YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Господарський суд м. Києва

Рішення № 13547317, 20.01.2011, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення

20.01.2011

Номер справи

3/365

Номер документу

13547317

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/36520.01.11 За позовом Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру До Приватного підприємства «Біата»

Про стягнення 124108,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Асипенко Т.О. –по дов. № 736 від 08.11.2010

Від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру про стягнення з Приватного підприємства «Біата»99314,73 грн. основного боргу по орендним платежам, 13966,82 грн. пені, 3% річних в сумі 2393,99 грн., 4485,21 грн. боргу за комунальні послуги, 3947,90 грн. відшкодування податку за землю та витрати по підготовці до зими за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.02.2008.

Позивачем 13.01.2011 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 112384,14 грн. основного боргу по орендним платежам, 15424,73 грн. пені, 3% річних в сумі 2956,30 грн., 4865,71 грн. боргу за комунальні послуги, 2085,90 грн. відшкодування податку за землю та 2485,82 грн. витрат по підготовці до зими.

Відповідач в судове засідання 20.01.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.12.2010 та ухвалах від 21.12.2010, від 13.01.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначені в позовній заяві, а саме за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.12.2010 : м. Київ, вул. Перспективна, 6 та за адресою об‘єкта оренди : м. Київ, вул. Перспективна, 6, корпус 1.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов‘язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

14.02.2008 між Київським міським центральним протитуберкульозним диспансером (орендодавець) та Приватним підприємством «Біата» (орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 934/1595 від 26.06.2007 (із змінами внесеними рішенням Київської міської ради № 1384/4217 від 06.12.2007) передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (приміщення) (далі - об‘єкт оренди) за адресою: вул. Перспективна, 6, корпус 1 для розміщення офісу.

Згідно п. 2.1. договору об‘єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 153,8 кв. м. –на І поверсі.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 112384,14 грн. та відповідно 4865,71 грн., також не сплачено 2085,90 грн. відшкодування податку за землю та 2485,82 грн. витрат по підготовці до зими. За неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 15424,73 грн., 3% річних в сумі 2956,30 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 4.1. договору орендодавець зобов‘язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об‘єкт оренди.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 14.02.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об‘єкт оренди.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 14.02.2008 до 13.02.2011 (до початку реконструкції).

01.07.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторонами внесено зміни до договору щодо розміру орендованої площі, зменшивши її до 87,10 кв. м.

01.09.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторонами внесено зміни до договору щодо розміру орендованої площі, зменшивши її до 74,90 кв. м.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 та на дату підписання договору становить 64,64 грн. за 1 кв. м. орендованої площі за місяць становить 9941,25 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2009 сторонами внесено зміни до договору в частині розміру орендної плати, згідно якої визначено, що на дату підписання цієї угоди орендна плата за 1 кв. м. орендованої площі становить 100 грн., що в цілому складає 8718,88 грн. на місяць.

Додатковою угодою № 2 від 01.09.2009 сторонами внесено зміни в частині розміру орендної плати, згідно якої визначено, що на дату підписання цієї угоди орендна плата за 1 кв. м. орендованої площі становить 100 грн., що в цілому складає 7490,14 грн. на місяць.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з ПДВ (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Отесанім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

18.11.2010 сторонами складено акт згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв об‘єкт оренди площею 74,90 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Перспективна, 6.

Згідно п. 4.9. договору орендар зобов‘язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку на утримання прибудинкової території на ремонт покрівлі фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем умови договору не виконано та копії договорів укладених з відповідними організаціями позивачу не надано.

Згідно розрахунку відшкодування податку на землю з 01.09.2009, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, сторонами узгоджено розмір відшкодування податку за землю, який відповідач має щомісяця сплачувати позивачу.

В подальшому сторонами укладено угоду від 01.03.2010, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, за умовами якої орендодавець забезпечує обслуговування будівель, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Перспективна, 6, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах орендодавця за виконання вказаних робіт, а саме : електроенергія, тепло та теплопостачання, холодна вода, вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування та ремонт комунікаційної мережі.

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт по договору та акти звірки, складені обома сторонами, якими підтверджується отримання відповідачем комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 4.2. договору відповідач зобов‘язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, внесення комунальних платежів, внесення плати з відшкодування земельного податку та витрат по підготовці до зими, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 112384,14 грн. по орендній платі, 4865,71 грн. за комунальні послуги, 2085,90 грн. відшкодування податку за землю та 2485,82 грн. витрат по підготовці до зими.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 112384,14 грн. боргу по орендній платі, 4865,71 грн. боргу за комунальні послуги та 4571,72 грн. відшкодування податку на землю та витрати по підготовці зими обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду на визначені позивачем суми боргу становить 9955,19 грн.

На суму боргу за червень 2009 року в розмірі 11728,18 грн. за період з 11.06.2009 по 11.12.2009