Рішення № 13547484, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/41514.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс"

до Приватного підприємства "Коденцово"

про стягнення 22412, 11 грн.

Суддя Пасько М.В.          

Представники:

від позивача Гомза В.В. (дов. б/н від 28.11.2010р.)

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" (далі по тексту –позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Коденцово"(далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22412, 11 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежного виконання умов договору поставки продовольчої продукції № 5013/Р-а від 01.03.2009р. Позивач виконав свої зобов’язання за договором, перерахувавши на рахунок відповідача 22412,11 грн., проте відповідач товар не поставив. Таким чином, відповідач є неналежним отримувачем коштів.

Господарський суд міста Києва ухвалою № 43/415 від 10.11.2010 року порушив провадження у справі та призначив її до розгляду на 08.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року розгляд справи був відкладений на 14.01.2011 року у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Відповідач у наступні судові засідання не з'являвся, витребуваних судом доказів не подав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №5013/р-а, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався доставити і передати на умовах, та у встановлених даним договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі –товар) у власність позивача, а позивач зобов’язався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. цього договору асортимент та загальна кількість товару визначається у специфікації.

Згідно з п.6.7. зазначеного договору відповідач зобов’язався оплатити поставлений відповідачем товар протягом 18 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.09.2010 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від зобов’язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії даного договору, якщо одна сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (8.1. договору).

06.01.2010 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти за договором №5013/р-а від 01.03.2009 року за продукти харчування на загальну суму 22412,11 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №5506 від 06.01.2010р. на суму 7470,00, №5507 від 06.01.2010 року на суму 7470,00 грн., №6462 від 06.01.2010 року на суму 7472,11 грн.

29.09.2010 року позивач направив відповідачу претензію вих. №400/10 від 28.09.2010 року в якій просив останнього повернути протягом трьох банківських днів неналежно отримані кошти в розмірі 22403,14 грн. Відповіді на претензію відповідач не надав, неналежно отримані грошові кошти не повернув.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 06.01.2010 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти за договором №5013/р-а від 01.03.2009 року за продукти харчування на загальну суму 22412,11 грн., згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було поставлено товар, всупереч умовам договору №5013/р-а від 01.03.2009 року, укладеного між сторонами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів на підтвердження іншого відповідачем не подано.

Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 22412,11 грн. грошових коштів.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Коденцово" (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 11, кв. 84, код ЄДРПОУ 34187285, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; код ЄДРПОУ 35275230) 22412 (двадцять дві тисячі чотириста дванадцять) грн.. 11 коп. грошових коштів, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяМ.В. Пасько Повний текст рішення складено _______ року