Ухвала суду № 135470454, 30.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 Справа №607/18973/25 Провадження №1-в/607/78/2026

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про розстрочення виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року в частині вирішення цивільного позову,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про розстрочення виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року в частині вирішення цивільного позову. В обґрунтування якої зазначила, що у зв`язку зі складним матеріальним становищем та низьким рівнем доходу не має можливості сплатити штраф одним платежем. Відтак просила розстрочити виконання вироку в частині цивільного позову потерпілої та стягнення 15 000 (п?ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди на 10 (десять) місяців із сплатою рівними частинами по 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно.

Заявник ОСОБА_2 у судову засідання не з`явилася, однак на попередньому судовому засіданні подану заяву підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися з невідомих суду на те причин, хоча про місце та час розгляду заяви повідомлялися судом належним чином. На підставі ч. 5 ст. 539 КПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутності, оскільки їх неявка в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Дослідивши подану заяву та додані до неї докази, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями частини 1 статті 539 КПК України визначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Суд розглядає заяву про розстрочку виконання вироку в частині вирішення цивільного позову за правилами КПК України (стаття 539) із застосуванням положень ЦПК України, а саме ст. 435 цього Кодексу, яка регулює вирішення питань щодо відстрочення і розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та звертає увагу, що цивільний позов розглядався судом у межах кримінального провадження на підставі ст. 128 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На підставі ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.02.2026 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирок суду набрав законної сили.

Відповідно до ч. 1 ч. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Розстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 381/1040/15-ц (провадження № 61-16003св18).

Крім того, суд враховує подані заявником докази, а саме: довідку № 908 від 08 вересня 2025 року, видану проректором науково-педагогічної роботи та директором Навчально-наукового інституту інноватики, природокористування та інфраструктури Західноукраїнського національного університету, студентові ОСОБА_3 про те, що він дійсно навчається у Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю G18 «Геодезія та землеустрій, освітній ступінь: бакалавр, курс навчання: 1, форма навчання: денна; Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7) стосовно ОСОБА_5 ; довідку директора ТОВ «ПОН-НЕТ» (ЄДРПОУ 46053252) №23/03/26 від 23.03.2026, відповідної до якої ОСОБА_2 працює в ТОВ «ПОН-НЕТ» з 16.01.2026 р. На даний момент займає посаду - Оператор інформаційно-комунікаційних мереж. Дохід за період з 16.01.2026 по 28.02.2026 склас 22 425,00 грн; довідку директора та головного бухгалтера ТОВ «САЮЗ» №13 від 23.03.2026, згідно з якою ОСОБА_6 працює в ТОВ «САЮЗ» з 21.08.2023 р. На даний момент займає посаду - Фахівець з випробувань. Дохід за період з 01.09.2025 по 28.02.2026 склав 229 540,69 грн; платіжну інструкцію, видану АТ КБ «Приватбанк» на суму 16 200 грн, відповідно до якої здійснена оплата за навчання студента ОСОБА_3 ; платіжну інструкцію, видану АТ «Універсалбанк» на суму 850 грн, згідно з якою здійснено оплату штрафу на виконання вироку суду; Виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та результати комп`ютерної томографії, що підтверджують понесення значних витрат на проведену 17.02.2026 хірургічну операцію ОСОБА_7 , яка є бабою обвинуваченого; свідоцтво про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також статтею 1179 ЦК України визначено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах . У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, відсутність у неповнолітнього обвинуваченого майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, а також викладені у заяві доводи щодо обмеженої платоспроможності заявника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , керуючись метою забезпечення виконання ухвали, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 435 ЦПК України підстав для розстрочення виконання вироку суду в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 коштів за цивільним позовом, а саме 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди, строком на 10 (десять) місяців.

На підставі наведеного, керуючись ст. 128, 537, 539 КПК України, ст. 435 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Заяву ОСОБА_2 про розстрочення виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року в частині вирішення цивільного позову - задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_3 виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року у справі №607/18973/25 в частині стягнення на користь ОСОБА_4 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди строком на 10 (десять) місяців, а саме по 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно до останнього числа кожного місяця, починаючи з квітня 2026 року і до повної сплати присудженої суми.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1