Рішення № 135469486, 06.04.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1215/26

2-о/154/49/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мушкета О.О.

за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявниці ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 ,

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 її син ОСОБА_4 помер. Він був у неї єдиною дитиною, єдиним сином.

Заявниця зазначає, що за життя її син отримував пенсію за вислугу років з 2019 року, як військовослужбовець Міністерства оборони України, яка складала більше 18000 грн. на місяць. Він був учасником бойових дій, особою з інвалідністю третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Крім того, після виходу на пенсію її син працював у Волинській філії ТОВ «ГРМУ`та його заробітна плата складала більше 15000 грн. на місяць.

Вказує, що його доходи були для неї, як матері, постійним і основним джерелом засобів для існування. Розмір її пенсії складає 4408 грн. 44 коп. в місяць, інших доходів, окрім пенсії, у неї немає. Син зі своєю сім`єю придбав квартиру у тому ж будинку, де і вона проживає, щоб бути близько біля неї і допомагати їй, як матері. Розмір плати за комунальні послуги складає від 2000 грн. до 3500 грн. на місяць, тому коштів, що залишалися, їй не вистачало на самі найнеобхідніші потреби. Тому, її син постійно надавав їй матеріальну допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування. Кошти від сина вона отримувала готівкою. Крім того, за потреби він купував їй ліки, продукти харчування. Таким чином, матеріальна допомога сина, починаючи з часу виходу його на пенсію і по день його смерті була для неї постійним і визначальним джерелом доходу і засобу до існування, оскільки вона залежала від покійного і не мала інших джерел існування.

Після смерті сина ІНФОРМАЦІЯ_2 вона, як мати померлого військовослужбовця, звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України №2262-ХІІ) за померлого сина ОСОБА_4 .

На її звернення від ГУ ПФУ у Волинській області 28 лютого 2026 року, вона отримала лист з Рішенням №11 від 17.02.2026 року про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку з не підтвердженням факту перебування на утриманні померлого сина.

У зв`язку з наведеними вище обставинами, вона вимушена звернутися до суду з даною заявою. Встановлення факту перебування на утриманні покійного сина на день його смерті їй необхідно для призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Тому просить встановити факт, що вона перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2019 року до дня його смерті.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, у порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Смоляр Є.І., документи про підтвердження повноважень якої містяться в матеріалах справи у судове засідання не з`явились, представник заявника надала суду письмову заяву згідно якої заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та слухати справу у її відсутності та відсутності заявниці.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області -Кулай А.А., документи про підтвердження повноважень якої, містяться в матеріалах справи, у судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву, в якій вказала, що не заперечує проти встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого померлого сина ОСОБА_4 та просила суд слухати справу без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України"Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника,відносяться особи,зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1)були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року за№22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

Таким чином, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Як стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.08.1986 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , його батьками у свідоцтві про народження записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

16.05.1996 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02.02.206 року Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до довідки, виданої ОСББ № 55 по вул. Поліської Січі «Веселий Хутір» № 02/26 від 05.03.2026 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До моменту смерті її сина ОСОБА_4 , вона знаходилась на його утриманні, допомога сина була для неї постійним і основним джерелом для існування.

09.02.2026 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого сина ОСОБА_4 пенсіонера Міністерства оборони України.

Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 11 від 17.02.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з непідтвердженням факту перебування на утриманні померлого сина.

Як вбачається з довідки про доходи № 8076 1600 2200 2493, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Володимир -Волинському об`єднаному управлінні ПФУ у Волинській області і отримує пенсію за віком, розмір якої за період з 01.08.2025 року по 28.02.2026 року складає 26450,64 грн., тобто розмір її пенсії складає 4408 грн. 44 коп. в місяць

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.05.2015 року, виданого начальником управління персоналу заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_4 має право на пільги, самовдоволені законодавством України для ветеранів війни -учасників бойових дій.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 14.04.2025 року, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- осіб інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до довідки про доходи № 42 від 13.02.2026 року, ОСОБА_4 працював у Волинській філії ТОВ «ГРМУ» та його сума доходу за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року становить 119209,04 грн.

Відтак, судом достовірно встановлено, що розмір пенсії померлого ОСОБА_4 значно перевищує розмір пенсії заявниці та саме дохід сина практично був основним і постійним джерелом засобів для існування заявниці.

Письмовою заявою свідка ОСОБА_5 зазначено, що вона є невісткою ОСОБА_1 . ОСОБА_4 був її чоловіком, з яким вона перебувала у шлюбі з 2014 року по день його смерті. Починаючи з 2020 року, коли його мати ОСОБА_1 залишилася без роботи, та отримувала лише мінімальну пенсію, її чоловік постійно допомагав матері фінансово, а саме: кожного місяця купував ліки, продукти харчування, оплатив операцію. Стверджує, що фінансова допомога її чоловіка для його матері ОСОБА_1 була постійний і основним джерелом засобів для життя.

Письмовою заявою свідка ОСОБА_6 зазначено, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та знає її та її сина з 1987 року. Знає, що її син був військовослужбовцем, військовим пенсіонером та отримував значну пенсію та ще працював. Заявниця отримує мінімальну пенсію , і тому її син ОСОБА_4 допомагав матеріальну своїй матері та його допомога була основним її засобом для проживання.

Письмовою заявою свідка ОСОБА_7 зазначено, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та знає її та її сина з 1999 року. Вказала, що їй відомо, що ОСОБА_1 отримує мінімальну пенсію за віком, тому її син, який жив з нею у сусідньому під`їзді, постійно матеріально забезпечував свою матір, а саме: купував продукти харчування, оплачував комунальні послуги, купував ліки, оплатив їй операцію на очах. Допомога сина для неї була основною фінансовою підтримкою.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт перебування заявниці на утриманні сина ОСОБА_4 та отримання від нього допомоги, яка була постійним і основним засобом існування, до дня смерті ОСОБА_4 .

Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне заявниці для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, суд дійшов до висновку, що вимога заявниці про встановлення факту перебування її на матеріальному утриманні покійногосина, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити і встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її сина ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявниці ОСОБА_2 , заінтересована особа : Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні- задовольнити.

Встановити що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2019 року до дня його смерті.

На рішення може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр МУШКЕТ