Ухвала суду № 135474300, 31.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25103/25

Провадження № 1-кс/752/2613/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000044 від 13.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 ,

представника власника майна, адвоката - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресоюм. Київ, «Райдуга» садове товариство (Дарницький р-н), вулиця Садова 135, земельна ділянка 4, кадастровий номер: 8000000000:90:831:0004, які належать ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) та які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

На обґрунтування клопотання зазначено наступне.

Прокурор вказував, що слідчою групою слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12025100000000044 від 13.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Державної установи «Національний науковий центр фтизіатрії, пульмонології та алергології імені Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України» (ЄДРПОУ: 45227272, м. Київ, вул. Амосова, буд. 10) спільно з працівниками ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ДІМ» налагодили протиправну схему з проведення державних закупівель медичних виробів та лікарських засобів за завищеними цінами та розподілу у подальшому отриманого надприбудку між учасниками злочинного механізму.

Так у клопотанні вказано, посадові особи ДУ «ННЦ ФПА НАМН України» у змові з представниками окремих суб`єктів господарювання завчасно узгоджували внесення до тендерної документації дискримінаційних вимог, зокрема щодо надання листів-гарантій від виробника. Оскільки про такі вимоги до оголошення закупівель було відомо лише окремим компаніям, зокрема ТОВ «Український медичний дім», останні завчасно отримували відповідні документи, що фактично унеможливлювало участь інших постачальників.

Крім того, встановлено, що заступник медичного директора з адміністративної роботи ДУ «ННЦ ФПА НАМН України» ОСОБА_6 , за участю начальника відділу закупівель ОСОБА_7 , вступив у змову з представниками ТОВ «Медіпрайм». У межах цієї змови сторони завчасно узгоджували медико-технічні вимоги та тендерну документацію для забезпечення перемоги зазначеного товариства у закупівлях медичного обладнання, зокрема мобільної флюороскопічної системи типу С-дуга вартістю 3,15 млн грн. У подальшому товариство було визначено переможцем та укладено відповідний договір, а також перемогло у низці інших закупівель.

Крім того, у травні 2025 року ОСОБА_6 звернувся до представників ТОВ «Медіпрайм» з проханням підготувати комерційні пропозиції з датами 2024 року для підтвердження обґрунтованості очікуваної вартості закупівлі під час проведення ревізії Північним офісом Держаудитслужби України.

Також встановлено, що аналогічні дії вчинялися у змові з представниками ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології», яким завчасно було направлено підготовлену тендерну документацію для закупівлі 11 комплектів систем дослідження функції зовнішнього дихання вартістю 5,5 млн грн, після чого зазначене товариство було визначено переможцем та укладено договір.

В ході досудового розслідування встановлено, що на даний час до протиправної діяльності причетні працівники та директор ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577), які використовують офісні приміщення для здійснення господарської діяльності за адресою: м. Київ, «Райдуга» садове товариство (Дарницький р-н), вулиця Садова 135, земельна ділянка 4, кадастровий номер: 8000000000:90:831:0004.

За викладених вище обставин, 18.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою: м. Київ, «Райдуга» садове товариство (Дарницький р-н), вулиця Садова 135, земельна ділянка 4, кадастровий номер: 8000000000:90:831:0004, в ході якого виявлено та вилучено речі/документи, які належать службовим особам ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) та які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: наказ № 3Д від 08.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_8 » на 1 арк., наказ № 2Д від 08.07.2024 на 1арк., посадова інструкція директора від 06.03.2019 на 1 арк., посадова інструкція комерційного директора від 27.12.2021 на 2 арк., договір № 07/10-01 від 07.10.2024 на 7 арк., специфікація до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., акт комплектації товару до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., акт приймання-передачі товару до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., довіреність № 157 на 1 арк., контракт купівлі-продажу № 1 -160824/GF від 16.08.2024 на 5 арк., вантажна митна декларація (ВМД) та додатки до неї на 17 арк., копія трудової книжки ОСОБА_9 на 9 арк., наказ № 3-п від 13.052024 «Прийняття на роботу», заява про прийняття на роботу Ільїнську на 1 арк., заява про прийняття на роботу ОСОБА_10 від 25.03.2024 на 1 арк., трудовий контракт від 26.03.2024 (з ОСОБА_10 ) на 6 арк., наказ № 1-П від 25.03.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_10 » на 1 арк., наказ № 3-п ВІД 18.07.2023 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » на 1 арк., трудовий контракт від 19.07.2023, з ОСОБА_9 на 3 арк., заява від 18.07.2023 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » на 1 арк., наказ про звільнення ОСОБА_8 від 08.07.2024 на 1 арк., наказ № 1 від 05.03.2018 на 1 арк., копія трудової книги ОСОБА_11 на 15 арк., копія трудової книги ОСОБА_12 на 5 арк., наказ № 1-о/с від 24.01.2020 «Про прийняття на роботу Ільїнську» на 1 арк., зава про прийняття на посаду від 24.01.2020 на 1 арк., наказ № 19-В/С від 27.12.2024 на 1 арк., заява «Про переведення» від 27.12.2021 на 1 арк., трудовий контракт з ОСОБА_11 від 27.12.2021 на 5 арк., наказ № 6-з від 29.06.2023 на 1 арк., заява про звільнення ОСОБА_11 від 26.06.2023 на 1 арк., акт приймання-передачі матеріальних цінностей на 1 арк., згода про обробку персональних даних ОСОБА_11 на 1 арк., зобов`язання про нерозголошення ОСОБА_11 на 1 арк., копія Статуту ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) від 2019 року на 18 арк., мобільний телефон Samsung Galaxy A05s 00168, чорного кольору, іmei1: НОМЕР_1 , іmei2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , флеш-накопичувач micro sd на який скопійовано інформацію з робочого комп`ютера ОСОБА_10 .

18.03.2026 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна прокурор вказає на необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та/або інших негативних наслідків.

Метою арешту майна прокурор вказує на пункт перший частини 2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів, що вбачається з постанови про визнання речовими доказами від 18.03.2026, копія якої долучена до матеріалів клопотання.

Судове засідання з розгляду вказаного клопотання призначено на 31.03.2026 року.

Прокурор ОСОБА_13 під час судового розгляду клопотання підтримував у повному обсязі та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти законності дій слідчих під час проведення обшуку. Адвокат зазначив, що прокурором не наведено жодного належного доказу на підтвердження необхідності арешту, а постанова про визнання майна речовими доказами є формальною та не містить обґрунтування; вилучений мобільний телефон та інше майно не містять доказової інформації у розумінні ст. 98 КПК України, при цьому дозвіл на їх вилучення ухвалою слідчого судді не надавався. Крім того, сторона захисту вказувала на відсутність будь-яких ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, оскільки необхідні відомості могли бути зафіксовані та скопійовані під час обшуку, а копії відповідно до ч. 4 ст. 99 КПК України можуть використовуватись як докази, у зв`язку з чим арешт майна є непропорційним втручанням у право власності та не відповідає завданням кримінального провадження. Крім того, відсутня необхідність у вилученні оригіналів документів, оскільки це може негаьтвно вплинути на діяльність товариства.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки, якими є копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п. 1 ч.2 ст. 132 КПК України. Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.

Так, зі змісту клопотання вбачається, що слідчою групою слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12025100000000044 від 13.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

18.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:831:0004, в ході якого виявлено та вилучено речі/документи, які належать службовим особам ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) та які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: наказ № 3Д від 08.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_8 » на 1 арк., наказ № 2Д від 08.07.2024 на 1арк., посадова інструкція директора від 06.03.2019 на 1 арк., посадова інструкція комерційного директора від 27.12.2021 на 2 арк., договір № 07/10-01 від 07.10.2024 на 7 арк., специфікація до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., акт комплектації товару до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., акт приймання-передачі товару до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., довіреність № 157 на 1 арк., контракт купівлі-продажу № 1 -160824/GF від 16.08.2024 на 5 арк., вантажна митна декларація (ВМД) та додатки до неї на 17 арк., копія трудової книжки ОСОБА_9 на 9 арк., наказ № 3-п від 13.052024 «Прийняття на роботу», заява про прийняття на роботу Ільїнську на 1 арк., заява про прийняття на роботу ОСОБА_10 від 25.03.2024 на 1 арк., трудовий контракт від 26.03.2024 (з ОСОБА_10 ) на 6 арк., наказ № 1-П від 25.03.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_10 » на 1 арк., наказ № 3-п ВІД 18.07.2023 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » на 1 арк., трудовий контракт від 19.07.2023, з ОСОБА_9 на 3 арк., заява від 18.07.2023 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » на 1 арк., наказ про звільнення ОСОБА_8 від 08.07.2024 на 1 арк., наказ № 1 від 05.03.2018 на 1 арк., копія трудової книги ОСОБА_11 на 15 арк., копія трудової книги ОСОБА_12 на 5 арк., наказ № 1-о/с від 24.01.2020 «Про прийняття на роботу Ільїнську» на 1 арк., зава про прийняття на посаду від 24.01.2020 на 1 арк., наказ № 19-В/С від 27.12.2024 на 1 арк., заява «Про переведення» від 27.12.2021 на 1 арк., трудовий контракт з ОСОБА_11 від 27.12.2021 на 5 арк., наказ № 6-з від 29.06.2023 на 1 арк., заява про звільнення ОСОБА_11 від 26.06.2023 на 1 арк., акт приймання-передачі матеріальних цінностей на 1 арк., згода про обробку персональних даних ОСОБА_11 на 1 арк., зобов`язання про нерозголошення ОСОБА_11 на 1 арк., копія Статуту ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) від 2019 року на 18 арк., мобільний телефон Samsung Galaxy A05s 00168, чорного кольору, іmei1: НОМЕР_1 , іmei2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , флеш-накопичувач micro sd на який скопійовано інформацію з робочого комп`ютера ОСОБА_10 .

18.03.2026 старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У клопотанні, що розглядається, прокурор посилався на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а тому слідчим суддею мають бути враховані п.п. 1-2, 5-6 наведеної вище статті.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12025100000000044 від 13.01.2025 року вбачається, що органом досудового розслідування встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Протоколом обшуку від 18.03.2026 року підтверджується факт вилучення майна, арешт якого просить прокурор. Підставою для накладення арешту вказано п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Проте вирішуючи питання про накладення арешту на майно із підстав визнання його речовим доказом, слідчий суддя самостійно перевіряє його ознакам викладеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що вилучене під час проведення обшуку майно має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та може бути використане як доказ. Такий висновок ґрунтується на змісті фабули досудового розслідування, викладеній у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також на обставинах, які підлягають перевірці органом досудового розслідування. Суд звертає увагу, що ці обставини відображені у відповідних протоколах, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також у протоколах огляду веб-сайтів, які підтверджують можливий зв`язок вилучених технічних засобів із обставинами, що перевіряються у межах здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що мобільний телефон Samsung Galaxy A05s 00168, чорного кольору, іmei1: НОМЕР_1 , іmei2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , флеш-накопичувач micro sd на який скопійовано інформацію з робочого комп`ютера ОСОБА_10 , можуть містити інформацію, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, зокрема мультимедійні файли та інші цифрові дані, що можуть підтверджувати чи спростовувати факти організації схеми з проведення державних закупівель медичних виробів та лікарських засобів за завищеними цінами, встановлювати коло осіб, причетних до протиправної діяльності.

Вилучення мобільних телефонів спрямоване не на обмеження прав власника, а на забезпечення збереження інформації, яка може мати доказове значення для досудового розслідування. Оскільки проведення повного технічного огляду на місці без участі спеціаліста є неможливим, слідчий правомірно прийняв рішення про тимчасове вилучення техніки для подальшого дослідження її вмісту у встановленому КПК України порядку.

Таким чином, дії органу досудового розслідування щодо вилучення мобільного телефону відповідають меті проведення обшуку та спрямовані на отримання і збереження відомостей, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Підстав вважати такі дії необґрунтованими або такими, що суперечать вимогам КПК України, не вбачається.

Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені документи містять відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема щодо характеру та обсягу діяльності відповідних суб`єктів, кола причетних осіб, а також перевірки достовірності внесених до них даних, у зв`язку з чим такі документи є необхідними для забезпечення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, при цьому вилучення саме оригіналів документів, за доводами прокурора, обумовлено необхідністю їх подальшого дослідження під час проведення відповідних експертиз.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб. Доказування факту вчинення кримінального правопорушення є завданнями органу досудового розслідування і вирішуються в межах загального розгляду кримінального провадження. На етапі розгляду клопотання про арешт майна достатньо встановити, що вилучене майно може мати значення для досудового розслідування як речовий доказ.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

На даному етапі судового розгляду наслідки накладення арешту на майно для третіх осіб не встановлені, оскільки відсутні докази порушення їхніх прав чи законних інтересів у зв`язку з арештом, а завдання, які стоять перед органом досудового розслідування, переважають над інтересом у вільному користуванні цим майном.

Отже, на підставі викладеного вище, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 98, 110, 131, 170, 171, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:90:831:0004, які належать ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) та які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: наказ № 3Д від 08.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_8 » на 1 арк., наказ № 2Д від 08.07.2024 на 1арк., посадова інструкція директора від 06.03.2019 на 1 арк., посадова інструкція комерційного директора від 27.12.2021 на 2 арк., договір № 07/10-01 від 07.10.2024 на 7 арк., специфікація до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., акт комплектації товару до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., акт приймання-передачі товару до договору № 07/10-01 від 07.10.2024 на 1 арк., довіреність № 157 на 1 арк., контракт купівлі-продажу № 1 -160824/GF від 16.08.2024 на 5 арк., вантажна митна декларація (ВМД) та додатки до неї на 17 арк., копія трудової книжки ОСОБА_9 на 9 арк., наказ № 3-п від 13.052024 «Прийняття на роботу», заява про прийняття на роботу Ільїнську на 1 арк., заява про прийняття на роботу ОСОБА_10 від 25.03.2024 на 1 арк., трудовий контракт від 26.03.2024 (з ОСОБА_10 ) на 6 арк., наказ № 1-П від 25.03.2024 «Про прийняття на роботу ОСОБА_10 » на 1 арк., наказ № 3-п ВІД 18.07.2023 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » на 1 арк., трудовий контракт від 19.07.2023, з ОСОБА_9 на 3 арк., заява від 18.07.2023 «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » на 1 арк., наказ про звільнення ОСОБА_8 від 08.07.2024 на 1 арк., наказ № 1 від 05.03.2018 на 1 арк., копія трудової книги ОСОБА_11 на 15 арк., копія трудової книги ОСОБА_12 на 5 арк., наказ № 1-о/с від 24.01.2020 «Про прийняття на роботу Ільїнську» на 1 арк., зава про прийняття на посаду від 24.01.2020 на 1 арк., наказ № 19-В/С від 27.12.2024 на 1 арк., заява «Про переведення» від 27.12.2021 на 1 арк., трудовий контракт з ОСОБА_11 від 27.12.2021 на 5 арк., наказ № 6-з від 29.06.2023 на 1 арк., заява про звільнення ОСОБА_11 від 26.06.2023 на 1 арк., акт приймання-передачі матеріальних цінностей на 1 арк., згода про обробку персональних даних ОСОБА_11 на 1 арк., зобов`язання про нерозголошення ОСОБА_11 на 1 арк., копія Статуту ТОВ «Медичні оптимальні індивідуальні технології» (код ЄДРПОУ 41983577) від 2019 року на 18 арк., мобільний телефон Samsung Galaxy A05s 00168, чорного кольору, іmei1: НОМЕР_1 , іmei2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , флеш-накопичувач micro sd на який скопійовано інформацію з робочого комп`ютера ОСОБА_10 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1