Ухвала суду № 135475295, 20.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49786/25

Провадження № 2-з/761/151/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та повернення її за попереднім місцем проживання,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.

На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.

У своїй заяві позивач росить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 виконувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2025 у справі № 363/5843/25, якою встановлено порядок спілкування матері з малолітньою дитиною; зобов`язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні матері - ОСОБА_1 - з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечення передачі дитини матері відповідно до встановленого судом порядку спілкування; заборони відповідачу до вирішення спору по суті змінювати місце проживання малолітньої дитини, її навчальний заклад або інші істотні умови життя дитини без згоди матері або рішення суду.

Cвою заяву мотивує тим, що відповідач самочинно змінив місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди матері та систематично перешкоджає матері у реалізації її батьківських прав та не допускає до повноцінного спілкування з дитиною. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року у справі № 363/5843/25 було визначено порядок спілкування матері з малолітньою дитиною. Однак, як зазначає ОСОБА_1 , відповідач систематично та умисно не виконує зазначену ухвалу суду, чим фактично позбавляє матір можливості реалізовувати свої батьківські права.

За фактом умисного невиконання судового рішення відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України. ОСОБА_1 зазначає, що поведінка відповідача свідчить про: системне перешкоджання матері у спілкуванні з дитиною; ігнорування обов`язкових для виконання судових рішень; створення ситуації, за якої дитина фактично ізольована від матері.

Заявник вважає, що у даному випадку існує реальна загроза того, що без втручання суду відповідач і надалі: не виконуватиме судове рішення; продовжуватиме перешкоджати спілкуванню матері з дитиною; створюватиме штучні перешкоди для реалізації батьківських прав.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зауважує, що метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглянувши вимогу заявника про зобов`язання відповідача виконувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року у справі № 363/5843/25, якою встановлено графік спілкування з малолітною дитиною, суд зазначає, що вимога про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача виконувати вказану ухвалу не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року у справі № 363/5843/25 вирішено забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради, Ліцей-інтернат № 23 ?Кадетський корпус? з посиленою військовою підготовкою Шевченківського району м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю ?Хотянівський Ліцей ?Ранчо Скул? про визначення місця проживання дитини, шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до винесення судом першої інстанції рішення: кожного першого та третього тижня місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі, без присутності батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у місці на вибір матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (парки, дитячі майданчики, місця відпочинку тощо у м. Києві), в тому числі, за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , із зазначенням батьку інформації про місце перебування дитини; зобов`язати батька дитини ОСОБА_2 надавати можливість матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вільно та безперешкодно спілкуватись з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будь-який день, враховуючи графік відвідування дитиною навчального закладу та сну, засобами телефонного зв`язку через будь-який мобільний додаток ?Viber?, ?Whats App?, ?Telegram?, ?Signal? тощо.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

Питання фактичного дотримання стороною покладених на неї обов`язків у межах вже ухваленого судового рішення не є предметом розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що заходи забезпечення позову не можуть бути використані як засіб контролю за виконанням стороною ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року у справі № 363/5843/25, а обов`язковість виконання судових рішень встановлена безпосередньо Конституцією України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.

Стосовно вжиття заходу забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу до вирішення спору по суті змінювати місце проживання малолітньої дитини, її навчальний заклад або інші істотні умови життя дитини без згоди матері або рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів першого та другого статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Заборона вчинення односторонніх дій щодо зміни соціального та освітнього середовища дитини має превентивний характер до ухвалення рішення по суті справи.

Судом враховано наявність спору між батьками та обґрунтованість ризиків того, що до закінчення розгляду справи умови життя дитини можуть бути змінені у спосіб, який ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду. Такий захід є співмірним та необхідним для забезпечення стабільності виховання малолітньої дитини, оскільки він не обмежує батьківських прав сторін, а лише зобов`язує їх узгоджувати питання життя дитини у встановленому законом порядку.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статями 149, 150, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та повернення її за попереднім місцем проживання- задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 до вирішення спору по суті змінювати місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її навчальний заклад або інші істотні умови життя дитини без згоди матері або рішення суду.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити учасників:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: