Рішення № 135469684, 31.03.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24321/25

Провадження № 2/161/1409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

31 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2025 року на адресу суду надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтувані тим, що 04.10.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю NISSAN LEAF, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та DACIA LOGAN, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

За даним фактом постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу NISSAN LEAF, державний номер НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була застраховага в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-218668652.

Позивач, на виконання полісу страхування здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 21.000,00 грн.

У зв`язку з викладеним, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» просить суд стягнути з відповідача в його користь суму майнової шкоди в розмірі 21000 грн, а також штрафні санкції та судові витрати.

Ухвалою суду від 01.01.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2024 року о 15:00 в м. Луцьк вул. Ковельська 68 ОСОБА_1 керував тз Nissan Leaf, днз НОМЕР_3 , під час заїзду на місце для паркування, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований тз Dacia Logan, днз НОМЕР_4 , внаслідок чого тз отримали механічні пошкодження окрім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 142779 від 04 жовтня 2024 року о 15:00 в м. Луцьк вул. Ковельська 68, ОСОБА_1 керував тз Nissan Leaf днз НОМЕР_3 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог п. 2.9а, 13.1 та Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені обставини встановлені в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19583/24. Постановою суду від 25.11.2024 у даній справі ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановою Волинського апеляційного суду від 07 січня 2025 року постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП залишено без змін. Таким чином постанова набрала законної сили 07 січня 2025 року.

Автомобіль NISSAN LEAF, державний номер НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП був застрахований в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-218668652.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою на отримання суми страхового відшкодування, на підставі чого був складений акт огляду транспортного засобу, та калькуляція вартості ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу.

Згідно з платіжною інструкцією № 32970 від 02.12.2024 вбачається, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника пошкодженого ТЗ у розмірі 21000 грн.

За страховим актом №52705 від 02.12.2024, водій ОСОБА_1 визнаний винуватцем ДТП та особою, до якої висувається позов в порядку регресу.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Звертаючись за захистом свого права до суду, позивач посилається на ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно з якою Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З матеріалів справи, зокрема постанови суду від 25.11.2024 у справі № 161/19583/24 встановлено, що 04 жовтня 2024 року о 15:00 в м. Луцьк вул. Ковельська, 68, ОСОБА_1 керував тз Nissan Leaf, днз НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, що стверджується Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 жовтня 2024 року № 682.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема пункту 38.1, підпункту 38.1.1, а тому з відповідача на користь позивача підлягає виплата в якості виплати страхового відшкодування в розмірі 21 000 грн.

На даний час в добровільному порядку відповідачем не компенсовано в повному обсязі витрати ТДВ «СГ «ОБЕРІГ».

Щодо заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних суд враховує таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення виконання зобов`язання за період з 01.05.2025 по 20.11.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що інфляційні втрати становлять 614,36 грн, три відсотки річних 352,11 грн.

Таким чином, встановленні судом обставини дають підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач наведені розрахунки не заперечив, власних не провів, доказів їх неправильності не надав. Таким чином, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені - 3.638,47 грн, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є деліктними та пов`язані з реалізацією права зворотної (регресної) вимоги страховика до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи після здійснення страхового відшкодування.

Згідно з положеннями цивільного законодавства України, відповідальність у деліктних зобов`язаннях має компенсаційний характер та спрямована на відшкодування завданої шкоди у повному обсязі. При цьому застосування штрафних санкцій, зокрема пені, можливе виключно у випадках, прямо передбачених договором або законом (546, 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини, а спеціальними нормами закону, що регулюють регресні вимоги страховика до винної особи, не передбачено нарахування пені, підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 21966,47 грн, що складається з 21 000 грн суми відшкодування, 614,36 грн - інфляційних втрат, 352, 11 грн - трьох відсотків річних.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 85,79% (21966,47/ 25604,94 х 100), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2078,18 грн судового збору (2422,40 х 85,79%).

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги.

Водночас, судом встановлено, що 16.07.2025 між ТДВ «СГ «Оберіг» та фізичною особою-підприємцем адвокатом Войціховським А.В. укладений договір про надання професійної правничої допомоги. Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг №46134/1 від 16.07.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом надано послуги за договором на суму 7300,00 грн.

Хоча ФОП ОСОБА_3 має право на зайняття адвокатською діяльністю, однак відповідний договір ним укладений з позивачем, саме як ФОП.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому у п.65.9 ст.65 Податкового кодексу України передбачено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, чинне законодавством не забороняє адвокату бути зареєстрованим, як фізична особа-підприємець, але правничу допомогу саме як адвокат він може надавати лише як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на відповідному обліку.

В даному випадку, всі документи складені між позивачем та ОСОБА_3 саме як ФОП, а не адвокатом, або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому стверджувати, що ці послуги надані саме в межах Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за договором про надання правової допомоги адвокатом, суд не в змозі. Крім того в матеріалах справи відсутній і ордер про надання правничої допомоги, що ще разі свідчить, що у цій справі ФОП ОСОБА_3 діяв не як адвокат, а саме як фізична особа-підприємець, яка надає інші юридичні послуги.

Позиція про те, що договір з клієнтом про надання правової допомоги має бути укладеним саме як з адвокатом, а не ФОП, відображена також в роз`ясненнях «Щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності», які затверджені рішенням Ради адвокатів України

15.10.2020 № 98.

В такому випадку відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому їх стягненні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-61, 88, 212-215, 225-226 ЦПК України, ст.ст. 993, 1188, 1191 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 21966,47 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість гривень 47 коп.), з яких:

- 21.000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.) - сума виплаченого страхового відшкодування;

- 614,36 грн (шістсот чотирнадцять гривень 36 коп.) - інфляційні втрати;

- 352,11 грн. (триста п`ятдесят дві грн. 11 коп.) - три відсотки річних.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» сплачений судовий збір в розмірі 2078,18 (дві тисячі сімдесят вісім гривень 18 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг», адреса місцезнаходження: 03040, м.Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 39433769.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5

Повний текст судового рішення складено 31.03.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК