Рішення № 135465168, 27.02.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1530/25

Номер провадження по справі 2/387/88/26

З АО ЧН Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 29.09.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 64000,00 грн. за договором №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 26.07.2024.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Капітал " обґрунтовує тим, що 26.07.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачкою укладено договір №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 26.07.2024. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Лінеура Украна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" 31.03.2025 укладено договір факторингу №31/03/2025, відповідно до якого ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 64000,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі позивача, проти винесення рішення (заочного ) не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. 04.02.2026 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067087548926, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 29.01.2026 отримала повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 27.02.2026.

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 13.10.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 21.11.2025. Витребував інформацію у АТ КБ «Приват Банк».

За наслідками судового засідання 21.11.2025 розгляд справи відкладено на 13.01.2026.

Судове засідання у визначену судом дату (13.01.2026) не відбулося у зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню. Розгляд справи призначено на 27.02.2026.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідачка у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подала, про причини неподання суду відзиву не повідомила, зустрічного позову не пред`явила, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Зі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1177 від 26.02.2020 слідує, що ТОВ "Лінеура Україна" зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження комісії від 19.03.2019 №394.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2019, ТОВ "Лінеура Україна" зареєстроване як юридична особа 15.01.2019, види економічної діяльності: 64.92 - інші види кредитування.

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2024, ТОВ "ФК "Фінстраст Капітал" зареєстроване як юридична особа 10.12.2024, види економічної діяльності, 64.99 надання інших видів (крім страхування та пенсійного забезпечення) , н.в.і.у. (основний) .

Відповідно до витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг від 24.01.2022 встановлено, що ТОВ "ФК " Фінтраст Україна" видано ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг 21.01.2022№ 21/113-рк.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 21.01.2022 , ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" зареєстровано як фінансову установу 21.01.2022 №21/112-рк.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал". Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024.

Судом встановлено, що 26.07.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останньою електронним підписом 93990 26.07.2024 10:24:01.

Пунктом 1.2.-1.4.1 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 10000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору. Сторони погодили графік платежів, що є додатком №1. Згідно п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4839596 від 26.07.2024, відповідачка ознайомилася з графіком платежів та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 10000,00 грн., строк кредитування 360 днів. Стандартна процентна ставка 547,50% річних (або 1,50% в день). Відповідачка ознайомилася з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписала його електронним цифровим підписом 92912 26.07.2024 10:23:21.

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20250401-1361 від 01.04.2025, між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26.07.2024 на суму 10000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

З наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 24-10-2025 №20.1.0.0.0/7-251021/67448, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 на яку 26.07.2024 було зараховано кошти у розмірі 10000,00 грн .

Відповідно до наданого ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором №4839596 від 26.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 31.03.2025, заборгованість становить 52350,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн заборгованості за кредитом, 37350,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, штрафні санкції у розмірі 5000,00 грн.

31.03.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №31/03/2025, відповідно до п. 1.1 якого, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Згідно п.1.2 Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання зобов`язань за договором факторингу №31/03/2025 позивачем надано: копію акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025; копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025, відповідно до якого за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №4839596 у розмірі 52350,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 37350, 00 грн заборгованість за відсотками, 5000,00 грн заборгованість за пенею та штрафами.

Відповідно до копії платіжної інструкції в національній валюті від 31.03.2025 №6743, ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» кошти у розмірі 2181527,71 грн, призначення платежу: сплата за договором факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025.

Поряд з цим, позивачем, відповідно до положень договором №4839596 про надання споживчого кредиту від 26.07.2024 за 111 календарних днів (01.04.2025-20.07.2025), нараховано 16650,00 грн. процентів за користування грошовими коштами, з розрахунку - сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка 10000,00 грн, процентна ставка 1,5%.

Відтак, за розрахунком позивача, загальна сума, що підлягає до стягнення з відповідачки, становить 64000,00 грн., з яких: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 54000,00 грн заборгованість за відсотками.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намірособи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 26.07.2024 між відповідачкою та ТОВ "Лінеура Україна" в електронній формі укладено договір №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, з дотриманням наведених норм законодавства, відповідачка була ознайомлена з усіма його істотними умовами та прийняла їх.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд враховує, що стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту.

Відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення в примусовому порядку з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачкою договором №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024, суд виходить з такого.

Позивач здійснював нарахування процентів застосувавши у період з 26.07.2024 по 20.07.2025 стандартну процентну ставку в розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Так, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ(набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»(пп.6 п.5Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування»(п.п.13 п.5Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п.17 розділ IVПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цьогоЗакону(яким, зокрема, доповнено пункт 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому, передбачений у договорі №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024 розмір відсотків за користування кредитом 1,50 % на день та відповідно їх нарахування, суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку.

Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому, суд погоджується із нарахуванням відсотків у період з 26.07.2024 по 20.08.2024 за відсотковою 1,50%, тобто 10000,00 грн х 1,50% х 26 днів = 3900,00 грн.

Водночас нарахування відсотків у розмірі 1,50 % за подальший період, з 21.08.2024 суперечить нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та підлягає перерахунку: 10000,00 грн х 1% х 334 днів =33400,00 грн.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.07.2024 в розмірі 47300,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 37300,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили і до моменту його виконання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, має право зазначити у рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Аналіз наведеної норми свідчить, що її застосування є правом суду, а не обов`язком, і здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Разом з тим інфляційні втрати не є відсотками чи пенею у розумінні частини десятої статті 265 ЦПК України, оскільки мають іншу правову природу та є способом компенсації знецінення грошових коштів, а не платою за користування ними чи санкцією за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права надають суду дискреційні повноваження щодо вирішення питання про зазначення у рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту його виконання. При цьому така можливість нерозривно пов`язана з попереднім розглядом та задоволенням відповідних матеріально-правових вимог.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування відсотків або пені у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (аналогічних за змістом частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) є продовженням їх нарахування за той самий період та на підставі тих самих норм матеріального права, які були покладені в основу рішення суду про їх стягнення.

Отже, передумовою застосування положень частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України є наявність заявленої позовної вимоги про стягнення відповідних відсотків або пені та її задоволення судом.

Матеріали справи свідчать, що позивач не заявляв самостійної позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, відтак у суду відсутні правові підстави для застосування положень частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, оскільки зазначені норми не можуть бути використані як самостійна підстава для нарахування нових видів платежів, які не були предметом судового розгляду.

При розподілі судових витрат в даній справі, суд виходить з наступного.

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано суду письмові докази: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 укладений між ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М.; заявку №10756 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; ; ордер серія АІ №1999974 від 22.09.2025; рахунок на оплату №10756-22/09-2025 від 22.09.2025 разом 10000,00 грн; акт №10756 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9422/10.

Згідно з частиною восьмою статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Так, з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість та порядок судового провадження, суд переконаний, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу є дещо завищеними.

Оскільки рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 5000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачки у розмірі 3695,31 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки в сумі 1790,31 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11,207,256,258-259, 261 ,267, 526, 549, 629, 634, 638, 1054, 1077, 1080, 1082ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-281ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором №4839596 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 26.07.2024 в сумі 47300 гривень 00 копійок (сорок сім тисяч триста гривень 00 копійки), з яких: заборгованість за кредитом 10000,00 грн; заборгованість за відсотками 37300,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1790 гривень 31 копійку (одна тисяча сімсот дев`яносто гривень 31 копійку) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3695 гривень 31 копійку (три тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 31 копійку).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (03150, місто Київ, вулиця Загородня,15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822);

відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО