Ухвала суду № 135474606, 01.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1580/26

Провадження №: 4-с/755/20/26

У Х В А Л А

"01" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Пилипчук Віталій Григорович, Акціонерне товариство «Аграрний фонд», на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Пилипчук Віталій Григорович, Акціонерне товариство «Аграрний фонд», на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

10.03.2026 від заявника ОСОБА_1 надійшла заява, у якій останній просив залишити скаргу без розгляду. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що зважаючи на задоволення вимог боржника у виконавчому провадженні та з огляду на відсутність предмету спору на час розгляду справи, скарга має бути залишена без розгляду.

Крім того, 15.03.2026 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2. також надійшло клопотання про залишення скарги без розгляду з аналогічних підстав.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи АТ «Аграрний фонд» - Пронін О.А. не заперечував щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про залишення скарги без розгляду.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. При цьому, 05.03.2026 від представника заінтересованої особи приватного виконавця Пилипчук В.Г. - Баша В.О. надійшла заява, у якій остання, крім іншого, просила розглядати справу за їх відсутності.

Суд, вивчивши доводи поданих заяв, вислухавши думку представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Частиною першою статті 4471 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Нормами Цивільного процесуального законодавства України не врегульовано питання про залишення без розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 9, частиною 10 статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 по справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Так, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України).

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі №308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19).

Окрім цього, суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.

Аналогічна правова позиція висловлена 23.11.2022 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 759/14677/21, провадження № 61-10292св22.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , та аналогічне клопотання його представника про залишення скарги без розгляду, не суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 257, 260, 353, 354, 4471-451 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: приватний виконавець Пилипчук Віталій Григорович (РНОКПП: НОМЕР_2 , вул. Дмитрівська, 35В, м. Київ), Акціонерне товариство «Аграрний фонд» (код в ЄДРПОУ: 38926880, вул. Очаківська/провул. Очаківський, 5/6, м. Київ), на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 03.04.2026.

Суддя: