, а саме - 2,90 грн без урахування ПДВ та 3,48 грн з ПДВ.

Необхідність укладення додаткових угод до договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» обґрунтовувалась збільшенням ціни товару (електричної енергії).

На підтвердження підстав для укладення додаткових угод для збільшення ціни за одиницю товару відповідач посилався на цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати, в яких вказано інформацію про рівень цін по постачанню електричної енергії станом на визначені декади.

Судом береться до уваги, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Суд вважає, що довідки Полтавської ТПП не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також не містять аналізу зміни вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання основного договору чи від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на природний газ.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 р. у справі № 924/674/21, від 22.06.2022 р. у справі № 917/1062/21 та від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24 зроблено висновок про те, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Проте з аналізу додаткових угод слідує, що ціна товару за укладеним між сторонами Договором № 4 від 12.01.2021 р. у відсотковому значенні збільшилась на більше, ніж 34 %.

За таких обставин, збільшення ціни на електричну енергію у додаткових угодах № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. по відношенню до погодженої у Договорі про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

За встановлених судом обставин та наведених вище правових висновків, суд вважає, що додаткові угоди № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р., укладеного між Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», а тому позовні вимоги Керівника Полтавської окружної прокуратури про визнання їх недійсними є обґрунтованими.

Прокурором також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 704 566,15 грн - суму надміру сплачених постачальнику коштів, з урахуванням недійсності додаткових угод.

Вирішуючи позов в цій частині вимог, суд приймає до уваги, що згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» було поставлено Комунальному підприємству « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» електричну енергію загальним об`ємом 919 556 кВт/год на загальну суму 3 768 626,88 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами купівлі-продажу електричної енергії. Зазначена в актах вартість електричної енергії була сплачена Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Відповідно до умов укладеного договору позивач повинен був сплатити за поставлений газ загальним обсягом 950 000 кВт/год кошти в розмірі 3 306 000,00 грн (950 000 кВт/год х 3,48 грн). Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами мали регулюватись Договором № 4 від 12.01.2021 р. Внаслідок виконання Комунальним підприємством « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 704 566,15 грн, які останній зобов`язаний повернути до місцевого бюджету в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Положеннями статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Керівника Полтавської окружної прокуратури про визнання недійсними додаткових угод додаткових угод № 1 від 12.03.2021 р., № 2 від 03.09.2021 р., № 3 від 05.11.2021 р., № 4 від 26.11.2021 р. та № 5 від 29.12.2021 р. до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 12.01.2021 р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» в дохід місцевого бюджету 704 566,15 грн надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат у випадку задоволення позовних вимог майнового характеру до кількох відповідачів, між ними порівну.

Також у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» в розмірі половини судового збору за звернення до суду з вимогами про визнання недійними додаткових угод до Договору № 4 від 12.01.2021 р. та судового збору за звернення до суду з вимогою про стягнення надлишково сплачених коштів за вказаним договором, а саме - 14 510,79 грн (6 056,00 грн + 8 454,79 грн), а на Комунальне підприємство « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» - в розмірі іншої половини судового збору за звернення до суду з вимогами про визнання недійними додаткових угод до Договору № 4 від 12.01.2021 р., а саме - 6 056,00 грн.

Керуючись ст.ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд.-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 12.03.2021 до договору між КП « 1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та ТОВ «Полтаваенергозбут» №4 від 12.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 03.09.2021 до договору між КП « 1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та ТОВ «Полтаваенергозбут» №4 від 12.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 05.11.2021 до договору між КП « 1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та ТОВ «Полтаваенергозбут» №4 від 12.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

5. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 26.11.2021 до договору між КП « 1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та ТОВ «Полтаваенергозбут» №4 від 12.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

6. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 29.12.2021 до договору між КП « 1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та ТОВ «Полтаваенергозбут» №4 від 12.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (36022, м. Полтава, вул. Панянки, 65Б, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285) в дохід місцевого бюджету (код області 16, населений пункт: Полтавська міська територіальна громада, IBAN: UA748999980314030544000016719, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код ЄДРПОУ отримувача: 37959255, код класифікації доходів бюджету 24060300) грошові кошти в сумі 704 566, 15 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (36022, м. Полтава, вул. Панянки, 65Б, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 14 510,79 грн судового збору.

9. Стягнути з Комунального підприємства « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (36039, м. Полтава, вул. Олеся Гончара, 27-А, код ЄДРПОУ 01999655) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 6 056,00 грн судового збору.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 07.04.2026 р.

Суддя О.С. Мацко