Рішення № 135472671, 04.03.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1949/25

Провадження № 2/379/104/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О, В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

03.11.2025 позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в особі представника - адвоката Ткаченко Ю.О. звернувся до Таращанського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8332512 від 25.06.2025 у розмірі 11 638 грн. 00 коп.

Обґрунтування позиції сторін.

Позов обґрунтовує тим, що 25.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 8332512, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн. строком на 360 днів (з 25.06.2025 по 19.06.2026) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (517,50 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка у розмірі 150 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 244452, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №8332512 від 25.06.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи ТОВ "Європейська платіжна система".

Враховуючи умови договору кредиту №8332512 від 25.06.2025 та додаткової угоди і здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту,які складають 188,00 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 11 638,00 грн., зокрема: 3000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2308,50 грн. сума заборгованості за процентами; 517,50 грн. сума заборгованості за комісією; 5 812,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) уклали договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб - боржників в тому числі за договором кредиту №8332512 від 25.06.2025, відповідно до п 2.1.3. якого перехід права вимоги до позивача відбувся в день підписання сторонами реєстру прав вимоги.

Отже, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ні перед кредитодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту №8332512 від 25.06.2025 на підставі договору факторингу.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту у розмірі 11 638 грн. 00 коп. та понесені ними судові витрати.

27.01.2026 через канцелярію суду відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме визнає тіло кредиту - решту нарахувань не визнає, обґрунтовуючи тим, що він є учасником бойових дій (військовослужбовець, звільнений в запас), просить судові витрати зменшити, вважаючи їх завищеними. Крім того просить слухати справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором без його участі (а.с. 111).

02.02.2025 року від представника позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ткаченко Ю.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона вказує, що доводи відповідача на думку представника позивача не заслуговують на увагу з огляду на наступне: щодо пільг військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1275-VII передбачено поширення дії, зокрема підпункту 3 пункту 4 розділу I цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-1086ІС- виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців; членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видають військовою частиною.

З наданих копій документів, вбачається що відповідач дійсно має відношення до військової служби, проте дані документи не встановлюють періоду проходження військової служби, зокрема в період нарахування-процентів.

Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 25.06.2025 по 13.09.2025 року.

Також представник позивача зазначає, що відповідач доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву не надав (контррозрахунок, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки (а.с. 119-120).

Процесуальні дії:

03.11.2025 справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Невгаду О.В.

05.11.2025 представник позивача Ткаченко Ю.О. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про долучення доказів направлення позову відповідачу.

10.11.2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків.

29.12.2025 року представник позивача Ґедзь О.В. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків з позовною заявою в новій редакції та клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» письмові докази. Судове засідання призначено на 27.01.2026.

12.01.2026 представник позивача Ткаченко Ю.О. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача.

19.01.2026 на виконання ухвали від 05.01.2026 на адресу суду від АТ «КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

23.01.2026 представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача.

27 січня 2026 року в судове засідання учасники справи не з`явились. Про день час та місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно, відповідно до ст. 128 ЦПК України.

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ткаченко Ю. В. подала до суду заяви від 12.01.2026 та від 23.01.2026, у яких просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача. Відповідач ОСОБА_1 в заяві від 27.01.2026 просив розглядати справу без його участі.

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, розгляд справи було відкладено на 04.03.2025.

04 березня 2026 року в судове засідання учасники справи повторно не з`явились. Про день час та місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно, відповідно до ст. 128 ЦПК України.

Представник позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Ткаченко Ю. В., подала до суду заяву від 03.03.2026, у якій просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Судова повістка, надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 133). Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку. Таким чином, відповідно до вимог закону, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання

У зв`язку з неявкою сторін згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 8332512.

За цим договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику») на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Згідно п.2. договору сума позики: 3000,00 грн.; строк позики: 360 днів; процентна ставка (базова) /день 0,95% (фіксована). Дата надання позики: 25.06.2025; дата повернення позики: 19.06.2026, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3949,85%, орієнтовна загальна вартість позики становила 13777,50 грн.Комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (517,50 грн.). Неустойка у розмірі 150 грн. за кожен день (п2.2.8).

Згідно п.2.8. Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Відповідно до п. 6.2. Договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті відповідно до умов Договору.

Підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що знайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно довідки про ідентифікацію (а.с. 19 на звороті) вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 8332512 від 25.06.2025. ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом УЦП у формі одноразового ідентифікатора 244452, відправлений позичальнику 25.06.2025 17:11:48 на електронну адресу позичальника - ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи долучено довідку № КД-000002872 від 15.10.2025 року ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (а.с. 20 на звороті), де зазначено номер платежу, за яким здійснено 25.06.2025 року перерахування грошових коштів в сумі 3000 грн. ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 та копію платіжної інструкції 61cе942-61еd-423f-b86c-19a3693b9312 (а.с. 7, 21 на звороті).

Наведене також підтверджується повідомленням АТ КБ «Приват Банк» від 07.01.2026, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (а.с.101).

Відповідно до виписки з указаного карткового рахунку відповідача ОСОБА_1 (а.с. 102) 25.06.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_2 надійшло 3000,00 грн., що узгоджується з довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 15.10.2025 та копією платіжної інструкції № 61dce942-61ed-423f-b86c-19f3693b9312 від 15.10.2025.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якими договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлення в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вищезазначеного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Натомість, відповідач ОСОБА_1 позику та відсотки за користування нею у відповідності до умов договору в повному обсязі та своєчасно не повернув.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 8332512 від 25.06.2025 станом на 16.10.2025 складає 11638,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за тілом позики; 2308,50 грн. - сума заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 6000,00 грн. неустойка та 517,50 комісія (а.с. 9 на звороті-10).

Відтак, відповідач порушив свої зобов`язання й отриману позику своєчасно згідно умов договору не повернув.

Вказана обставина була визнана позивачем у письмовій заяві від 27.01.2026, в якій він повідомив суд, що визнає борг зі сплати тіла кредиту (а.с. 111), а тому заборгованість в сумі 3000,00 грн. за тілом позики підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заборгованості з відсотків, комісії та неустойки, то відповідач позов не визнав, пославшись на те, що він є учасником бойових дій (військовослужбовцем, звільненим в запас).

З доданої до заяви довідки копії військового квитка вбачається, що ОСОБА_1 був призваний до Збройних Сил України 07.03.2023 та перебував на військовій службі до 12.04.2024 та був звільнений наказом командира в/ч НОМЕР_3 №105 (а.с.116). Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір про надання коштів у кредит № 8332512 укладено 25.06.2025 - після звільнення відповідача з військової служби в запас.

Згідно п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Таким чином, станом на момент розгляду справи відповідач не належить до категорії осіб, на яких поширюються пільги, визначені пунктом 15 статті 14 вищевказаного Закону. Отже нарахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 2308,50 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 517,50 грн. заборгованість за комісією, оскільки умовами договору про надання коштів у кредит № 8332512 передбачено, що комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому еквіваленті складає 517,50 грн., з чим погодився позичальник (відповідач) укладаючи його з усіма його умовами.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що останній виконав умови договору в частині сплати комісії за надання кредиту в розмірі 517,50 гривень.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 5812,00 грн., то з цього приводу суд зазначає про таке.

Так, відповідно до умов вищевказаного договору (п. 2.1.1.), мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата в Україні встановлена на рівні 8000 грн. на місяць, тому відповідачем було отримано кредит розмірі, який не перевищував мінімальну заробітну плату на дату його укладення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, суд приходить до висновку щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі вищевказаного договору.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 січня 2025 року у справі № 751/3052/23 ( провадження № 61-17991св23 ).

Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведеного, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 5812,00 грн. слід відмовити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача за Договором надання коштів у кредит № 8332512 від 25.06.2025 складає 5826,10 грн. (тіло кредиту 3000,00 грн. + нараховані проценти 2308,50 грн. + комісія 517,50 грн.)

Разом з тим, з розрахунку заборгованості відповідача, здійсненого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що відповідачем 18.07.2025 було сплачено 188,00 грн., які первісний кредитор зарахував в рахунок зменшення заборгованості за неустойкою, яка, як зазначено вище не підлягає стягненню з відповідача. За таких умов, сплачені відповідачем кошти в сумі 188,00 слід врахувати, а саме зменшивши суму заборгованості за Договором надання коштів у кредит № 8332512 від 25.06.2025 на вказану суму. Таким чином, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 5638,10 грн. (5826,10 - 188).

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) уклали договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб - боржників в тому числі за договором кредиту №8332512 від 25.06.2025 (а.с. 22 на звороті - а.с. 26).

Відповідно до реєстру прав вимог № 16/1025-01 від 16 жовтня 2025 року до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 8332512 від 25.06.2025. у розмірі 11 638,00, з яких 3000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2308,50 грн. сума заборгованості за процентами; 517,50 грн. сума заборгованості за комісією; 5 812,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с.26 на звороті - а.с.28).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до реєстру заборгованості додатку до договору факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, вбачається, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №8332512 від 25.06.2025 року (а.с. 27 та на звороті).

Всупереч умов договору позики відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» ні на рахунки первісних позикодавців.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договору позики, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними договорами факторингу.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання коштів під час укладення та підписання вищезазначеного договору позики, відповідачем надано не було.

Обставини укладення вищевказаного договору відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Відповідач належним чином ознайомлений з умовами вищезазначеного договору.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. При цьому вказаний договір та їх умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсним, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача заборгованості за Договором надання коштів у кредит № 8332512 від 25.06.2025 в сумі 5638,10 грн., які з врахуванням укладенням договору факторингу між первісним кредитором та позивачем підлягає стягненню на користь позивача.

Судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Ткаченко Юлією Володимирівною, на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які складають 4500 грн. до суду позивачем надані докази: договір № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року про надання правничої допомоги, укладеним між ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" та адвокатом Ткаченко Ю.О (а. с. 29-32). Витяг з акту № 7ФП приймання передачі наданої правничої допомоги (а.с. 33), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099 виданим Ткаченко Ю.О., ордер на надання правничої допомоги ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" адвокатом Ткаченко Ю.О. та платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 579939290.1 від 27.10.2025. На підставі цього позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 4 500 гривень.

Крім того, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, понесених позивачем у цій справі склав 6922,40 грн., які відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача в розмірі, пропорційному задоволеній частині позовних вимог, а саме в сумі судові витрати у сумі 3353,60 грн. (5638,10 * 6922,40 / 11638,00).

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за кредитним договором № 8332512 від 25.06.2025 у розмірі 5638,10 (п`ять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»судові витрати у сумі 3353 (три тисячі триста п`ятдесят три) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область, індекс 08205);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

Повне судове рішення складено та підписано 04.03.2026.

Суддя О.В. Невгад