Рішення № 13547747, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/55822.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон"

про стягнення 87 990,28 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача Волинський А.В.- предст. за довір. (був присутнім в с.з. 20.12.10);

Від відповідача не з»явились.

          Рішення прийняте 22.12.2010р. у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою з 20.12.2010р. по 22.12.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" про стягнення 87 990,28 грн. заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу (оренди) №L558-04/07 від 03.04.2007р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2010 порушено провадження у справі №35/558, розгляд справи призначено на 15.11.2010.

У судове засідання 15.11.2010 відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку із чим ухвалою суду від 15.11.2010, розгляд справи відкладено на 01.12.2010.

У судове засідання, призначене на 01.12.2010, відповідач свого представника не направив, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.201 розгляд справи відкладено на 20.12.2010р.

У судове засідання 20.12.2010 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі, надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 13.10.2010 р., була завчасно ним отримана 08.11.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 12112789.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.12.2010р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 22.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2007p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (надалі –відповідач) був укладений договір фінансового лізингу (оренди) № L558-04/07 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався на підставі договору купівлі-продажу (поставки) придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у Специфікації (додаток №2 до договору) (надалі –"Предмет лізингу"), а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Додатком № 2 до договору "Специфікація" сторонами був погоджений предмету лізингу –напівпричеп-цистерна 964809. Постачальником предмету лізингу згідно із п. 2.1. договору є ТОВ "Компанія ВТЛ".

Відповідно до п.1.2. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі за формою, наведеною у додатку №3 до договору.

Як свідчать матеріали справи, 18.07.2007 сторонами був підписаний акт приймання-передачі предмету лізингу, за яким позивач передав відповідачеві предмет лізингу, визначений у специфікації, разом з документами та приналежностями.

У зв'язку із наявністю у відповідача простроченої заборгованості за договором, 25.09.2009 сторонами була підписана угода про внесення змін до договору (фінансового лізингу) №L558-04/07 від 03.04.2007, відповідно до п. 2. якої сторони погодили внести зміни до договору, погодивши договір та додатки №№ 1, 2, 4 до нього у новій редакції.

Згідно із п.4.1. договору у новій редакції відповідач зобов'язався сплачувати відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі.

Як передбачено п.4.3. договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу та комісії лізингодавця.

Відповідно до п.4.6. договору оплата всіх платежів за договором здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України –гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 5.3. Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. Загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

01.04.2010р. сторонами була укладена угода про внесення змін до договору оренди (фінансового лізингу), якою сторони погодили змінити номер договору на новий - № LC558-04/10 і вважати предмет лізингу, переданий у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу за договором оренди (фінансового лізингу) № LC558-04/07 від 25.09.2009р. таким, що переданий за договором оренди (фінансового лізингу) LC558-04/10.

З моменту підписання угоди лізингодавець буде виставляти рахунки-фактури на сплату поточних лізингових платежів за договором з урахуванням нового номеру договору, а всі платежі за договором оренди (фінансового лізингу) № LC558-04/07 від 25.09.2009р. будуть здійснюватись на підстав договору оренди (фінансового лізингу) №LC558-04/10.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №№LC558-04/10/2 від 05.05.2010р., LC558-04/10/4-004 від 01.07.2010р., LC558-04/10/5-005 від 02.08.2010р., LC558-04/10/6-007 від 01.09.2010р. на загальну суму 87990,28 грн.

Як стверджує позивач, відповідач не сплатив у повному обсязі лізингові платежі за вищезазначеними рахунками, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 87 990,28 грн. Також позивач зазначає, що відповідач не звертався до нього із заявами або листами про неотримання рахунків до позивача. Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази та надані представником позивача пояснення, відповідач не сплатив поточні лізингові платежі на підставі виставлених позивачем рахунків на суму 87 990,28 грн., чим порушив умови договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З огляду на задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 626, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (03680, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5; ідентифікаційний код 34731008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, оф. 101; ідентифікаційний код 34480657) 87 990 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень 28 коп. основного боргу, 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.01.2011