Рішення № 135465996, 06.04.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4749/25

2/134/299/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 квітня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

29 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 19.04.2025-100001813 від 19.04.2025 року у розмірі 12430,00 грн, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи 2422,40 грн судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.04.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 19.04.2025-100001813. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5500,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.04.2025 року, строком на 189 днів. Відповідно до умов кредитного договору № 19.04.2025-100001813 від 19.04.2025 року дата повернення (виплати) кредиту 24.10.2025 року; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена; процентна ставка «Стандарт»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням Кредиту 7 % від суми кредиту та дорівнює 385,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 385,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за перший черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитом та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит; неустойка: 82,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/незалежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до Договору від 19.04.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 5500,00 гривень на строк зазначений в умовах кредитного договору, 19.04.2025 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 5500,00 гривень.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 12430 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500,00 грн, по процентам в розмірі 5775,00 грн, додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 385,00 грн; неустойки в розмірі 770,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 08 січня 2026 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Крижопільського районного суду Вінницької області.

04.02.2026 року дана цивільна справа надійшла до Крижопільського районного суду Вінницької області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.02.2026 року передано судді Швець Л.В. для розгляду.

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17 лютого 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача адвоката Глушкової Т.І., в якому вона просить позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовільнити частково. Свій відзив мотивувала тим, що 19 квітня 2025 року Відповідач взяв суму кредиту у розмірі 5500 грн. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» з 24 грудня 2023 року розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 1%. Зі змісту позовної заяви слідує, що на погашення кредиту Відповідачем були здійснені наступні платежі, а саме: 16.05.2025 року 2 117,50 грн та 16.06.2025 року 2 942,50 грн. Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Отже, в першу чергу мали зараховуватися кошти на погашення тіла кредиту, а далі проценти за ним. Та навела свій розрахунок заборгованості та зазначила, що до повернення Позивачу є суми у розмірі 440 грн тіло кредиту та 3 104,80 грн проценти за кредитом. Оскільки неустойка у розмірі 770 грн була нарахована відповідачеві в період введеного на території України воєнного стану, вона не можу бути стягнута з позичальника, тому в цій частині позову необхідно відмовити. Окрім того, будь-яке зарахування коштів, сплачених позикодавцем, в рахунок сплати неустойки, є незаконним.

23.02.2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому зазначив наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: на суму 2117,50 грн від 16.05.2025 року, що було зараховано в погашення заборгованості по процентам у розмірі 1 155,00 грн, комісії за надання у розмірі 385,00 грн та неустойки у розмірі 577,50 грн; на суму 2942,50 грн від 16.06.2025 року, що було зараховано в погашення заборгованості по процентам у розмірі 1 155,00 грн, комісії за обслуговування у розмірі 385,00 грн та неустойки у розмірі 1 402,50 грн. При цьому під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. До судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року розгляд справи був відкладений за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року розгляд справи був відкладений та витребувано у позивача детальний розрахунок заборгованості.

В судове засідання 06 квітня 2026 року сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо можливого розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача у заяві зазначила про проведення розгляду справи у відсутності сторони відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.04.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 19.04.2025-100001813.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5500,00 грн, строком на 189 днів. Дата повернення (виплати) кредиту 24.10.2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена; Процентна ставка «Стандарт»- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі-чергові періоди). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 7 % від суми кредиту та дорівнює 385,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 385,00 грн у кожному двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 82,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/незалежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-1367.

Відповідно до Договору від 19.04.2025 року ТОВ «Споживчий центр» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 5500,00 гривень строком на 189 днів, 19.04.2025 року ОСОБА_1 отримано кредитні кошти в розмірі 5500,00 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2312 від 23.12.2025 року.

Своїм підписом на договорі відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплатити процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Договір № 19.04.2025-100001813 від 19.04.2025 року про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е518.

Відповідно до довідки про стан заборгованості у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 12430,00 грн з яких: 5500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 5775,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 770,00 грн неустойка, 385,00 грн комісія за обслуговування.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаними кредитними договором.

Відповідач не заперечує щодо укладення договору, отримання ним кредиту в розмірі 5500,00 грн, факту оплати частини кредиту, однак заперечує щодо розрахунку заборгованості, який вказаний позивачем.

Відповідно до Договору Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 7 % від суми кредиту та дорівнює 385,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежі. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 385,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за перший черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитом та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності). Крім того ч. 2 ст. 8 Закону До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Суд зазначає, що встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. Таким чином законодавством передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тому суд приходить висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 385,00 гривень та сплачується одноразово в день видачі кредиту.

Разом з тим щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 708/195/19.

Як стверджується матеріалами справи, у Договорі № 19.04.2025-100001813 від 19.04.2025 року позичальнику (відповідачу) фактично було встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено. Відтак, оскільки товариством у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно, заборгованість за комісією в загальному розмірі 770,00 гривень (385,00 грн х 2 періоди) стягненню не підлягає.

Як встановлено судом згідно із довідки-розрахунку, ОСОБА_1 нараховано суму боргу з урахуванням неустойки від простроченої суми в розмірі 770,00 гривень (окрім того 577,50 грн була погашена позивачем із суми, сплаченої відповідачем 16.05.2025 року та 1402,50 грн 16.06.2025 року). Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач стверджує, що оскільки договір був укладений 23.05.2025 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, застосовується пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», який дозволяє нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, як спеціальна норма.

Проте, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В Україні воєнний стан, введений 24 лютого 2022 року, триває донині.

Суд дійшов висновку, що позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії воєнного стану, і позовні вимоги в частині стягнення неустойки не підлягають задоволенню.

Незважаючи на аргументи позивача про застосування lex specialis (ЗУ «Про споживче кредитування»), звільнення від неустойки на період воєнного стану, передбачене ЦК України, є загальновизнаним захисним механізмом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки позивач на ухвалу суду не надав деталізований розрахунок заборгованості за зазначеним Договором, суд приводить свій розрахунок заборгованості, який вважає доведеним з огляду на встановлені судом обставини справи.

Як вбачається із матеріалів справи і визнається сторонами, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору: на суму 2117,50 грн від 16.05.2025 року, що було зараховано в погашення заборгованості по процентам у розмірі 1 155,00 грн, комісії за надання кредиту у розмірі 385,00 грн та неустойки у розмірі 577,50 грн; на суму 2942,50 грн від 16.06.2025 року, що було зараховано в погашення заборгованості по процентам у розмірі 1 155,00 грн, комісії за обслуговування у розмірі 385,00 грн та неустойки у розмірі 1 402,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на зазначені норми законодавства суд відхиляє твердження представника відповідача про порядок погашення заборгованості, який нею зазначений у відзиві на позовну заяву.

Однак, як встановлено судом, комісія за обслуговування кредиту та неустойка не підлягає до задоволенню. Тому кошти, які сплачені відповідачем, а позивачем спрямовані на погашення саме комісії за обслуговування кредиту та неустойки, суд спрямовує на погашення відсотків, а також залишок зазначених коштів на погашення тіла кредиту. Як вбачається із матеріалів справи 16.05.2025 року відповідач сплатив суму в розмірі 2117,50 грн, яка спрямовується на погашення відсотків за користування кредитом на дану дату в розмірі 1155,00 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 385,00 грн, а залишок 557,50 грн суд спрямовує на погашення тіла кредиту. З огляду на зазначене тіло кредиту станом на 17.05.2025 року становило 4942,50 грн. 16.06.2025 року відповідач сплатив суму в розмірі 2942,50 грн, яку суд зараховує на сплату відсотків, які станом на 16.06.2025 року становили 1037,96 грн. Решту суми оплати суд спрямовує на погашення тіла кредиту. Станом на 17.06.2025 року розмір тіла кредиту становить 3037,96 грн. Саме з цієї суми і в подальшому суд розраховує відсотки за користування кредитом відповідно до п. 6 та п. 7 зазначеного Договору. Тому станом на дату повернення кредиту 24.10.2025 року розмір заборгованості за відсотками по користуванню кредиту, із розрахунку тіла кредиту 3037,96 грн, становила 3189,90 грн.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним кредитного договору № 19.04.2025-100001813 від 19.04.2025 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погасив повністю кредит, проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 3037,96 гривень, процентів за користування кредитом у розмірі 3189,90 гривень, а всього 6227,86 гривень необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00064342 від 24.12.2025 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 50,10%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (12430,00 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1213 гривень 62 копійки (3 028 х 0,8 х 50,10%).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) - заборгованість за кредитним договором № 19.04.2025-100001813 від 19.04.2025 року у розмірі 6227 (шість тисяч двісті двадцять сім) гривень 86 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) - понесені позивачем судові витрати в розмірі 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) гривень 62 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Найменування сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя