Рішення № 13547196, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/46217.01.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД»

про стягнення 40572,34 грн.

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.09.2010р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі 52/130 вимоги ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій»(далі –позивач) задоволені повністю, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД» (далі –відповідач) 154576,53 грн. –основного боргу. У зв’язку з існуванням заборгованості, що на час звернення до суду складає (та несплачена) 154576,53 грн., керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, звернувся до суду з вимогою про стягнення пені –16285,59 грн., індексу інфляції у розмірі 17467,15 грн. та 3 % річних - 6999,60 грн., всього –40572,34 грн.

Ухвалою від 30.11.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.12.2010.

В судовому засіданні 20.12.2010р. оголошено перерву до 17.01.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Щодо вимоги про стягнення пені, на думку відповідача, в порядку статті 258, 253 ЦК України, 24.06.2010р. сплинув строк позовної давності, про що подано до суду відповідну заяву.

Клопотання відповідача отримане судом 14.01.2011 року про відкладення розгляду справи судом відхилене через відсутність доказів на підтвердження викладених у ньому обставин. Окрім того, обставини на які посилався відповідач (відрядження директора, хвороба представника) не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем у справі є товариство (ТОВ «Світлиця ЛТД») а не конкретний представник. ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

09.09.2010р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі 52/130 вимоги ВАТ «Броварський завод будівельних конструкцій»(далі –позивач) задоволені повністю, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД»(далі –відповідач) 154576,53 грн. –основного боргу, 1545,77 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на день звернення до суду відповідачем зобов’язання не виконані, заборгованість не погашена, зазначене судове рішення в добровільному порядку не виконане.

Спір виник в наслідок невиконання відповідачем рішення суду від 09.09.2010р., а тому позивач просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача на користь позивача штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. у справі 52/130 встановлено наступне:

«Судом встановлено, що в період з березня по серпень 2008 року позивачем було поставлено відповідачу бетонної продукції та надано послуг бетонозмішувача, на загальну суму 161191,12 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками-накладними, довіреностями та актами надання автопослуг бетонозмішувачем, які містяться в матеріалах справи».

«Проте, відповідач отриманий товар та надані послуги на суму 161191,12 грн. товар оплатив частково, та має заборгованість перед позивачем у розмірі 154576,53 грн.».

«12.60.2009 року листом № 02/201 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 154576,53 грн., який останній залишив без відповіді та задоволення.».

«Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з поставки товару та надання послуг бетонозмішувача, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару і наданих послуг, та має перед позивачем заборгованість у сумі 154576,53 грн.».

«Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.».

«У судовому засіданні 09.09.2009 року представники відповідача визнали позов в повному обсязі.».

          Керуючись ст. 231 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 16285,59 грн. за період прострочення сплати заборгованості з 24.06.2009р. по 24.12.2009р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати переданого товару позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не представлено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.          

З огляду на зазначене, заява відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог в частині стягнення пені, судом не задовольняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Отже в межах справи 52/130 Господарського суду міста Києва була наявна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 154576,53 грн.

          Суд здійснив перерахунок 3% річних за яким сума процентів менша ніж за розрахунком позивача та становить 6288,94 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

154576.5324.06.2009 - 31.10.20104953 %6288.94

          Позивач здійснив розрахунок інфляційних збитків (17467,15 грн.) за період з 01.07.2009р. по 31.10.2010р. із врахуванням суми заборгованості, який суд перевірив та вважає обґрунтованим.

          Враховуючи вищевикладене вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 17467,15 грн. - інфляційних втрат та 6288,94 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита у розмірі 237,56 грн. та 137,57 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД»(03151, м. Київ, вул. Донецька, 30, ідентифікаційний код 32955151, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, ідентифікаційний код 01273711, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 17467,15 грн. (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 15 копійок) –інфляційних втрат, 6 288,94 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 94 копійки) –3% річних, 237,56 грн. (двісті тридцять сім гривень 56 копійок) –державного мита та 137,57 грн. (сто тридцять сім гривень 57 копійок) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   О.В. Котков