Рішення № 135471177, 06.04.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/549/24

провадження 2/287/132/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі

головуючої судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, в якому просить стягнути на свою користь з відповідача майнову шкоду в розмірі 1787,77 грн, моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн та витрати за надання правової допомоги у розмірі 1500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в Олевському районному суді Житомирської області розглядалось кримінальне провадження №12023065520000031 (1-кп/287/223/23) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. У цьому провадженні йому надано статус потерпілого. 22.04.2023 на території ринку м. Олевськ між ним та ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого він наніс йому декілька ударів кулаками в область обличчя, внаслідок чого він впав, зазнав значної кровотечі та потребував медичної допомоги. Відповідно до висновку експерта йому спричинено легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Внаслідок протиправних дій відповідача він поніс матеріальні витрати на лікування та обстеження. Протиправні дії відповідача спричинили йому значні душевні страждання, психологічні переживання та порушення звичного способу життя. Враховуючи принципи розумності та справедливості, розмір моральної шкоди оцінює у 20000 грн, що є мінімальною компенсацією за завдані страждання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано для розгляду головуючому судді Нижнику Г.П.

На запит суду надійшла інформація з Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача по справі.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 17.11.2025, судом постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 06.02.2026 по вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити з підстав наведених у ній.

Відповідач у судове засіданні не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнала, у решті -просила відмовити.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Олевського районного суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі № 287/1088/23 (що набрав законної сили 16.02.2024), ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт.

Даним вироком встановлено, що 22 квітня 2023 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_3 перебував на території Олевського кооперативного ринку, який розташований по АДРЕСА_1 , де в той час також знаходився ОСОБА_1 , з яким останній протягом тривалого часу перебуває у неприязних відносинах. На грунті раніше виниклих неприязних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, в результат якого в той день та час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_1 та наніс йому один удар кулаком лівої руки в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно п. 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 78 від 27.04.2023, у ОСОБА_1 встановлено тілесні ушкодження у вигляді синця в підочній ділянці справа з переходом на спинку носа, садна на спинці носа справа, закритого перелому кісток носа, що супроводжувалися закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку. Вказані ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення кримінального проступку ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження, а також завдано майнову шкоду, пов`язану з витратами на лікування. Зокрема, позивачем понесено витрати на придбання лікарських засобів у розмірі 1787,77 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме товарними та фіскальними чеками.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача визнав позов у частині стягнення матеріальної шкоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1787,77 грн.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст.41 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач зазнав моральних страждань, які полягають в переживаннях внаслідок вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, погіршення стану здоров`я, що спричинило душевні хвилювання, стрес та переживання після вчинення протиправних дій, необхідність контролю стану здоров`я за наслідками отриманих травм, докладання додаткових зусиль та витрачання коштів для організації свого життя і часткового відновлення попереднього стану здоров`я, та виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає, що обґрунтованою та співмірною заподіяній шкоді буде сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 гривень на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, був звільнений від сплати судового збору.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордера № 41 від 03.05.2023. При цьому розрахунку наданих послуг, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) матеріали позовної заяви не містять.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 1000 грн відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечитимуть принципу розподілу таких витрат. Отже, вимоги позивача покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн суд вважає обґрунтованими в розмірі 750,00 грн, які суд і покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.23, 1166, 1167,1190 ЦК України, ст.ст.12, 82, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 1787 (одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат за надання правової допомогу у розмірі 1000 (однієї тисячі) грн.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 21.10.2014 Олевським РС УДМС України в Житомирській області, РРНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєсрації: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: Бардошевська Тетяна Ігорівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: Г. П. Нижник