Рішення № 135469648, 03.04.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2524/25

Номер провадження 2/573/72/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

03 квітня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Черкашиної М.С.,

з участю секретаря - Федорченко Г.В.,

представника позивача - адвоката Пилипчук С.В.,

представника відповідача - адвоката Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

28.11.2025 ТОВ «Коллект Центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому вказує, що 04.09.2021 між ТОВ «Мілоан» і відповідачем укладено договір № 4231359, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 5000 грн на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов договору та комісії за надання кредиту, з можливістю пролонгації строку кредитування. Згідно з укладеним 15.12.2021 з ТОВ «Мілоан» договором факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі й до ОСОБА_1 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 35900 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 29950 грн - заборгованість за відсотками, 950 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму, а також - судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

28.11.2025 згідно з вимогами ч. 3 ст. 14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу Білопільського районного суду Сумської області вказана справа була передана на розгляд судді Замченко А.О.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області Замченко А.О. від 01.12.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з відрахуванням судді Замченко А.О. зі штату Білопільського районного суду, зазначена цивільна справа була передана на повторний автоматизований розподіл, яким головуючою суддею визначено суддю Черкашину М.С.

Ухвалою від 24.12.2025 справа прийнята до провадження суддею Черкашиною М.С.

Ухвалою суду від 02.02.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Райффайзен Банк» відомості щодо зарахування кредитних коштів на банківську картку та її належність відповідачу.

Основний зміст відзиву на позовну заяву.

08.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - адвоката Тальчук П.І. в якому вона зазначає, що на кредитному договорі відсутній електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, належних доказів використання чи накладення електронного підпису, його надсилання у справі немає, як і доказів ідентифікації кредитором особи позичальника. Відсутні й докази підписання електронним підписом кредитного договору первісним кредитором. Також позивачем не надано доказів приєднання відповідача до Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» в редакції від 13.07.2021, зокрема шляхом їх окремого підписання. Долучений до справи паспорт споживчого кредиту не може бути доказом укладення кредитного договору, оскільки по суті є тільки довідкою про умови кредитування та не фіксує волі сторін договору.

Зазначає, що надана суду квитанція про перерахунок коштів кредиту не містить необхідних реквізитів для визнання її дійсною, також не надано доказів того, що картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 . Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору, а тому відсутня можливість перевірити, як факт наявності заборгованості, так і встановити її розмір. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Також вказує на те, що з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані не лише у строк кредитування, а і поза його межами, хоча жодних доказів пролонгації строку кредитування позивач не надав. Незаконною є й вимога про стягнення комісії, оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавалися позичальнику та за які фінансовою установою встановлена комісія.

Долучені до справи договори факторингу не підтверджують факту переходу права вимоги до позивача. Так, акт зарахування зустрічних однорідних вимог до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №15/12-2021-22 від 15.12.2021 сам по собі не є доказом оплати, оскільки він лише підтверджує стан взаєморозрахунків, але не факт оплати. Для підтвердження оплати необхідно мати первинні документи, які відображають самі господарські операції, проте їх надано не було. Оскільки позивач не набув прав вимоги за кредитними договором він є неналежним позивачем.

Долучені до справи «реєстри боржників» не підтверджують відступлення прав вимоги, оскільки є лише довідкою/листом, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників. А надані сторінки з реєстру боржників не завірені належним чином. Також у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором.

Крім того, представник відповідача зазначила у відзиві про неспівмірність заявлених витрат позивача на правничу допомогу у сумі 13000 грн зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом. Витрати ж відповідача на правничу допомогу складають 6000 грн за подання відзиву та ще планується понести 8000 грн за участь представника у судових засіданнях.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 понесенні останнім витрати на правничу допомогу.

Відповідь на відзив.

15.12.2025 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Ткаченко М.М., в якій вона крім клопотання про витребування доказів про зарахування кредитних коштів на картку відповідача, поновлення строку на звернення з таким клопотанням, фактично виклала відповідь на відзив, зазначивши, що стороною відповідача не надано допустимого доказу на підтвердження своєї позиції про неукладання договору та неотримання коштів кредиту, зокрема, довідки з банку про відсутність відкритих рахунків на ім`я відповідача, банківську виписку по картковому рахунку, з якої можна дійти висновку, що грошові кошти на такий рахунок не зараховувалися. Надана позивачем копія квитанції є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт перерахування позикодавцем грошових коштів відповідачу. Просила задовольнити позовну заяву.

Додаткові пояснення представника відповідача.

23.12.2025 до суду надійшли пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тальчук П.І. на подану представником позивача заяву від 15.12.2025, в якій вона додатково виклала свою позицію, зазначену у відзиві на позовну заяву, а також вказала на те, що доказами, які можуть підтвердити факт надання позивачем і отримання відповідачем кредитних коштів і, як наслідок, наявність або відсутність заборгованості, її розміру, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, які позивач суду не надав.

Додаткові пояснення сторони позивача.

12.11.2026 представник ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Ткаченко М.М. подала заяву, в якій, крім тверджень викладених у відповіді на відзив від 15.12.2025, зазначила, що ТОВ «Мілоан» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Елаєнс» на підставі укладеного між сторонами договору, даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Незгода відповідача з розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Заборгованість складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору.

Також вказує на те, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Заяви, клопотання.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» - Пилипчук С.В. просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Тальчук П.І. у судовому засіданні погодилася з тим, що ОСОБА_1 отримав кредит, але проценти за кредитом на її переконання повинні були бути нараховані лише за 30 днів, тобто в межах строку кредитування.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Встановлені судом обставини.

04.09.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 4231359, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 5000 грн строком на 30 днів з 04.09.2021, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 19% від суми кредиту, що становить 950 грн, відсотків за користування кредитом за зниженою процентною ставкою у розмірі 2% (п. 1.5.2 договору) або стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% (п. 1.6 договору) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, які нараховуються з наступного дня за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (копія договору зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.10.2021.

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у sms-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Підписанням вказаного договору ОСОБА_1 відповідно до п. 5.1 договору підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, з інформацією, передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т. ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається з п. 2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1, 2.3.1.1, 2.3.1.2 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

- пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua ( (далі сайт товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору;

- пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно з п. 2.3.2 кредитного договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2. договору.

Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п. 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

У графі позичальник анкети-заяви, кредитному договорі, графіку платежів (додаток №1 до договору), паспорті споживчого кредиту (додаток №2 до договору), анкеті-заяві на кредит клієнтом вказаний ОСОБА_1 (копії вказаних документів зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а. с. 6 зв., 10).

У кредитному договорі ОСОБА_1 зазначив свою електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 Належність вказаної електронної пошти саме ОСОБА_1 підтверджується інформацією наданою суду АТ «Райффайзен Банк» (а. с. 95).

Кредитний договір, додатки № 1, № 2 пронумеровані наскрізною нумерацією від 1 до 12. На кредитному договорі зазначено, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором із його зазначенням як W54359, час підписання 04.09.2021 21:50. Також на першій сторінці кредитного договору зазначено про його підписання представником ТОВ «Мілоан».

Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» вказаний ідентифікатор було направлено на мобільний номер ОСОБА_1 НОМЕР_2 (11 зв.).

Відповідно до квитанції від 04.09.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картку № НОМЕР_3 грн на ім`я ОСОБА_1 за кредитним договором № 4231359 від 04.09.2021 (а. с. 11).

З інформації наданої АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 і 04.09.2021 на неї зараховано 5000 грн (а. с. 95).

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників, і стало новим кредитом за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (копія договору факторингу зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з п. 2.5 зазначеного договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі, але не раніше оплати повного фінансування фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.1.4, 7.1 договору факторингу право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 2) який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

Сторони домовилися, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 4014759 грн 20 коп.

20.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило фінансування за вказаним договором факторингу (копія платіжного доручення зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» підписано акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу і акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 (копії актів зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, копій сторінок вказаного реєстру ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 18150 грн за договором № 4231359, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12200 грн - заборгованість за відсотками, 950 грн - комісія (копія витягу з реєстру боржників, копії сторінок реєстру боржників зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 у сумі 18150 грн за кредитним договором № 4231359 обрахована станом на 03.12.2021 та включає в себе: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 950 грн - комісія, 12200 грн - заборгованість за відсотками за період 04.09.2021 по 03.12.2021, тобто за 30 днів первинного строку кредитування та 60 днів пролонгації строку кредитування (копія розрахунку заборгованості зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу, а ТОВ «Коллект Центр» набувало права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників, у тому числі права вимоги, які належали ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, укладеного з ТОВ «Мілоан» (договір відступлення зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з п. 5.2 вказаного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному вигляді).

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді та акт прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 (копії актів зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до витягу з реєстру боржників, копій сторінок реєстру боржників до договору № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 35900 грн за договором № 4231359, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29950 грн - заборгованість за відсотками, 950 грн - комісія (копія витягу з реєстру боржників, копії сторінок реєстру зберігаються в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 у сумі 35900 грн за кредитним договором № 4231359 обрахована станом за період з 15.12.2021 по 10.03.2021 та включає в себе заборгованість, яка була нарахована до вказаного періоду первинним кредитом та відсотки, які були нараховані самим ТОВ «Вердикт Капітал» (а. с. 4).

Розрахунок заборгованості позивача містить таку саму суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (а. с. 4 зв.).

Норми права, які застосовує суд.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності сторін забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №591/3068/18, від 29.06.2023 у справі №362/4345/21).

Висновки суду.

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між первинним кредитором і відповідачем було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

Через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» відповідач подав заявку на отримання кредиту та підтвердив умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслало останньому за допомогою засобів зв`язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті первинного кредитора здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти.

Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між первинним кредитором і відповідачем не був би укладений, суд дійшов висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів та відомостями наданими АТ «Райффайзен Банк» про зарахування суми кредиту на рахунок відповідача.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив.

ТОВ «Вердикт Капітал», а у подальшому ТОВ «Коллект Центр» у встановленому законом порядку набули права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Договором факторингу, договором відступлення прав вимог були передбачені моменти і умови переходу права вимоги, і вони дотримані сторонами договорів, що підтверджується доказами по справі.

Відомостей про те, що договір факторингу та договір відступлення прав вимог визнано недійсними або розірвано матеріали справи не містять.

У той же час, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитними коштами були нараховані поза межами строку кредитування, встановленого договором.

У пункті 2.2.3 кредитного договору сторони передбачили, що після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Сторонами кредитного договору було обумовлено строк кредитування - 30 днів та можливість його пролонгації відповідно до п. 2.3.1.2 ще на 60 днів на стандартних умовах, що фактично і відбулося.

У пункті 2.3.2 кредитного договору сторони узгодили, що розділ 2.3 договору щодо пролонгації строку кредитування є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з тим, що кошти та проценти за кредитом після спливу 30 днів ОСОБА_1 не повернув, строк кредитування ще продовжувався на 60 днів, до загального строку кредитування 90 днів.

Первинним кредитором заборгованість за кредитом була обрахована за період з 04.09.2021 по 03.12.2021. Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» заборгованість за процентами нарахована фактично за 90 днів використання кредитних коштів, як і було обумовлено умовами договору, що проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Хоч розрахунок і містить 91 день, але фактично проценти нараховані за 90 днів, оскільки умовами договору було передбачено, що проценти нараховуються з наступного дня за днем видачі кредиту, але за кожний день користування кредитними коштами.

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами становить суму нараховану первинним кредитором, а саме 12200 грн.

Також суд вважає за необхідне визнати п. 1.5.1 кредитного договору, який передбачає сплату комісії за надання кредиту, нікчемним.

Аналіз змісту пунктів кредитного договору щодо сплати комісії свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22, в якій надавалась правова оцінка тотожним пунктам договору про споживчий кредит, стороною якого є ТОВ «Мілоан».

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь товариства 17200 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з 5000 грн тіла кредиту та 12200 грн процентів. Решта вимог позивача задоволенню не підлягає.

Судовий збір.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (47,91%) слід також стягнути 1160 грн 57 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат зі сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПУО 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 17 200 (сімнадцять тисяч двісті) грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 4231359 від 04.09.2021, та 1160 грн 57 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 06.04.2026.

Суддя -

Справа № 573/2524/25

Номер провадження 2/573/72/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(вступна і резолютивна частини)

03 квітня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Черкашиної М.С.,

з участю секретаря - Федорченко Г.В.,

представника позивача - адвоката Пилипчук С.В.,

представника відповідача - адвоката Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність справи, для складання повного тексту рішення необхідний тривалий час, а тому суд вирішив проголосити його вступну та резолютивну частину.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п`яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПУО 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 17 200 (сімнадцять тисяч двісті) грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 4231359 від 04.09.2021, та 1160 грн 57 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя