Рішення № 13547005, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/61817.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ортос Ессет Менеджмент"

до Приватного підприємства "Трансконтинент ХХІ сторіччя"

про стягнення 8 010,22 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача:           Шетько В.О. –представник

від відповідача: не з’явився

Рішення прийнято у судовому засіданні 17.01.2011р. оскільки 28.12.2010р. розгляд справи відкладався у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 17 січня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ортос Ессет Менеджмент" (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Трансконтинент ХХІ сторіччя" (далі - відповідач) заборгованості в сумі 8 010,22 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2010 порушено провадження у справі № 44/618, розгляд справи призначено на 28.12.2010р.

Ухвалою суду від 28.12.2010р. розгляд справи відкладено на 17.01.2011р. у зв’язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2011р. позовні вимоги підтримав в обсязі та з підстав, викладених в позовній заяві б/н від 15.10.2010р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2006 р. між відповідачем та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Спецторг»було укладено договір довгострокової поставки №86 (далі –договір), відповідно до умов якого Приватне виробничо-комерційне підприємство «Спецторг»зобов’язується на протязі дії договору поставляти відповідачеві товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно п. 4.1. договору ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання партії товару.

Пункт 5.1.2. договору встановлює, що при проведенні поставки з відстроченням платежу відповідач сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії продукції.

На виконання умов договору Приватне виробничо-комерційне підприємство «Спецторг»поставило, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 438, 80 грн., що посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною: № О-003001 від 12.05.2009р. на суму 4 438, 80 грн. (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

У вказаній ухвалі зазначений строк оплати поставленого товару – до 15.05.2009р.

В порушення умов договору відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 10 (десять) грн. 00 коп.

24.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" (правонаступник Приватного виробничо-комерційного підприємства «Спецторг») та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № БА-51/09. Відповідно до умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" передає позивачеві, а позивач набуває прав вимоги до Приватного підприємства "Трансконтинент ХХІ сторіччя", належні ТОВ "Корпорація Спецторг" відповідно до договору № 86 від 06.05.2006р.

Згідно п. 2.2. договору про відступлення права вимоги № БА-51/09 від 24.11.2009р. ціна прав, що відступаються складає 4428,80 грн.

24.11.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг" направило відповідачеві письмове повідомлення за вих. № 612/6 про заміну кредитора у зобов’язанні за договором (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

Відповідно до п. 1. ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

11.01.2010р. позивач направив відповідачеві вимогу б/н про сплату боргу та штрафних санкцій (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

Відповіді на зазначену вимогу позивач не отримував.

Таким чином, станом на день подачі до суду позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 4 428, 80 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму пені, штрафу, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідно до п. 1.2.2. договору про відступлення права вимоги № БА-51/09 від 24.11.2009р. за вказаним договором відступається також право вимагати сплати пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших санкцій і платежів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 10.3. договору за порушення терміну оплати товару, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються такими, що підлягають задоволенню у розмірі 400,53 грн.

Згідно п. 10.6 договору при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення суми боргу та пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 (п’ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

При дослідженні матеріалів справи судом виявлено, що при розрахунку штрафу позивачем допущено арифметичні помилки.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування штрафу визнаються частково –за розрахунком суду у розмірі 2214, 40 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 561, 33 грн. та 3% річних в сумі 194, 54 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 512, 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Трансконтинент ХХІ сторіччя" (01135, м.Київ, вул. Пестеля, б. 11; код ЄДРПОУ 33104894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ортос Ессет Менеджмент" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, б. 21; код ЄДРПОУ 35847272) 4 428 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 80 коп. заборгованості, 400 (чотириста) грн. 53 коп. пені, 2214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 40 коп. штрафу, 561 (п’ятсот шістдесят одна) грн. 33 коп. інфляційних збитків, 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 54 коп. –3 % річних, всього 7 799 (сім тисяч сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 60 коп., 100 (сто) грн. 98 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 24.01.2011р.