Рішення № 135465600, 06.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5911/25

Провадження № 2/185/2049/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом адвоката Повалій Оленою Василівною, який діє від імені ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля та за час роботи на даному підприємстві стався нещасний випадок, що підтверджується актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку форми Н-1/П від 01 квітня 2024 року. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2024 року серії 12 ААА № 144128 позивачу первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 20% по трудовому каліцтву. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 100000,00 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність. Згідно пояснень, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що у справі відсутні докази, які підтверджують зміни у позивача психічного стану, а тому підстав відшкодування моральної шкоди позивачеві немає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач тривалий час працював у відповідача, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем надано суду акт форми Н-1/П від 01 квітня 2024 року відповідно до п 4 акту встановлює обставини, за яких стався нещасний випадок з позивачем, а саме: 24.03.2024 року в першу зміну начальник котельного цеху Центральної збагачувальної фабрики ОСОБА_2 в телефонному режимі видала наряд машиністу (кочегару) котельні ОСОБА_3 (старша зміни), яка записала його в журналі видачі нарядів, ознайомила з нарядом працівників котельного цеху Центральної збагачувальної фабрики та провела інструктаж з безпечного виконання робіт. ОСОБА_3 отримала наряд на обслуговування обладнання котельні, машиніст (кочегар) котельні ОСОБА_4 отримала наряд на виконання робіт з обслуговування обладнання котла ПК№2, апаратник хімводоочищення ОСОБА_5 отримала наряд на обслуговування обладнання хімводоочищення, оператор теплового пункту ОСОБА_6 отримала наряд на обслуговування обладнання теплового пункту, машиніст (кочегар) котельні ОСОБА_7 отримала наряд на обслуговування обладнання золовидалення, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ОСОБА_1 отримав наряд на обслуговування електрообладнання котельні.

О 12 годині 45 хвилин працівники котельного цеху ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 готували котел ПК №2 до виходу з гарячого резерву та запуску в роботу. Враховуючи температуру зовнішнього повітря (+14°С), для зменшення потужності котла, ОСОБА_4 , за погодженням з ОСОБА_3 , прийняла рішення про зменшення швидкості ходу решітки топки котла, що передбачено технологію виконання робіт. Для цього, ОСОБА_4 дала вказівку електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування ОСОБА_1 перевстановити ремінь приводу решітки на шків іншого діаметру та показала йому,як це зробити. Степанюк ДР. Не виконавши вимоги технічних заходів електробезпеки, шо передбачені інструкцією по професії, а саме: не прийняв заходів, що унеможливлюють мимовільне або помилкове включення механізму під час виконання робіт, не вивісив плакат «Не вмикати працюють люди!» на відключеному кнопковому пості керування приводом решітки, приступив до виконання робіт. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які знаходились на місці виконання робіт, та є відповідальними за безпечну експлуатацію котлоагрегату, не зупинили небезпечні дії ОСОБА_8 та допустили його до виконання робіт без прийняття заходів, що унеможливлюють мимовільне або помилкове включення механізму під час виконання робіт.

З першої спроби, ОСОБА_1 встановив ремінь на несоосні шківи. ОСОБА_4 повторно підійшла до ОСОБА_9 та скорегувала його дії на правильне встановлення ременя. Після чого, о 13 годині 00 хвилин, залишивши його виконувати цю роботи, ОСОБА_4 повернулась до котла, оглянула рівень води і топку котла та підійшла до шафи керування котлом (відстань від приводу решітки до шафи управління котлом складає 4 м). Для запуску котлоагрегату необхідно було подати паливо (вугілля) до топки. Для цього ОСОБА_4 не впевнившись, чи закінчив ОСОБА_1 переключення ременя, включила пневмомеханічні закидачі №l,2 шляхом натискання кнопок, що розташовані на шафі керування та автоматично натиснула кнопку включення решітки, яка розташована поряд із кнопками включення пневмомеханічних закидачів. Цi дії ОСОБА_4 виконала автоматично, забувши, що ОСОБА_1 виконує роботи на приводі решітки. Під час увімкнення решітки пальці правої кисті ОСОБА_1 потрапили між шківом і ременем та були пошкоджені.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 побачивши травмованого ОСОБА_1 , направились до аптечки за бинтами. ОСОБА_4 забинтувала потерпілому руку для зупинки кровотечі. ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомила начальника котельного цеху ОСОБА_2 та диспетчера підприємства про нещасний випадок на виробництві. Також, ОСОБА_3 подзвонила у медичний пункт Центральної збагачувальної фабрики для направлення медичної сестри на котельню та рушила їй назустріч. Потерпілий у цей час також направлявся у медичний пункт.

У медичному пункті ОСОБА_10 ЛР отримав долікарняну допомогу, про що є запис у журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів. Після цього, працівники медичного пункту за допомогою телефонного зв`язку викликали реанімаційну протишокову групу, яка доставила ОСОБА_1 . До КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради міста Павлограда. У медичному закладі потерпілому було проведено обстеження та встановлено діагноз: травматична ампутація основної фаланги 2-го пальця, травматична ампутація нігтьової фаланги 3- го пальця, забійні рани 4-го та 5-го пальців правої кисті та самої правої кисті з контузією м`яких тканин. Відповідно до п.7 акту висновком комісії зазначено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 02 грудня 2024 року серії 12 ААА № 144128 позивачу первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 20% по трудовому каліцтву, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, як сам факт професійного захворювання так і факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За таких обставин, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн , а в іншій частині відмовити.

Інші доводи відповідача фактично зводяться до суб`єктивної оцінки доказів та не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов адвоката Повалій Оленою Василівною, який діє від імені ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000,00 грн .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.

Суддя Сергій БАБІЙ