Рішення № 135474547, 06.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16992/25

Провадження №: 2/755/5866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Церні В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 червня 2021 року

№ 103196464 у розмірі 105 558,30 грн та судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 10319464. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором від 04 червня 2021 року

№ 103196464, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення права вимоги від

10 січня 2023 року № 10-01/2023 відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором від 04 червня 2021 року № 103196464, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Станом на час звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 04 червня 2021 року № 103196464 у розмірі 105 558,30 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 13 851,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 89 707,30 грн, заборгованість за комісіями - 2 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача

105 558,30 гривень та судові витрати.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

30 вересня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що на даний час відповідач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, що підтверджується відповідними документами. З посиланням на пункт

2 частини першої статті 251 ЦПК України просив зупинити провадження у справі № 755/16992/25 до закінчення військової служби.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року закрито, апеляційну скаргу повернуто апелянту, як подану передчасно.

04 лютого 2026 року матеріали цивільної справи № 755/16992/25 повернуто на адресу Дніпровського районного суду міста Києва.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що направлявся за останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «закінчення встановленого терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд», що надає останньому можливість отримувати процесуальні документи у вказаній цивільній справи та надсилати заяви по суті.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

04 червня 2021 року ОСОБА_1 на сайті tengo.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит

№ 10319644, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід.

Анкета-заява на кредит № 10319644 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 10319644. Крім того, анкета-заява на кредит № 10319644 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 20 000,00 грн; замовлений строк - 30 днів; погоджена сума

- 20 000,00 грн; погоджений строк - 30 днів; комісія за надання - 10,00 % від суми кредиту одноразово; ставка процентів 1,00 %за кожен день користування.

З договору про споживчий кредит від 04 червня 2021 року № 103196464, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1 Договору).

Договором визначені такі умови кредитування: сума кредиту становить 20 000,00 грн (пункт 1.2.); кредит надається строком на 30 днів з 04 червня 2021 року (пункт 1.3); згідно пункту 1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в дату платежу - 04 липня 2021 року; загальні витрати позичальника 8 000,00 грн

(5 59,00 % річних); орієнтовна загальна вартість кредиту, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом складає 28 000,00 грн (пункт 1.5); комісія за надання кредиту - 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1); проценти за користування кредитом - 6 000,00 грн (за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за день); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього договору (пункти 1.6, 1.7).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктів 1.5.1 - 1.5.3 договору в термін (дату), вказаний у пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначено в пункті

1.5.2 або проценти за базовою процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених в пункті 2.3 договору (пункт 2.2.1).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору (пункт 2.2.2).

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначені у пункті 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) процентної ставки не може бути збільшено товариством без письмової згоди позичальника (пункт 2.2.3 договору).

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3 Договору. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tegno.com.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом

6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору (пункт 2.3.1.1).

Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом

1.4 (у даному випадку 04 липня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до пункту 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою частиною другою, третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору, умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.

Відповідно до додатків № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит від 04 червня 2021 року

№ 103196464 (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) встановлено дату платежу 04 червня

2021 року, до сплати: кредит в сумі 20 000,00 грн, комісія за надання кредиту в сумі 2 000,00 грн, проценти в сумі 6 000,00 грн, разом 28 000,00грн.

Отже, судом встановлено, між сторонами укладено електронний договір від 04 червня 2021 року

№ 103196464. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом договору від 04 червня 2021 року № 103196464 встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, договір від 04 червня 2021 року № 103196464 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 04 червня 2021 року

№ 103196464 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору про споживчий кредит від 04 червня

2021 року № 103196464, власного розрахунку заборгованості не надано.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно квитанції № 1667326180 про виплату, сформованої за допомогою системи LIQPAY, що міститься в матеріалах справи, 04 червня 2021 року на картку № 536354*59 платником Tengo (надання), сайт https://tengo.com.ua, здійснено платіж у сумі 20 000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 103196464.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 04 червня 2021 року № 103196464 ТОВ «Мілоан» 04 червня 2021 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором від 04 червня 2021 року № 103196464 належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 16 серпня 2025 року складає: за тілом кредиту

- 13 851,00 грн, за відсотками - 89 707,30 грн, за комісією - 2 000,00 грн.

До матеріалів справи також долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором від

04 червня 2021 року № 103196464, складений ТОВ «Мілоан», відповідно до якого станом на 24 жовтня 2021 року загальна сума заборгованості складає 57 772,35 грн, з яких: 13 851,00 грн - тіло кредиту, 41 921,35 грн - нараховані проценти, 2 000,00 грн - нараховані комісії.

Також позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором від 04 червня

2021 року № 103196464, складений ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого станом на 10 січня 2023року загальна сума заборгованості складає 105 558,30 грн, з яких: 13 851,00 грн - тіло кредиту, 41 921,35 грн - нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги, 47 785,95 грн - нараховані відсотки, 2 000,00 грн - нараховані комісії.

Відповідач контррозрахунку заборгованості суду не надав.

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до умов якого клієнт - Первісний кредитор, зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 62 844 105,23 грн, а фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає Новим кредитором за договорами позики, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно пункту 6.1.4 договору факторингу право вимоги переходить до фактора після здійснення повного фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 17 грудня 2021 року до Договору факторингу від

17 грудня 2021 року № 17/12-2021-62 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 04 червня 2021 року № 103196464 у розмірі 57 772,35 грн, з яких:

13 851,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 41 921,35 грн - сума заборгованості за відсотками, 2 000,00 грн - заборгованість за комісією.

До матеріалів справи також долучено Акт приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу від 17 грудня 2021 року № 17/12-2021-62, а також платіжне доручення від

20 грудня 2021 року № 313550009 про оплату лоту згідно договору факторингу від 17 грудня 2021 року

№ 17/12-2021-62.

Разом із тим, матеріали справи не містять повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором позики від 04 червня 2021 року № 103196464, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».

10 січня 2023 року між ТОВ «ФК Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір

№ 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконувати обов`язки боржників, за договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 5.2 договору відступлення прав вимоги, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 4).

Відповідно до витягів з Реєстру боржників від 10 січня 2023 року до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 4103196464 у розмірі 105 558,30 грн, з яких: 13 851,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 89 707,30 грн - сума заборгованості за відсотками, 2 000,00 грн - заборгованість за комісіями.

До матеріалів справи також долучено Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023, а також Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року.

Разом із тим, матеріали справи не містять повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором позики від 04 червня 2021 року № 103196464, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд також враховує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 04 червня 2021 року № 103196464 на суму 105 558,30 грн, з яких 13 851,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 89 707,30 грн - заборгованість за відсотками, 2 000,00 грн - заборгованість за комісіями.

Судом встановлено, що відповідачем факту отримання коштів договором позики від 04 червня 2021 року № 103196464 не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 13 851,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 13 851,00,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 851,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Згідно з умовами договору сторонами погоджено розмір процентної ставки - 1,00 % на добу протягом 30-ти днів (до 04 липня 2021 року), що становить 6 000,00 гривень. Також сторонами була визначена загальна сума повернення кредиту з нарахованими процентами та комісією (2 000,00 грн) в розмірі 28 000,00 грн.

Як уже зазначалося раніше, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Так, відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом

1.4 (у даному випадку 04 липня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Відповідно до пункту 2.4.2 у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Системний аналіз положень пунктів 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), пунктів 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів + 60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 04 червня 2021 року та закінчився 31 жовтня 2021 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 04 червня 2021 року

№ 103196464, складеного ТОВ «Мілоан», станом на 24 жовтня 2021 року загальна сума заборгованості складає 57 772,35 грн, з яких: 13 851,00 грн - тіло кредиту, 41 921,35 грн - нараховані проценти,

2 000,00 грн - нараховані комісії. Розрахунок здійснено в період з 04 червня 2021 року по 24 жовтня

2021 року.

Також відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 04 червня 2021 року № 103196464, складеним ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10 січня 2023 року загальна сума заборгованості складає 105 558,30 грн, з яких: 13 851,00 грн - тіло кредиту, 41 921,35 грн - заборгованість по відсоткам на дату відступлення права вимоги, 47 785,95 грн - нараховані відсотки, 2 000,00 грн - нараховані комісії. Розрахунок здійснено в період з 17 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Згідно з розрахунком складеним ТОВ «Коллект Центр», станом на 16 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає: за тілом кредиту - 13 851, 00 грн, за відсотками - 89 707,30 грн, за комісією - 2 000,00 грн.

З огляду на вказані умови договору та положення цивільного законодавства, приймаючи до уваги невиконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач після 31 жовтня 2021 року не мав права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, а тому з відповідача підлягають стягненню відсотки нараховані до 31 жовтня 2021 грн (включно) у розмірі 41 921,35 грн.

Стосовно вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими комісіями суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею

203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія, як видача кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які кредитодавцем фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частинами першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Встановлено, що відповідно до пункту 1.5.1 підписаного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору комісія за видачу кредиту 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою

10,00 % від суми кредиту одноразово.

Нарахування комісії за видачу кредиту підтверджується і розрахунком заборгованості.

При цьому, кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Отже, положення кредитного договору передбачають сплату позичальником на користь кредитодавця плати за послугу, а саме за видачу кредиту за рахунок позичальника, що є незаконним, та було заборонено частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Такі умови договору порушують публічний порядок та є нікчемними.

Отже, вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за комісією за видачу кредиту відповідно до кредитного договору від 04 червня 2021 року № 103196464 задоволенню не підлягає.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до квитанції про сплату від 22 серпня 2025 року № 0548050015 позивачем сплачено судовий збір у сумі - 2 422,40 грн.

Понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується: договором від 01 липня

2024 року № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладеним з ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» з Прайс-листом, затвердженим Рішенням Загальних зборів від 01 листопада 2023 року № 01-11/2023, заявкою на надання юридичної допомоги від 01 липня 2025 року № 705 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а також Витягом з Акту від

31 липня 2025 року № 12 про надання юридичної допомоги на суму 25 000,00 грн.

Заяви про зменшення розміру судових витрат до суду не надходило.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 1 279,89 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 208,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики від 04 червня 2021 року № 103196464, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 851,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 41 921,35 грн, що разом складає 55 772,35 грн (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні

35 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1 279,89 грн (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять гривень

89 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 208,90 грн (тринадцять тисяч двісті вісім гривень 90 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 06 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова