Рішення № 135469689, 25.03.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20615/25

Провадження № 2/161/1262/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

25 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом представника позивачів - адвоката Куденьчука Олексія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок вчинення злочину,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов вказаний позов. В обґрунтування позову позивачі вказують, що вироком Горохівського районного суду Волинської області від 29.05.2025, який залишено без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 19.08.2025, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Потиправними діями відповідача позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, просять стягнути із відповідача в їх користь - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі по 50000,00 грн на кожного та моральну шкоду у розмірі 50800 грн.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

27 січня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, представник позивачів подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Водночас зазначив, що третя позовна вимога про відшкодування суми 50800 грн на проведення експертизи вважати вимогою про стягнення з відповідача 50 800 грн матеріальної шкоди, пов`язаної із спорудженням надгробного пам`ятника.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції від нього не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Горохівського районного суду Волинської області від 29.05.2025, який залишено без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 19.08.2025 у справі №155/1294/19, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Цивільний позов задоволено, зокрема ухвалено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з обвинуваченого ОСОБА_4 18007 (вісімнадцять тисяч сім) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з обвинуваченого ОСОБА_4 50 0000 (п`ятсот тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком встановлено, що ОСОБА_4 08.06.2019 приблизно о 04 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на території АЗК «WOG», що по АДРЕСА_1 , в ході сварки яка раптово виникла на ґрунті особистих не приязних відносин та в подальшому переросла у бійку, переслідуючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, наніс декілька ударів руками в ділянку голови, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців лоба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та декілька ударів ногою в ділянку тулуба ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки, яка супроводжувалась переломом 6,7,8 ребер, з пошкодженням пристіночної плеври та забоєм лівої легені, що ускладнились розвитком легенево-серцевої недостатності та початковими явищами шокової реакції, які стоять в прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, що по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень які спричинили смерть потерпілого. Вищевказані дії ОСОБА_4 перебувають в прямому причина-наслідковому зв`язку із смертю ОСОБА_5 .

Позивачі звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди та матеріальної, пов`язаної із спорудженням надгробного пам`ятника померлому ОСОБА_5 .

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт заподіяння майнової шкоди позивачам внаслідок вчинення злочину встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) дохід, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особини, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено у п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі й майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними й шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Так, згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд зауважує, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи у зв`язку з неправомірними діями відповідача, позивачу була спричинена шкода, та між неправомірними діями та завданою шкодою є причинний зв`язок, окрім того встановлена його вина.

Таким чином, з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути 50880,00 грн матеріальної шкоди, пов`язаної із спорудженням надгробного пам`ятника померлому ОСОБА_5 . Зазначені витрати підтверджені матеріалами справи, зокрема квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 25.01.2021.

Крім того, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять стягнути з відповідача моральну шкоду по 500 000,00 грн на кожного.

Частиною 1 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст.ст.16,1168 ЦК України).

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є дітьми померлого ОСОБА_5 . Розмір завданої моральної шкоди обґрунтовують тим, що внаслідок загибелі батька, вони, як малолітні діти на момент смерті батька зазнали моральних страждань, вони понесли значне потрясіння, що змусило їх докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

Суд вважає, що діями відповідача безсумнівно заподіяна моральна шкода позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки останні зазнали душевних страждань внаслідок смерті батька.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно з п.9 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди, яка триватиме протягом усього життя позивачів, є безсумнівним.

Таким чином, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та вимушені зміни звичного способу життя. При цьому, суд враховує ступінь вини відповідача, обставини, за яких вчинено злочин, негативні наслідки, які настали для позивачів внаслідок смерті батька позивачів, а також, принцип справедливості та розумності та приходить до висновку про задоволення вимог позивачів у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути 10 508,80 грн (що становить 1% від ціни позову), оскільки позивачі при зверненні з позовною заявою були звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10,12, 77, 78, 82, 141, 247, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 50880 (п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят) гривень у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 10 508, 80 грн (десять тисяч п`ятсот вісім гривень 80 коп.) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач 1: ОСОБА_1 , адреса,: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Позивач 3: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Місце утримання: « Полицька ВК №76», 34375, Україна, Вараський р-н, Рівненська обл., село Іванчі, вулиця Лісова, будинок 10 , Код ЄДРПОУ 08564370.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК