Рішення № 13546995, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/96-39/30-39/2 17.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Альфа-Черкаси"

2) Національний Банк України в особі Головного управління Національний Банк Банку України

по м. Києву і Київській області

3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

4) Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

5) Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»

За участю Прокуратури міста Києва

Про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не з»явилися;

Від відповідача: не з»явилися;

Від третьої особи 1: не з»явились;

Від третьої особи 2: Білоус А.М., довіреність № 94 від 25.01.2010 р.;

Від третьої особи 3: не з»явились;

Від третьої особи 4: не з»явились;

Від третьої особи 5: Пономаренко О.В., довіреність № 923 від 14.09.2010 р.;

Від Прокуратури міста Києва: Карпенко Н.М., посвідчення № 17 від 18.01.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідача) про:

- визнання недійсним з моменту укладання Іпотечного договору № 118/Zin-08-2 від 10.06.08 р. та Договору від 22.12.08 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 118/Zin-08-2 від 10.06.08 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол";

- вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України записів, зазначених в позові:

- реєстраційний номер 7361800 від 10.06.08. 14:59, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_2, підстава обтяження: іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, обєкт обтяження: нежиле приміщення, АГС АЗС, Сумська обл., Недригайлівський район, смт. Терни, вул. Леніна, 24 власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол", 40030, Сумська обл. м. Суми, вул. Шевченко, 5;

- реєстраційний номер 7362151 від 10.06.08. 15:08, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_2, підстава обтяження: іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, обєкт обтяження: автозаправочна станція, Сумська обл., м. Шостка, вул. Воронізька, 66, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол", 40030, Сумська обл. м. Суми, вул. Шевченко, 5;

- реєстраційний номер 7361410 від 10.06.08. 14:33, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_2, підстава обтяження: іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, обєкт обтяження: нежиле приміщення, газова заправочна станція, Сумська обл., Недригайлівський район, смт. Недригайлів, вул. Комінтерна, 89, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол", 40030, Сумська обл. м. Суми, вул. Шевченко, 5;

- реєстраційний номер 7361694 від 10.06.08. 14:40, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстратор: приватний нотаріус ОСОБА_2, підстава обтяження: іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, обєкт обтяження: автозаправочна станція -3, Сумська обл., м. Шостка, вул. Шевченка, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол", 40030, Сумська обл. м. Суми, вул. Шевченко, 5

- виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України запису, зазначеного в позові:

Реєстраційний номер 7362320 від 10.06.08. 15:27, тип обтяження: іпотека, підстава обтяження: іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, обєкти обтяження:

Сумська обл., Недригайлівський район, смт. Терни, вул. Леніна, 24;

Сумська обл., м. Шостка, вул. Воронізька, 66;

Сумська обл., Недригайлівський район, смт. Недригайлів, вул. Комінтерна, 89;

Сумська обл., м. Шостка, вул. Шевченка, автозаправочна станція-3 Іпотекодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол", 40030, Сумська обл. м. Суми, вул. Шевченко, 5, реєстратор: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, 03131, м. Київ, вул.. Передова, 21, іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ЄДРПРОУ 19357325.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Генеральний договір № 118-08 від 27.05.08 р., в забезпечення виконання зобовязань за яким укладено спірний Іпотечний договір, не містить конкретних зобовязань сторін, а носить загальний характер і тому не може бути забезпечений іпотекою; спірним Іпотечним договором забезпечуються неіснуючі на момент його укладання зобовязання та зобовязання за неіснуючими на момент укладання договорами; в спірному Іпотечному договорі відсутні істотні умови: зміст та розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобовязання; в спірному Іпотечному договорі не встановлено чіткої суми забезпеченого грошового зобовязання та критеріїв його визначення на конкретний час.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. (колегією суддів Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю., Морозов С.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р. у справі № 30/96 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2009 р. у справі № 30/96 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 22.12.2009 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.10.2009 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2009 р. у справі № 39/96, вказану справу № 39/96 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справа передана на новий розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 30/96 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. для розгляду спору по суті та присвоєно № 30/96-39/30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 30/96-39/30 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (відповідач) та треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Альфа-Черкаси" (третя особа 1), Національний Банк України в особі Головного управління Національний Банк Банку України по м. Києву і Київській області (третя особа 2), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (третя особа 3), Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (третя особа 4), Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»(третя особа 5) та за участю Прокуратури міста Києва про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. у справі № 30/96-39/30 (судді Андрієнко В.В., Вербицька О.В., Буравльов С.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 30/96-39/30 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2010 р. у справі № 30/96-39/30 (судді Коваленко С.С., Плюшко І.А., Бернацька Ж.О.) касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. по справі № 30/96-39/30 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 30/96-39/30 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 р. справу № 30/96-39/30 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., присвоєно їй № 30/96-39/30-39/2, розгляд справи призначено на 17.01.2011 р. о 12:10 год.

Новий розгляд справи здійснюється після скасування на підставі постанови Верховного Суду України від 22 грудня 2009 р. постанови Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2009 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 р., рішення господарського суду міста Києва від 29 травня 2009 р., а також скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2010 р. постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. та ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 22 грудня 2009 р. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України прийшла до висновку про помилковість висновку господарських судів стосовно того, що Генеральний договір № 118-08 від 27.05.2008 р. не надав критеріїв для визначення чіткої суми грошового зобов»язання, виконання якого забезпечено іпотекою; укладений Кредитний договір № 118-04/К-08, який є невід»ємною частиною Генерального договору № 118-08 від 27.05.2008 р., визначає конкретні суми кредитування, строки надання кредитних кошова, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору та інші істотні умови; висновок господарських судів про невідповідність спірного договору іпотеки вимогам ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»є необгрунтованим і не відповідає вимогам закону.

Крім того, Верховним Судом України у порядку, передбаченому розділом XІІ -2 Господарського процесуального кодексу України, прийнято постанову від 15.11.2010 р. зі справи № 37/678 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Петрол" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року у справі № 37/678 за позовом TOB "Волинь-Петрол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західстандарт-Проеп", Національний Банк банк України, Публічне акціонерне товариство "Родовід банк" - про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності. Відповідно до наведеної постанови Верховний Суд України прийшов до висновку, що оспорюваний іпотечний договір містив усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України «Про іпотеку», та забезпечував вимогу Укрпромбанку (як іпотекодержателя) за чинним генеральним договором № 199-07, що не суперечить вимогам частини 4 статті 3 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Новий розгляд справи проводився Господарським судом міста Києва з врахуванням вищенаведених обставин.

Представники позивача, відповідача, третьої особи 1, третьої особи 3, третьої особи 4 судове засідання 17.01.2010 р. не зявилися, про час і місце його проведення повідомлені в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 30/96-39/30-39/2 від 14.12.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено сторонам за адресою, вказаною у позовній заяві, третім особам за адресами, наявними в матеріалах справи.

Направлення вказаної ухвали суду сторонам та третім особам підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали.

Факт отримання ухвали суду № 30/96-39/30-39/2 від 14.12.2010 р. відповідачем та третіми особами 3, 4 підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103012945748, № 0103012945713, № 0103012945705 відповідно.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 30/96-39/30-39/2 відповідач та треті особи 3, 4 були повідомлені своєчасно та належним чином.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 30/96-39/30-39/2 від 14.12.2010 р., направлені позивачу та третій особі 1, повернулись до Господарського суду міста Києва з відмітками пошти стосовно причин повернення «організація не значиться»та «за зазначеною адресою вибули»відповідно.

Натомність, як зазначено у п. 19 листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 30/96-39/30-39/2 позивач та третя особи 1 були повідомлені належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача, відповідача, третьої особи 1, третьої особи 3, третьої особи 4 в судовому засіданні 17.01.2011 р. від останніх до суду не надходило.

Наведене також свідчить, що позивач не відмовився від позову, т.т. підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.01.2011 р. та за відсутністю позивача, відповідача, третьої особи 1, третьої особи 3, третьої особи 4, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому під час першого розгляду справи, проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Зокрема, на думку відповідача, та обставина, що Генеральний договір № 118-08 від 27.05.08 р. носить лише загальний характер та не створює конкретних грошових зобовязань не робить недійсним укладений в забезпечення його виконання Іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08 р.; чинне законодавство не забороняє укладання договорів іпотеки в забезпечення виконання зобовязань за попередніми договорами чи договорами про наміри; ст. 573 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»дозволяє забезпечувати вимоги, які можуть виникнути в майбутньому; спірний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні 17.01.2010 р. подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 р., відповідно до яких Національний Банк України в особі Головного управління Національний Банк Банку України по м. Києву і Київській області зазначає, що Іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06.08. та Договір від 22.12.08. про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору № 118/Zin-08-2 від 10.06.08. було укладено відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 546, 547, 573 ЦК України та ст.ст. 3, 17, 18 Закону України «Про іпотеку».

Представники Прокуратури, третьої особи 2 та третьої особи 5 в судовому засіданні 17.01.2010 р. стосовно заявлених позовних вимог заперечували та просили відмовити в позові повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.01.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників третіх осіб та Прокуратури, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(надалі Національний Банк), який є відповідачем у справі, та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Альфа-Черкаси»(надалі - Позичальник), яке є третьою особою 1 у справі, укладено Генеральний договір № 118-08 про здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій, який визначає загальні принципи та порядок кредитування Позичальника та проведення Банком інших видів активних банківських операцій щодо Позичальника (надалі Генеральний договір № 118-08).

На забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суми-Петрол" (позивач у справі) та відповідачем було укладено Іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06. 2008 р. (надалі Іпотечний договір) та Договір про внесення змін та доповнень до цього договору від 22.12.2008 р., відповідно до умов яких позивач (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем за Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Альфа-Черкаси».

Позивач посилається на те, що Іпотечний договір не відповідає вимогам ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 546, 548, 573 Цивільного кодексу України в частині невідповідності зобов»язання (вимоги), які можуть бути забезпечені іпотекою, оскільки Генеральний договір № 118-08 не містить конкретних зобов»язань, а містить загальний характер і тому не може бути забезпечений іпотекою, у зв»язку з чим позивач просить визнати цей договір недійсними з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, у зв»язку з чим і звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При розгляді даного спору судом застосовувались положення параграфу 2 глави 16 розділу IV книги першої Цивільного кодексу України (статті 202 - 236), параграфу 6 глави 49 розділу I книги п»ятої Цивільного кодексу України та глави 22 розділу IV Господарського кодексу України про недійсність господарського зобов'язання (статті 207, 208), Закон України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку", а також приймались до уваги узагальнені положення, наведені у Листі Верховного Суду України від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»та у Постанові пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 573 ЦК України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку" (надалі - Закон України "Про іпотеку") іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За частиною 2 статті 7 цього ж Закону, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" визначено істотні умови, які повинен містити договір іпотеки, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 вказаної статті Закону України "Про іпотеку").

Отже, істотною умовою договору іпотеки, що укладається в забезпечення виконання грошових зобов'язань, є зміст грошового зобов'язання і його сума або посилання на договір, що має визначити зміст і розмір такого грошового зобов'язання чи надати критерії, які дозволяють їх встановити на конкретний час протягом строку дії такого зобов'язання.

Пунктом 1.2 спірного Іпотечного договору встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, перелік якого міститься в цьому пункті.

Згідно з умовами п. 1.1 Іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги Банку (Іпотекодержателя) за Генеральним договором № 118-08 від 27.05.08 р., будь-якими договорами, укладеними в межах цього генерального договору, протягом строку його дії (додатковими договорами про внесення змін та доповнень до цих договорів), а також за будь-якими іншими додатковими договорами про внесення змін до цього генерального договору, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі збільшення суми ліміту генерального договору, процентів, строків.

Одночасно п.1.1 Іпотечного договору із змінами згідно Договору від 22.12.2008 року про внесення змін до Іпотечного договору, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Альфа-Черкаси»зобов'язано в строк до 17 травня 2013 року включно повернути Іпотекодержателю кредитні кошти у валюті фактичної заборгованості по кожному з договорів, укладених в межах Генерального договору, у розмірі встановленого ліміту Генерального договору 106000000 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у максимальному розмірі 25% річних (конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами визначається сторонами в кожному окремому договорі, укладеному в межах Генерального договору, але не повинен перевищувати вказаного максимального розміру), сплатити Іпотекодержателю комісії за користування кредитними коштами у розмірах та порядку, визначених у Генеральному договорі та договорами, укладеними в межах Генерального договору.

Згідно з умовами п. 2.4 Генерального договору № 118-08 із змінами згідно Додаткового договору про внесення змін та доповнень від 31.07.2008 року до Генерального договору №118-08 ліміт генерального договору становить - 106000000 грн.

Відповідно до умов п. 2.7 Генерального договору №118-08 визначено строк здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій з 27 травня 2008 року по 17 травня 2013 року включно.

Пунктом 2.2 Генерального договору № 118-08 встановлено, зокрема, що всі договори кредиту, укладені в межах цього Генерального договору, є його невід'ємною частиною та обов'язково повинні містити посилання на цей Генеральний договір.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Отже, суд прийшов до висновку, що зміст основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, визначається Генеральним договором та кредитними договорами, укладеними в межах Генерального договору, які є його невід'ємними частинами.

Також судом встановлено, що 31.07.2008 року між Іпотекодержателем (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Черкаси»(третьою особою 1) укладено Кредитний договір № 118-04/К-08 на відкриття відновлюваної кредитної лінії (в національній валюті), в якому визначено конкретні суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитними коштами, відповідальність за порушення умов договору та інші істотні умови (надалі - Кредитний договір № 118-04/К-08).

Укладений Кредитний договір №118-04/К-08, який є невід'ємною частиною Генерального договору №118-08 від 27 травня 2008 р., містить суму кредитування.

Таким чином, оспорюваний Іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06. 2008 р. містить усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", та забезпечує вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (як Іпотекодержателя) за чинним Генеральним договором № 118-08 від 27.05.2008 р., що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 3 вказаного Закону.

Отже, Іпотечний договір № 118/Zin-08-2 від 10.06. 2008 р. відповідає вимогам ч. 4 ст. 3, ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку". Доказів його невідповідності іншим вимогам чинного законодавства суду фактично не надано.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що в позові про визнання Іпотечного договору № 118/Zin-08-2 від 10.06.08 р. недійсним відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід відмовити.

Також, відповідно до вимог ст.ст. 16, 216 ЦК України не підлягають задоволенню вимоги і в іншій частині позову, оскільки права позивача у спірних правовідносинах не порушені.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати по даному господарському спору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 21.01.2011 р.