Ухвала суду № 135470245, 01.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9906/24

6/295/29/26

УХВАЛА

01.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Представник заявника звернувся до суду із заявою, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2024 у справі № 295/9906/24 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень шляхом "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплатити судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. на користь Державного бюджету України".

Заяву обґрунтовано тим, що на виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30.07.2024 у справі № 295/9906/24 у частині стягнення судового збору у розмірі 1211,20 грн, 02.09.2024 видано виконавчий лист, стягувачем за яким є ДСА України. Територіальне управління пред`явило виконавчий документ на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом казначейства без виконання у зв`язку з тим, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не має відкритих рахунків у органі казначейства.Територіальне управління ДСА України в Житомирській області неодноразово пред`являло виконавчі листи про стягнення судового збору на користь держави з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання до органу державної виконавчої служби. Однак, орган державної виконавчої служби повертає виконавчі листи на підставі п. 9 ст. 4 Закону, у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування. Таким чином, територіальне управління, як стягувач, в межах наданих Законом повноважень, здійснило всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира, виданого 02.09.2024 у справі №295/9906/24, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 1211,20 гривень, однак з причин, які не залежать від стягувача, а саме у зв`язку з тим, що ані органи казначейства, ані органи державної виконавчої служби, на яких Законом покладені обов`язки щодо примусового виконання судових рішень, не можуть виконати зазначене рішення суду, а тому його виконання є ускладненим та неможливим. Одночасно, самим боржником не вживається жодних заходів щодо виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира, виданого у справі №295/9906/24.Зважаючи на викладене та у зв`язку з неможливістю виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30.07.2024 у справі №295/9906/24 в частині стягнення судового збору, існує необхідність у зміні способу і порядку виконання зазначеного рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн на користь Державного бюджету України.

05.02.2026 від представника відповідача (боржника) ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення, у якому зазначено, що обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, мають бути підтверджені відповідними доказами. Самі лише посилання на неможливість виконання судового рішення чи невжиття боржником дій щодо його виконання не є належними та достатніми доказами для зміни способу виконання такого рішення. У задоволенні заяви просить відмовити.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у заяві про зміну способу і порядку виконання рішення суду представник заявника ОСОБА_3 просить судове засідання проводити без участі представника ТУ ДСА України в Житомирській області.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Просив розглянути заяву без участі представника управління.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2024 у справі №295/9906/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштівзадоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотримані ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , доплату до пенсії за постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 по справі №240/23463/21 в розмірі 112689, 29 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Відповідно до ч. 4 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) визначено ДСА України.

02.09.2024 Богунський районний суд м.Житомира видав виконавчий лист у справі №295/9906/24 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь держави судового збору у розмірі 1211, 20 грн., який направлено до ТУ ДСА України в Житомирській області для звернення до виконання.

Стягувачем, відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», пред`явило виконавчий документ на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України та ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Зі змісту ст.435 ЦПК України вбачається, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.11.1995 у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну (встановлення) способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У відповідності до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

У постановах Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №350/426/16-ц, від 05.09.2018 у справі №2-749/11/2229 зазначено, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

У постанові Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанові Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15 зазначено, що при цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них.

Конституційний Суд України у справі від 25.04.2012 №11-рп/2012 встановив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом та містить характер обов`язкового платежу до Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються, зокрема, на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Таким чином невиконання рішення щодо стягнення судового збору на користь держави призводить до недоотримання коштів Державним бюджетом України, що є неприпустимим, особливо в умовах недофінансування судової гілки влади.

Отже, зважаючи на викладене та у зв`язку з неможливістю виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2024 у справі №295/9906/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн, існує необхідність у заміні способу і порядку виконання зазначеного рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплатити судовий збір у сумі 1211,20 грн на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 260, 354, 355, 442 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30.07.2024 у справі №295/9906/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь держави судового збору у розмірі 1211,20 грн шляхом «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплатити судовий збір у сумі 1211,20 грн на користь Державного бюджету України».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М.Чішман