Рішення № 135478053, 07.04.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/239/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; код ЄДРПОУ 42467625)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦЮГ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27, офіс 402; код ЄДРПОУ 43645826)

про стягнення 210 631,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦЮГ» грошових коштів у загальному розмірі 210 631,66 грн, з яких: 175 799,57 грн основного боргу; 2 479,54 грн 3% річних; 29 169,30 грн пені; 3 183,25 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором поставки № 529-24 від 06.06.2024. Вказує, що протягом 2024 - 2025 років, на виконання умов цього договору, на користь відповідача здійснювались поставки товару партіями на загальну суму 355 228,19 грн, в той час як відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково - на суму 179 428,62 грн. За порушення відповідачем строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/239/26, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка вих. № 916/239/26/8634/26 від 06.02.2026 про доставку ухвали про відкриття провадження у справі від 02.02.2026 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦЮГ» (дата та час доставки: 03.02.2026 о 17:30 год.).

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи та не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» (постачальником/продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦЮГ» (покупцем) укладено Договір поставки № 529-24 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати нафтопродукти (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору загальна вартість (ціна) цього Договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим Договором. Ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та відповідних видаткових накладних.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що оплата кожної окремої партії товару здійснюється покупцем за умовами та строками, визначеними у рахунку-фактурі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Рахунок-фактура надається покупцю засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно з п. 2.6. Договору максимальний термін оплати, який може бути встановлений продавцем у рахунку-фактурі, за окрему партію товару за цим Договором не може перевищувати 5 банківських днів з дати поставки (передачі) товару покупцю.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що факт поставки товару (передачі у власність) в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність товару) вважається дата, що вказана у видатковій накладній.

В силу п. 3.6. Договору сторони погоджуються, що видаткова накладна на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару. Кожна видаткова накладна на передану партію товару є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим Договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1% відсотка від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, Договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

06.06.2024 позивач та відповідач підписали додаткову угоду до Договору, в якій узгодили можливість використання засобів факсимільного відтворення підпису уповноважених представників сторін при підписанні актів приймання-передачі.

Згідно з цією додатковою угодою п. 8.9. Договору викладено в редакції, за змістом якої при підписанні видаткових накладних сторони можуть застосовувати засоби факсимільного відтворення підпису уповноважених представників сторін.

У матеріалах справи наявні наступні видаткові накладні на паливо:

- № 12150 від 03.07.2024 на суму 4 209,00 грн;

- № 12279 від 05.07.2024 на суму 1 000,00 грн;

- № 12519 від 09.07.2024 на суму 3 528,48 грн;

- № 13138 від 18.07.2024 на суму 4 226,81 грн;

- № 14127 від 03.08.2024 на суму 3 992,03 грн;

- № 14290 від 05.08.2024 на суму 2 734,20 грн;

- № 14964 від 16.08.2024 на суму 2 997,82 грн;

- № 15204 від 20.08.2024 на суму 4 002,81 грн;

- № 16085 від 03.09.2024 на суму 3 507,42 грн;

- № 16504 від 10.09.2024 на суму 3 210,97 грн;

- № 16682 від 13.09.2024 на суму 2 413,44 грн;

- № 16916 від 16.09.2024 на суму 960,00 грн;

- № 17321 від 22.09.2024 на суму 5 489,06 грн;

- № 17603 від 26.09.2024 на суму 990,00 грн;

- № 17677 від 28.09.2024 на суму 1 440,00 грн;

- № 18065 від 03.10.2024 на суму 2 496,48 грн;

- № 18375 від 08.10.2024 на суму 3 564,48 грн;

- № 18498 від 10.10.2024 на суму 2 466,24 грн;

- № 19028від 18.10.2024 на суму 4 015,80 грн;

- № 23735 від 28.12.2024 на суму 1 994,30 грн;

- № 284 від 07.01.2025 на суму 1 432,27 грн;

- № 1581 від 29.01.2025 на суму 3 835,23 грн;

- № 1089 від 07.02.2025 на суму 2 540,92 грн;

- № 3624 від 05.03.2025 на суму 970,00 грн;

- № 3690 від 06.03.2025 на суму 3 976,03 грн;

- № 5404 від 05.04.2025 на суму 2 511,74 грн;

- № 7312 від 08.05.2025 на суму 2 539,20 грн;

- № 8125 від 21.05.2025 на суму 960,00 грн;

- № 9602 від 14.06.2025 на суму 2 560,14 грн;

- № 10415 від 27.06.2025 на суму 34 826,88 грн;

- № 10466 від 28.06.2025 на суму 15 520,00 грн;

- № 10571 від 30.06.2025 на суму 28 357,98 грн;

- № 10638 від 01.07.2025 на суму 28 850,00 грн;

- № 11503 від 14.07.2025 на суму 58 500,00 грн;

- № 12452 від 29.07.2025 на суму 29 400,00 грн;

- № 13637 від 16.08.2025 на суму 2 670,00 грн;

- № 13995 від 21.08.2025 на суму 27 129,88 грн;

- № 14185 від 24.08.2025 на суму 30 225,00 грн.

Згідно з вказаними видатковими накладними, які містять підписи та печатки обох сторін, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 336 044,61 грн.

Також, у матеріалах справи наявні платіжні інструкції № 1407 від 27.11.2024, № 1424 від 05.12.2024 та № 1755 від 18.07.2025, згідно з якими відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти за поставлений товар, а саме:

- 27.11.2024 - 40 742,72 грн;

- 05.12.2024 - 30 000,00 грн;

- 18.07.2025 - 100 000,00 грн.

Крім того, як зазначає у позовній заяві сам позивач, відповідач здійснював також й інші платежі:

- 10.06.2024 - 4 157,42 грн;

- 09.07.2024 - 1 000,00 грн;

- 11.07.2024 - 3 528,48 грн.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 175 799,57 грн основного боргу, 2 479,54 грн 3% річних, 29 169,30 грн пені та 3 183,25 грн інфляційних втрат.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату спірної поставки товару (далі по тексту - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Матеріали справи свідчать, що вимоги позивача ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів.

Як вбачається з умов Договору, ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та відповідних видаткових накладних. Факт поставки товару (передачі у власність) в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність товару) вважається дата, що вказана у видатковій накладній. Видаткова накладна на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару.

Згідно положень ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

У матеріалах справи наявні копії тридцяти восьми видаткових накладних, а саме: № 12150 від 03.07.2024 на суму 4 209,00 грн; № 12279 від 05.07.2024 на суму 1 000,00 грн; № 12519 від 09.07.2024 на суму 3 528,48 грн; № 13138 від 18.07.2024 на суму 4 226,81 грн; № 14127 від 03.08.2024 на суму 3 992,03 грн; № 14290 від 05.08.2024 на суму 2 734,20 грн; № 14964 від 16.08.2024 на суму 2 997,82 грн; № 15204 від 20.08.2024 на суму 4 002,81 грн; № 16085 від 03.09.2024 на суму 3 507,42 грн; № 16504 від 10.09.2024 на суму 3 210,97 грн; № 16682 від 13.09.2024 на суму 2 413,44 грн; № 16916 від 16.09.2024 на суму 960,00 грн; № 17321 від 22.09.2024 на суму 5 489,06 грн; № 17603 від 26.09.2024 на суму 990,00 грн; № 17677 від 28.09.2024 на суму 1 440,00 грн; № 18065 від 03.10.2024 на суму 2 496,48 грн; № 18375 від 08.10.2024 на суму 3 564,48 грн; № 18498 від 10.10.2024 на суму 2 466,24 грн; № 19028від 18.10.2024 на суму 4 015,80 грн; № 23735 від 28.12.2024 на суму 1 994,30 грн; № 284 від 07.01.2025 на суму 1 432,27 грн; № 1581 від 29.01.2025 на суму 3 835,23 грн; № 1089 від 07.02.2025 на суму 2 540,92 грн; № 3624 від 05.03.2025 на суму 970,00 грн; № 3690 від 06.03.2025 на суму 3 976,03 грн; № 5404 від 05.04.2025 на суму 2 511,74 грн; № 7312 від 08.05.2025 на суму 2 539,20 грн; № 8125 від 21.05.2025 на суму 960,00 грн; № 9602 від 14.06.2025 на суму 2 560,14 грн; № 10415 від 27.06.2025 на суму 34 826,88 грн; № 10466 від 28.06.2025 на суму 15 520,00 грн; № 10571 від 30.06.2025 на суму 28 357,98 грн; № 10638 від 01.07.2025 на суму 28 850,00 грн; № 11503 від 14.07.2025 на суму 58 500,00 грн; № 12452 від 29.07.2025 на суму 29 400,00 грн; № 13637 від 16.08.2025 на суму 2 670,00 грн; № 13995 від 21.08.2025 на суму 27 129,88 грн; № 14185 від 24.08.2025 на суму 30 225,00 грн.

Згідно з вказаними видатковими накладними, які містять підписи та печатки обох сторін, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 336 044,61 грн.

Отже, доводи позивача щодо того, що протягом строку дії Договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 355 228,19 грн матеріалами справи не підтверджено, оскільки, як вже було зазначено, згідно з наявними видатковими накладними, доведеним є факт поставки товару на суму 336 044,61 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій № 1407 від 27.11.2024, № 1424 від 05.12.2024 та № 1755 від 18.07.2025, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 170 742,72 грн.

Також, як зазначає у позовній заяві сам позивач, відповідач здійснював інші платежі: 10.06.2024 - 4 157,42 грн; 09.07.2024 - 1 000,00 грн; 11.07.2024 - 3 528,48 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 179 428,62 грн.

Доказів сплати відповідачем решти заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 156 615,99 грн (336 044,61 - 179 428,62).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків сплати основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення 2 479,54 грн 3% річних; 29 169,30 грн пені; 3 183,25 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

В силу частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 2.6. Договору максимальний термін оплати, який може бути встановлений продавцем у рахунку-фактурі, за окрему партію товару за цим Договором не може перевищувати 5 банківських днів з дати поставки (передачі) товару покупцю.

Згідно з п. 5.2. Договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим Договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Як свідчить наявний у позовній заяві розрахунок пені та 3% річних (с. 7-8 позовної заяви), відповідні нарахування здійснюються за зобов`язаннями, що виникли за поставками, здійсненими на підставі видаткових накладних:

- № 10638 від 01.07.2025 на суму 28 850,00 грн (нарахування фактично здійснено на меншу суму - 25 850,00 грн);

- № 11503 від 14.07.2025 на суму 58 500,00 грн;

- № 12452 від 29.07.2025 на суму 29 400,00 грн;

- № 13637 від 16.08.2025 на суму 2 670,00 грн;

- № 13995 від 21.08.2025 на суму 27 129,88 грн;

- № 14185 від 24.08.2025 на суму 30 225,00 грн.

Пеню та 3% річних позивач нараховує, виходячи з того, що зобов`язання на суму 25 850,00 мали бути виконані відповідачем не пізніше 08.07.2025, на суму 58 500,00 грн - не пізніше 21.07.2025, на суму 29 400,00 грн - не пізніше 05.08.2025, на суму 2 670,00 - не пізніше 22.08.2025, на суму 27 129,88 грн - не пізніше 28.08.2025, на суму 30 225,00 грн - не пізніше 29.08.2025.

Суд в цілому погоджується з відповідними нарахуваннями, проте, позивачем не було враховано, що у зв`язку зі сплатою 18.07.2025 відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 100 000,00 грн, зобов`язання за видатковою накладною № 10638 від 01.07.2025 з 18.07.2025 зменшилися на 20 158,89 грн.

Крім того, нарахування пені у розмірі 0,1% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання є неправомірним, оскільки згідно з приписами чинного законодавства розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вказані обставини, суд здійснив власний розрахунок 3% та пені.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 09.07.2025 по 17.07.2025 25850 x 3 x 9 : 365 : 100919.12з 18.07.2025 по 26.01.2026 5691.11 x 3 x 193 : 365 : 10019390.28з 22.07.2025 по 26.01.2026 58500 x 3 x 189 : 365 : 100189908.75з 06.08.2025 по 26.01.2026 29400 x 3 x 174 : 365 : 100174420.46з 23.08.2025 по 26.01.2026 2670 x 3 x 157 : 365 : 10015734.45з 29.08.2025 по 26.01.2026 27129.88 x 3 x 151 : 365 : 100151336.71з 30.08.2025 по 26.01.2026 30225 x 3 x 150 : 365 : 100150372.64Всього 3% річних 2 182,41 грн.

Пеня

Розрахунок здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (09.07.2025 - 17.07.2025)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума09.07.2025 - 17.07.2025 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 25850.00 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 9 днів (прострочення) : 100 9197.59Всього штрафних санкцій за період: 197.59

Період 2 (18.07.2025 - 04.01.2026)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума18.07.2025 - 04.01.2026 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 5691.11 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 171 днів (прострочення) : 100 171826.54Всього штрафних санкцій за період: 826.54

Період 3 (22.07.2025 - 17.01.2026)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума22.07.2025 - 17.01.2026 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 58500.00 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 180 днів (прострочення) : 100 1808943.29Всього штрафних санкцій за період: 8943.29

Період 4 (06.08.2025 - 24.01.2026)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума06.08.2025 - 24.01.2026 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 29400.00 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 172 днів (прострочення) : 100 1724294.82Всього штрафних санкцій за період: 4294.82

Період 5 (23.08.2025 - 24.01.2026)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума23.08.2025 - 24.01.2026 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 2670.00 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 155 днів (прострочення) : 100 155351.49Всього штрафних санкцій за період: 351.49

Період 6 (29.08.2025 - 24.01.2026)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума29.08.2025 - 24.01.2026 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 27129.88 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 149 днів (прострочення) : 100 1493433.23Всього штрафних санкцій за період: 3433.23

Період 7 (30.08.2025 - 24.01.2026)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума30.08.2025 - 24.01.2026 : 15.5000 (облікова ставка НБУ) 30225.00 (Сума боргу) x (2 x 15.5000 : 365) x 148 днів (прострочення) : 100 1483799.24Всього штрафних санкцій за період: 3799.24

Всього пені: 197.59 + 826.54 + 8943.29 + 4294.82 + 351.49 + 3433.23 + 3799.24 = 21 846,20 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені підлягають частковому задоволенню на суму 2 182,41 грн та 21 846,20 грн відповідно.

Інфляційні втрати позивач нараховує на загальну суму боргу у розмірі 175 799,57 грн, з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з вересня по грудень 2025 року.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, виходячи із розміру заборгованості на суму 156 615,99 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

.........................

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період (01.09.2025 - 31.12.2025, 122 дні):

IIc = (100.30000000 : 100) x (100.90000000 : 100) x (100.40000000 : 100) x (100.20000000 : 100) = 1.01810726

Інфляційне збільшення:

156615.99 x 1.01810726 - 156615.99 = 2 835,89 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 2 835,89 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд виснує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 156 615,99 грн основного боргу, 21 846,20 грн пені, 2 182,41 грн 3% річних, 2 835,89 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 319,21 грн.

Крім витрат зі сплати судового збору, позивач також просив стягнути з відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19).

У ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

З аналізу представлених позивачем доказів суд встановив, що 23.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юристи та партнери» (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» (замовником) укладено Договір про надання правничої допомоги № 23/01-26ПД, згідно з яким виконавець зобов`язується надати замовнику визначену цим договором правничу допомогу (юридичні послуги) щодо:

- підготовки позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення з ТОВ «АВТОСПЕЦЮГ» суми заборгованості у розмірі 210631,66 грн за договором поставки № 529-24 від 06.06.2025;

- супроводження судової справи за даним позовом у Господарському суді Одеської області.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. цього договору замовник зобов`язується оплатити вартість вказаної правничої допомоги (юридичних послуг). На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконання робіт.

Згідно з п. 4.1. цього договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату у наступному розмірі: 4 000,00 грн у строк до 01.02.2026.

Позивачем надано до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт:

- робота з первинною документацією позивача (договори, видаткові накладні, акти звірок взаєморозрахунків, банківські виписки), витрачений час - 0,5 год., вартість - 500,00 грн;

- підготовка та подання позову, витрачений час - 3,5 год., вартість - 3 500,00 грн.

27.01.2026 позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юристи та партнери» підписали Акт здавання-прийняття робіт з надання правничої допомоги № 2701-ПД/2026, згідно з яким виконавцем було передано замовнику послуги з правничої допомоги на суму 4 000,00 грн.

27.01.2026 позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Юристи та партнери» 4 000,00 грн за послуги з правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 7492 від 27.01.2026.

За встановлених судом обставин, розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу вважається доведеним та обґрунтованим.

Разом з тим, за приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання розподілу судових витрат на правову допомогу, оцінивши за внутрішнім переконанням наявні у матеріалах справи докази щодо понесення позивачем судових витрат, зважаючи на те, що судове рішення у даній справі відбулось на користь позивача, враховуючи водночас часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про покладення на відповідача 3 484,39 грн витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦЮГ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27, офіс 402; код ЄДРПОУ 43645826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙ ОЙЛ» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; код ЄДРПОУ 42467625) 156 615,99 грн основного боргу, 21 846,20 грн пені, 2 182,41 грн 3% річних, 2 835,89 грн інфляційних втрат, 2 319,21 грн витрат зі сплати судового збору, 3 484,39 грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 07 квітня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков