Ухвала суду № 135469119, 31.03.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/3285/17

1-кс/465/315/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного в межах досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР №12017140080000446 від 09.02.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Франківського районного суду м.Львова надійшло клопотання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 про скасування накладеного арешту у кримінальному провадженні №12017140080000446 від 09.02.2017 року на приміщення гуртожитку, яки розташований по АДРЕСА_1 , яке належали ОСОБА_6 . Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті в Шостій Львівській державній нотаріальній конторі 02.03.2021 року заведена спадкова справа №92/2021, а спадкоємцем за законом є ОСОБА_5 . Вказує, що наявність такого арешту, протягом тривалого часу є порушенням прав ОСОБА_5 , оскільки перешкоджеє успадкувати майно. Окрім цього вказує, що у даному кримінальному проваджені з 09.02.2017 року жодній особі досі не повідомлено. Вважає, що немає підстав для застосування такого заходу забезпечення як арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати арешт, накладений на приміщення гуртожитку, який розташований по вул.Кульпанківській, 139 у м.Львові.

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав у поіному обсязі, просив таке задоволити

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти клопотання, вказав, що вказане майно є безпосереднім предметом злочину, а скасування накладеного арешту на зазначені об`єкти нерухомого майна негативно вплине на забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфікації та конфіскаціїмайна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Дослідивши матеріали клопотання та надані докази, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 13.06.2017 року постановою старшого слідчого СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_7 речовими доказами визнано гуртожиток, який розташований по вул.Науковій, 16, у м.Львові, гуртожиток, який розташований по вул.Володимира Великого, 16, у м.Львові та гуртожиток, який розташований по вул.Кульпарківська, 139, у м.Львові. В подальшому ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова, сілдчий суддя ОСОБА_8 від 14.06.2017 року у справі №465/3285/17, зокрема накладено арешт на приміщення гуртожитку, який розташований по вул.Кульпанківській, 139 у м.Львові, в тому числі на приміщення, які за життя належали ОСОБА_6 , а саме: Номер запису про право власності 19569766. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 34391349 від 22.03.2017 14:04:07, розмір частки 13/10000. (державний реєстратор приватний нотаріус ОСОБА_9 , Львівський нотаріальний округ, Львівська обл.); Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу серія та номер 659 від 22.03.2017; Номер запису про право власності 19568601. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 34389873 від 22.03.2017 13:25:52, розмір частки 11/10000. (державний реєстратор приватний нотаріус ОСОБА_9 , Львівський нотаріальний округ, Львівська обл.); Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу серія та 7номер 659 від 22.03.2017; Номер запису про право власності 17644086. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 32562274 від 25.11.2016 15:40:45, розмір частки 12/10000. (державний реєстратор приватний нотаріус ОСОБА_9 , Львівський нотаріальний округ, Львівська обл.); Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу серія та номер 2543 від 25.11.2016; Номер запису про право власності 15499056. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 30558381 від 21.07.2016 09:37:21, розмір частки 68/10000. (державний реєстратор приватний нотаріус ОСОБА_9 , Львівський нотаріальний округ, Львівська обл.); Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу серія та номер 1470 від 18.07.2016.

29.12.2020 року ОСОБА_6 помер та після його смерті в Шостій львівській державній нотаріальній конторі ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена спадкова справа №92/2021, а спадкоємцем за законом до майна померлого є ОСОБА_5 .

Разом з тим, прокурором долучені письмові пояснення в яких зазначено, що вказане майно є безпосереднім предметом посягання у кримінальному проваджені. Окрім цього, зазначив, що метою накладення арешту на вказане майно є забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, а також конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має правоволодіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Як зазначено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з п.2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150, статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1,239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Також, п. 1-2 ч. 1 ст. ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Частина 4 даної статті передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Прокурор довів, що зазначене у клопотанні майно є речовими доказами, оскільки такі можуть бути предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Слідчий суддя приходить до переконання що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного в межах досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР №12017140080000446 від 09.02.2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.303, 305, 306,307, 309 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного в межах досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР №12017140080000446 від 09.02.2017 року відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1