Рішення № 135466172, 07.04.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/422/26

Провадження2/153/213/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/422/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №549421349 від 26.11.2021 у розмірі 14112.27 грн., 2662,40 грн. судових витрат та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 26.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №549421349 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Також, відповідач отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор MNV4JZ29, який потім використав для підписання Кредитного договору та надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Своїми діями відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Отже, сторонами у Кредитному договорі досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор свої зобов`язання виконав надавши грошові кошти у сумі 11300.00 грн.(що підтверджується платіжним дорученням). 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 28.02.2024 між ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали Договір факторингу №23/0224-01. ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору Факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14112.27 грн. Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимоги. Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №549421349 становить 14112.27 грн., з яких 11119.78 грн. заборгованість по тілу кредиту; 2992.49 грн. заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Оскільки відповідач не погашає заборгованість, тому, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

17 березня 2026 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися. Лише належним чином повідомлялися про проведення судового засідання. Представник позивача 13.02.2026 за вх..№1892 (а.с.6 позовної заяви) просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча належним чином повідомлявся про день розгляду справи - рекомендованим повідомленням вих..№067123710034, яке повернулося із довідкою «вручено 19.03.2026» (а.с.89).

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без його участі, (а.с.6 позовної заяви), клопотання про витребування доказів (а.с.70-71).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.76-78), витребування доказів (а.с.80-82), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №549421349 від 26.11.2021, договору Кредитної лінії №549421349 від 26.11.2021 (а.с.09-11) судом встановлено, що 26.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Договір кредитний №549421349. Відповідно до п.1.3. кредитного договору сума кредиту складає 11300 грн. 26.11.2021 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису підписав паспорту споживчого кредиту та договір Кредитної лінії.

Із копії заявки на отримання грошових коштів в кредит (а.с.12) судом встановлено, що 26.11.2021 ОСОБА_1 заповнено заявку та вказано номер картки НОМЕР_1 .

Із копії довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.13) судом встановлено, що 26.11.2021 о 13:20:54 год. ОСОБА_1 надано кредит в сумі 11300 грн.

Із копії розрахунків заборгованості, виписки з особового рахунку за кредитним договором №549421349 судом встановлено, що загальна сума заборгованості за 04.06.2025-06.03.2026 складає 14112.27 грн., з яких: 11119.78 грн. прострочене тіло; 2992.49 грн. прострочені відсотки.

Із копії довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 26.11.2021 о 13:19:46 надіслало на номер телефону НОМЕР_2 ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор MNV4JZ29. 26.11.2021 о 13год. 18 хв. відповідачем подано заявку на кредит, 26.11.2021 укладено договір №549421349, сума кредиту 11300 грн., строк кредитування 30, процентна ставка 0,59 % в день.

Із копії інформації судом встановлено, що відповідачем сплачувались проценти: 26.12.2021 в сумі 2001 грн.; 25.01.2022 в сумі 6712 грн. 24.02.2022 в сумі 5356 грн., процентна ставка 0,59% в день.

Із копії платіжного доручення №fd02bd17-dae8-4a99-96c5-31cbdfecd7e0 від 26.11.2021 судом встановлено, що на картку ОСОБА_1 26.11.2021 № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів згідно договору №549421349 від 26.11.2021 у сумі 11300 грн.

Із копії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги №176 від 08.05.2022 та Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року та відповідно до реєстру набуло право вимоги до відповідача.

Із копії договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 та реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія» Онлайн Фінанас» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) уклали договір факторингу №23/0224-01, згідно якого відповідно до реєстру набуло право вимоги до відповідача.

Із копії договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 та реєстру боржників від 04.06.2025 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія» Онлайн Фінанас» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) уклали договір факторингу №04/06/25-Ю та відповідно до реєстру боржників набуло право вимоги до відповідача.

Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриваБанк» вихід.№20.1.0.0.0/7-260318/98904-БТ від 21.03.2026 судом встановлено, що 26.11.2021 зараховано відповідачу переказ на карту у сумі 11300 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачеві були надані кошти (кредит) у розмірі та на строк, передбачений умовами договору, відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що після підписання кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також слід зазначити, що відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.

Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Матеріали справи містять розрахунки заборгованості за кредитним договором та виписку з особового рахунку, в яких зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 26.11.2021 складає 11300 грн., а також платіжне доручення про проведений платіж у сумі 11300 грн. 26.11.2021.

Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 11300 грн. 26.11.2021.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість кредиту у сумі 14112.27 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжними інструкціями №27911 від 05.09.2025 та №35551 від 10.03.2026, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у загальній сумі 2662,40 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на його користь 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 №10/09/25-02, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаток №1 до договору, Додаткову Угоду №25770708233, Акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн.

Оскільки позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ бульвар Лесі Українки,34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №549421349 від 26.11.2021 у сумі 14112.27 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати понесені на правову допомогу у сумі 7000 грн., а всього 23774 (двадцять три тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 67 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк