Рішення № 13547055, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/36417.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міррор"

до Комунального підприємства "Поділ-Житло"

про стягнення 9922,80 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Грет Я.П.- представник по довіреності від 06.07.2010р.

від відповідача: Каплуненко С.В.- представник по довіреності № 3 від 10.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Поділ-Житло" заборгованості за Договором підряду № 1 від 17.02.2006р. в розмірі 9922,80 грн. основного боргу.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору ним було виконано підрядні роботи, проте відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2010 порушено провадження по справі № 53/364, розгляд справи призначено на 13.12.2010.

В судовому засіданні 13.12.2010 відповідач надав суду письмовий відзив на заявлений позов, в якому просить застосувати строки позовної давності тривалістю у три роки та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.12.2010 оголошено перерву до 17.01.2011.

В судовому засіданні 17.01.2011 позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.01.2011 заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.02.2006 між сторонами у справі укладено Договір підряду № 1, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) зобов’язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботи, а Замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.1 Договору). Адреса об’єкту: вул.. Фрунзе, 109-А (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору загальна сума даного договору складає 9922,80 грн., в т.ч. ПДВ 1984,56 грн.

Згідно з умовами п. 3.1. Договору характером робіт є відновлення електропостачання будинків на вул.. Фрунзе, 109-А.

Вартість по виконанню робіт визначаються актом по Ф-2 виконаних робіт і не перевищує затвердженого кошторису (п. 6.1. Договору).

На виконання Договору відповідач здійснив підрядні роботи на суму в розмірі 9922,80 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями: довідки про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2006р. та акту приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Судом, при дослідженні довідки про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2006р. та акту приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006р. було встановлено, що вказані документи підписані зі сторони позивача та відповідача, а також належним чином оформлені.

Відповідно до п. 7.1 Договору терміни оплати: фінансування робіт за даним Договором, за згодою сторін, Підряднику перераховується аванс у розмірі 30% при наявності коштів. Підрядник зобов’язаний в термін 30 календарних днів надати Замовнику акти виконаних робіт на суму сплаченого авансу. В інших випадках розрахунки проводяться після підписання актів виконаних робіт та сплачуються при наявності коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач передоплату робіт не здійснив, проте позивач виконав роботи на загальну суму 9922,80 грн. Відповідач проти виконання робіт не заперечував та прийняв їх згідно з актом виконаних робіт, наявним в матеріалах справи.

Причиною спору у даній справі стало те, що на думку позивача в договорі не встановлені строки оплати виконаних робіт, а тому мають застосовуватись норми ч. 2 ст. 530 ЦК України. Відповідач же вважає, що оскільки довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2006р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2006 містять дату їх підписання, то відповідно це ї є строком оплати виконаних робіт. А оскільки роботи виконані в 2006 році позивач при зверненні з позовом до суду пропустив строки давності, що на думку відповідача є підставою для відмови в позові.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 ст. 837 ЦК України передбачено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом, Договором № 1 від 17.02.2006 року не передбачено строку повної оплати виконаних робіт, тому зобов'язання у даному разі повинно виконуватись згідно вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за якою якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до відповідача з листом з вимогою оплатити заборгованість за виконані роботи по Договору № 1 від 17.02.2006. На доказ направлення листа позивач надав суду належним чином завірену копію фіскального чеку поштового відділення № 6881 від 28.09.2010 (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість перед позивачем не сплатив.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 07.10.2010 оплати позивачу за виконані підрядні роботи у сумі 9922,80 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 07.10.2010, так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати за виконані роботи на суму 9922,80 грн. не виконав.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався в повному обсязі, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 9922,80 грн.

Оскільки, судом було встановлено, що строк виконання зобов’язання щодо оплати за виконані роботи по Договору № 1 в розмірі 9922,80 грн. настав 07.10.2010, то суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9922,80 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду правомірна та підлягає задоволенню.

Щодо зазначеного в договорі «наявність коштів»суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 511 ЦК України, зобов’язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 110,00 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 62 від 26.10.2010р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 9922,80 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 102,00 грн. виходячи з ціни позову 9922,80 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –110,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "Поділ-Житло" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 36, код ЄДРПОУ 32557113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міррор" (02100, м. Київ, вул. Попудренка, 18-а, код ЄДРПОУ 13698663) основний борг у розмірі 9922 (дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 80 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Міррор" (02100, м. Київ, вул. Попудренка, 18-а, код ЄДРПОУ 13698663) з Державного бюджету державне мито в сумі 8 (вісім) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 62 від 26.10.2010р. Платіжне доручення № 62 від 26.10.2010р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/364.

Суддя                                                                                           О.А. Грєхова

Повне рішення складено 20.01.2011