Ухвала суду № 135476818, 06.04.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.04.2026 Справа № 903/229/26

м. Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши матеріали

за позовною заявою: Луцької міської ради, 43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЦ Шопена», 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131-В, офіс 22

про стягнення 670 020,94 грн

ВСТАНОВИВ:

06.03.26 до Господарського суду Волинської області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 з вимогами Луцької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЦ Шопена» (надалі ТОВ «ТОЦ Шопена») про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 94 349,06 грн, індексу інфляції у розмірі 470 311,22 грн та 3 % річних у розмірі 105 360,66 грн.

06.03.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Волинської області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 903/229/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Гарбар І.О.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.03.26 судом матеріали справи № 903/229/26 вирішено надіслати за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Супровідним листом за вих. від 26.03.26 № 903/229/26/307/26 до Господарського суду Запорізької області 30.03.26 надійшла за підсудністю з Господарського суду Волинської області справа № 903/229/26.

30.03.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 903/229/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Розглянувши позовну заяву у заявленому вигляді суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Пунктами 2, 6, 7, 8 та 9 ч. 3 ст. 162 ГК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

… 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. …

… 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому, в абз. 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України (в редакції від 18.10.23) чітко унормовано, що процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Отже, виходячи із наведених вище положень ч. 6 ст. 6 ГПК України, незалежно від того чи зареєстрував адвокат, який представляє відповідну юридичну особу свій електронний кабінет в ЄСІТС, така юридична особа зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС (аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 910/10537/23, від 23.11.2023 у справі № 911/992/22, від 20.11.2023 у справі № 909/1167/17, від 24.11.2023 у справі № 910/18022/21 (913/882/21).

Розглянувши матеріали позовної заяви за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 судом встановлено, що при зверненні із заявою до суду заявником взагалі не зазначено інформації щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивачем не дотримано норм п. 2 ч. 3 ст. 162 ГК України та не зазначено інформації щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Крім того, як свідчить зміст позовної заяви, позивачем заявлено майнову вимогу, а саме стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 94 349,06 грн, індексу інфляції у розмірі 470 311,22 грн та 3 % річних у розмірі 105 360,66 грн.

Однак, з позовної заяви чи доданих до неї документів не вбачається, що позивачем зазначено:

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивачем не дотримано норм п.п. 6, 7, 8 та 9 ч. 3 ст. 162 ГК України.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закон України Про судовий збір (із відповідними змінами) визначено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Згідно із ст. 4 Закон України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Вбачається, що позовна заява за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 надійшла до Господарського суду Волинської області в системі «Електронний суд» 06.03.26 та зареєстрована в канцелярії суду 06.03.26, що підтверджується штампом суду за вх. № 01-52/248/26.

А тому, судовий збір має справлятись у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2026 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.26, становить 3 328,00 грн.

Відповідно до п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви:

- майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800,00 грн);

- немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн).

Як вже зазначалося вище у цій ухвалі, позовна заява за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 містить вимогу майнового характеру (стягнення 670 020,94 грн).

Враховуючи прохальну частину позовної заяви за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 та ціну позову, судовий збір у справі № 903/229/26 повинен становити 10 050,31 грн.

При цьому, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. А тому, як наслідок, судовий збір у справі № 903/229/26 становить 8 040,25 грн.

Позивачем до матеріалів позовної заяви за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 додано платіжну інструкцію від 27.02.26 № 18111 про сплату судового збору.

При цьому, Господарським судом Волинської області при надсиланні позовної заяви за підсудністю не надано до матеріалів позовної заяви за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, яка б підтверджувала зарахування суми судового збору до державного бюджету.

З підстав наведених вище, суд виходить з того, що позивачу у справі № 903/229/26 потрібно надати довідку з Держказначейської служби України про зарахування суми судового збору у розмірі 8 040,25 грн.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Луцька міська рада звертаючись із позовом за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЦ Шопена» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 94 349,06 грн, індексу інфляції у розмірі 470 311,22 грн та 3 % річних у розмірі 105 360,66 грн, які виникли у відповідача, як власника об`єкту нерухомого майна розташованого на земельній ділянці комунальної власності за адресою: м. Луцьк, вул. Шопена, 22.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо господарських відносин, які виникли між сторонами щодо безпідставного користування земельною ділянкою за адресою: м. Луцьк, вул. Шопена, 22.

Згідно із ч. 1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне дізнатися думку позивача щодо територіальної юрисдикції (підсудності) справи № 903/229/26.

Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 цього Кодексу (ч. 2). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви Луцької міської ради за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 і надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків терміном 5 днів з дня отримання вказаної ухвали, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

Судом роз`яснюється, що у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, така заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).

Керуючись п. п. 2, 6, 7, 8 та 9 ч. 3 ст. 162, ч. ч. 1, 2 ст. 164, ч. 1-4 ст. 174 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Луцької міської ради за вих. від 06.03.26 № 8.1-1/14/2026 залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої (в якій):

- зазначити інформацію щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- надати довідку з Держказначейської служби України про зарахування суми судового збору у розмірі 8 040,25 грн.

- надати пояснення щодо територіальної юрисдикції (підсудності) справи № 903/229/26.

4. Заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї документи надіслати на юридичну адресу учасників справи. Докази такого надіслання надати до суду разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею 06.04.26 (ч. 2 ст. 235, 255 ГПК України).

Суддя В.Л. Корсун