Рішення № 135464997, 06.04.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/5405/25

Номер провадження 2/213/235/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нестеренка О.М.,

секретар судового засідання Близнюк Є.О.,

за участі: представника відповідача адвоката Чобанюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивачів та відповідача.

30.10.2025 в провадження судді Нестеренка О.М. надійшло дві цивільні справи:

ЄУН 213/5405/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві;

ЄУН 213/5409/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Ухвалою суду від 05.01.2026 вказані справи були об`єднані в одне провадження.

Так, представник позивачів просить стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 725 000, 00 грн за кожну вимогу, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами:

Син та батько позивачів, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді вантажника зайнятого на роботах з сировиною, піском та паливом в агломераційному цеху АТ «ПІВДГЗК», код ЄДРПОУ 00191000, під час виконання своїх трудових обов`язків, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 годині 10 хвилин в результаті нещасного випадку на виробництві на території будівлі корпусу шихтових бункерів, аглофабрики з підготовки сировини і відвантаження агломерату (далі - аглофабрики) на відмітці +0,000 м тарілчастих живильників в осях 5-6, рядів Б-В, агломераційного цеху (далі - аглоцеху) АТ «ПІВДГЗК», помер внаслідок механічної асфіксії від заповнення просвітку дихальних шляхів сипучими масами. Згідно МКХ - код основної причини смерті - Т 17.8 Код зовнішньої причини захворюваності та смертності -W 77.6

Відповідно до п. 6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 16 квітня 2016 року о 13 годині 10 хвилин, затвердженого заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області 14.06.2016 року, комісія, оглянувши місце, де стався нещасний випадок з вантажником зайнятим на роботах із сировиною, піском і паливом аглофабрики з підготовки сировини і відвантаження агломерату агломераційного цеху ПАТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_2 , ознайомившись з пояснювальними записками причетних осіб, службовою запискою завідуючого ЛДЦ ТОВ «МЕДІКОМ» №5 «Про проходження періодичних медичних оглядів» № 337 від 22.04.2016, листом Криворізького міжрайонного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне Бюро судово-медичної експертизи» ДОР» за №540/1 від 30.05.2016, та іншими матеріалами розслідування, опитавши причетних осіб та, керуючись пунктом 42 та на підставі частини 2 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 30.11.2011 №1232, дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і на нього складається акт за формою Н-1.

Обґрунтованим розміром моральної шкоди позивач вважає суму у 725 000,00 грн за кожну вимогу: моральна шкода, завдана смертю сина позивача та моральна шкода, завдана смертю батька позивача.

Позиція відповідача.

24.11.2025 від представника відповідача надійшли відзиви на позови, в яких висловлюються заперечення з таких підстав.

Комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 16.04.2016 о 13 год. 10 хв., встановлено вину ОСОБА_2 , який порушив вимоги чинного законодавства про охорону праці, вимоги Стандарту підприємства з охорони праці, загальної інструкції з охорони праці №ОТ 04 01, з якими останній під особистий підпис був належним чином ознайомлений. Отже, зазначене вище повністю нівелює твердження Позивача, що (далі цитата): «…нещасний випадок із смертельним наслідком стався 16.04.2016 на виробництві у робочий час під час перебування ОСОБА_2 на робочому місці та при виконанні трудових обов`язків…».

Натомість, комісією чітко встановлено у пункті 10 Акту ф. Н-1 від 16.04.2016, що нещасний випадок стався не на робочому місці ОСОБА_2 та без отримання останнім наряду допуску та без завдання адміністрації (отримання наряду).

Крім того, зазначається, що 31.10.2016, на підставі ст.1168 ЦК України, між Відповідачем та ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та як законний представник (ст.242 ЦК України) від імені своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка надалі йменується «Фізична особа», укладено Угоду про виплату компенсації втрат немайнового характеру.

Згідно п.3 Угоди (далі цитата): «3. Фізична особа, всебічно оцінивши характер і ступінь страждань, які перенесені нею та її малолітніми дітьми до моменту підписання цієї Угоди та які можуть бути перенесені у майбутньому у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 на виробництві чоловіка/батька ОСОБА_2 , вважає, що зазначені страждання будуть повністю компенсовані у випадку виплати Комбінатом компенсації в розмірі 124 223,60грн. (включаючи податок на доходи фізичних осіб і військовий збір), в тому числі: ОСОБА_6 в розмірі 49 689,44 грн. (включаючи ПДФО у сумі 8 944,10грн. і військовий збір у сумі 745,34 грн.); ОСОБА_1 в розмірі 37 267,08грн. (включаючи ПДФО у сумі 6 708,07грн. і військовий збір у сумі 559,01грн.); ОСОБА_7 в розмірі 37 267,08грн. (включаючи ПДФО у сумі 6 708,07грн. і військовий збір у сумі 559,01грн.)…».

Заявлені розміри моральної шкоди вважає необґрунтованим.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

30.10.2025 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в провадження судді Нестеренка О.М. надійшли дві позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.

04.11.2025 ухвалами судді Нестеренка О.М. були прийняті позовні заяви до розгляду та відкрито провадження у справах.

24.11.2025 надійшли відзиви на позовні заяви.

27.11.2025 у справі №213/5409/25 надійшла відповідь на відзив.

01.12.2025 у справі №213/5409/25

04.12.2025 надійшли клопотання від представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження.

05.01.2026 ухвалою суду було об`єднано в одне провадження цивільні справи №213/5405/25 та №213/5409/25.

06.01.2026 надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

20.01.2026 ухвалою суду було задоволено клопотання та постановлено перейти до розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

19.02.2026 надійшло клопотання від представника відповідача про витребування доказів.

26.03.2026 ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання.

06.04.2026 призначене засідання для ухвалення та проголошення рішення суду.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.10.1978 року (документ ЕС від 30.10.2025).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.09.2004 (документ ЕС від 30.10.2025).

16 квітня 2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді вантажника зайнятого на роботах з сировиною, піском та паливом в агломераційному цеху АТ «ПІВДГЗК», код ЄДРПОУ 00191000, під час виконання своїх трудових обов`язків о 13 годині 10 хвилин в результаті нещасного випадку на виробництві на території будівлі корпусу шихтових бункерів, аглофабрики з підготовки сировини і відвантаження агломерату (далі аглофабрики) на відмітці +0,000 м тарілчастих живильників в осях 5-6, рядів Б-В, агломераційного цеху (далі - аглоцеху) АТ «ПІВДГЗК», помер внаслідок механічної асфіксії від заповнення просвітку дихальних шляхів сипучими масами. Згідно МКХ код основної причини смерті - Т 17.8 Код зовнішньої причини захворюваності та смертності -W 77.6, що підтверджується Актами форми Н-5 та Н-1 спеціального розслідування нещасного випадку від 13.06.2016.

Відповідно до п. 6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, що стався 16 квітня 2016 року о 13 годині 10 хвилин, затвердженого заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області 14.06.2016 року, комісія , оглянувши місце, де стався нещасний випадок з вантажником зайнятим на роботах із сировиною, піском і паливом аглофабрики з підготовки сировини і відвантаження агломерату агломераційного цеху ПАТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_2 , ознайомившись з пояснювальними записками причетних осіб, службовою запискою завідуючого ЛДЦ ТОВ «МЕДІКОМ» №5 «Про проходження періодичних медичних оглядів» № 337 від 22.04.2016, листом Криворізького міжрайонного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне Бюро судово-медичної експертизи» ДОР» за №540/1 від 30.05.2016, та іншими матеріалами розслідування, опитавши причетних осіб та, керуючись пунктом 42 та на підставі частини 2 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 30.11.2011 №1232, дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і на нього складається акт за формою Н-1.

Крім того, комісія вважає, що особами, дії або бездіяльність яких привели до настання нещасного випадку, є сам ОСОБА_2 , вантажник зайнятий на роботах із сировиною, піском та паливом аглофабрики з підготовки сировини і відвантаження агломерату агломераційного цеху ПАТ «ПІВДГЗК», ОСОБА_8 , майстер з підготовки сировини і відвантаження агломерату аглофабрики з підготовки сировини і відвантаження агломерату агломераційного цеху ПАТ «ПІВДГЗК» та ОСОБА_9 , дозувальник шихти агломераційного цеху.

При цьому, зазначається, що ОСОБА_2 зайшов в ідентифікований замкнутий простур до отримання наряд-допуску і забезпечення всіх заходів, що забезпечують безпечне виконання робіт, чим порушив п. 7.4 розділу 7 Стандарту підприємства з охорони праці «Безопасная организация работ в замкнутых пространствах ПАО «ЮГОК»», затвердженого наказом по підприємству від 04.07.2014 №491; знаходився не на своєму робочому місці без завдання адміністрації (без отримання наряду), чим порушив п. 2.12 Загальної інструкції з охорони праці № ОТ 04 01 «Общие требования безопастости для трудящихся агломерационного цеха», затвердженої наказом генерального директора ПАТ «ПІВДГЗК» від 19.03.2015 № 201.

На виконання Акта спеціального розслідування за формою Н-5, комісією було складено Акт № б/н про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений 14.06.2016 заступником начальника Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 6 Акта Н-1, комісія припускає, що ОСОБА_2 самовільно, не отримавши відповідного завдання від безпосереднього керівника на шаровку бункера ТП-106, проникнув в бункер, в результаті чого був засипаний концентратом.

При дослідженні трупа ОСОБА_2 судово-медична експертиза встановила, що смерть його настала від механічної асфіксії від заповнення просвітку дихальних шляхів сипучими масами. Відповідно до п. 9 Акта, діагноз Т17.8.

Відповідно до п. 10 Акта Н-1, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Також судом встановлено, що 31.10.2016, на підставі ст.1168 ЦК України, між Відповідачем та ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та як законний представник ЦК України) від імені своїх малолітніх дітей (ст.242 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка надалі йменується «Фізична особа», укладено Угоду про виплату компенсації втрат немайнового характеру.

Згідно п.3 Угоди, фізична особа, всебічно оцінивши характер і ступінь страждань, які перенесені нею та її малолітніми дітьми до моменту підписання цієї Угоди та які можуть бути перенесені у майбутньому у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 на виробництві чоловіка/батька ОСОБА_2 , вважає, що зазначені страждання будуть повністю компенсовані у випадку виплати Комбінатом компенсації в розмірі 124 223,60грн. (включаючи податок на доходи фізичних осіб і військовий збір), в тому числі: ОСОБА_6 в розмірі 49 689,44 грн. (включаючи ПДФО у сумі 8 944,10грн. і військовий збір у сумі 745,34 грн.); ОСОБА_1 в розмірі 37 267,08грн. (включаючи ПДФО у сумі 6 708,07грн. і військовий збір у сумі 559,01грн.); ОСОБА_7 в розмірі 37 267,08грн. (включаючи ПДФО у сумі 6 708,07грн. і військовий збір у сумі 559,01грн.)…».

Компенсація виплачується Комбінатом Фізичній особі шляхом перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Фізичної особи або через касу відділення АТ «УКРСИББАНК» протягом 10 календарних днів з моменту підписання Угоди (п.4 Угоди).

Уклавши Угоду та одержавши від Комбінату компенсацію, зазначену в п.3 Угоди, Фізична особа гарантує надалі не пред`являти будь-яких вимог до Комбінату або до його посадових осіб у судовому або позасудовому порядку, що випливають або пов`язані з фактом загибелі 16.04.2016 ОСОБА_2 на виробництві (п.5 Угоди).

02.11.2016 на виконання умов Угоди, Комбінатом/Відповідачем здійснено перерахування сум визначених в п.3 Угоди, що підтверджується Списком перерахування в банк відшкодування моральної шкоди від 02.11.2016 №ЮГ000021927, Випискою банку за особовим рахунком за період з 02.11.2016 по 02.11.2016, платіжним дорученням від 02.11.2016 №171292, платіжним дорученням від 02.11.2016 №171403, платіжним дорученням від 02.11.2016 №171393, а також Довідкою АТ «ПІВДГЗК» про надання матеріальної допомоги та/або інших послуг родині загиблого працівника ОСОБА_2 від 04.11.2025 №419.

У судовому засіданні представник позивачів просив задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та інших поясненнях.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення з підстав, зазначених у відзиві та інших поясненнях.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Конституцією України в ст. 43 передбачається, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У ст. 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

На підставі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження зазначених ними обставин, проаналізувавши акти чинного законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

Тлумачення частини п`ятої статті 23 ЦК України свідчить, що за загальним правилом компенсація моральної шкоди відбувається одноразово. Виключення щодо одноразової компенсації моральної шкоди може бути передбачено таким універсальним регулятором як договір або ж нормою закону.

Зокрема, частиною першою статті 1168 ЦК України допускається компенсація моральної шкоди періодичними платежами, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 210/5096/19 .

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц ).

Крім того, досліджуючи питання про правомірність договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, ВС у складі колегії суддів КЦС у постанові від 15.10.2025 (справа № 180/1013/24), виснував, що у разі, коли позивачу за його згодою вже надано добровільне відшкодування моральної шкоди за тим самим фактом ушкодження на виробництві, національне законодавство не створює підстав для автоматичного повторного нарахування компенсації за ті самі моральні збитки. За умов, коли позивач не оспорював договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, обумовлена ним виплата моральної шкоди може бути врахована як повна сатисфакція, а вимога про повторне відшкодування не підлягає до задоволення.

У справі, що розглядається, матір позивача ОСОБА_1 , як його законний представник, уклала з відповідачем угоду про виплату компенсації втрат немайнового характеру, яка за своєю правовою природою відповідає конструкції договору на користь третьої особи.

Водночас суд не вважає, що звернення ОСОБА_1 до суду із такою вимогою є порушенням Угоди про виплату компенсації втрат немайнового характеру від 31.10.2016, а саме п.5, чи є протиправним, поданим в розріз діючим нормам законодавства та судової практики, як зазначає відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов`язки, є нікчемним.

Однак, частиною 1 ст. 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Предметом угоди про компенсацію є, зокрема, розмір, спосіб та строки такої компенсації. Включення до цієї угоди умови, яка не є істотною та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, не тягне за собою повного нівелювання правового результату породженого цим договором.

Отже, вказаний договір є виконаним, і сторони цього не заперечують.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивач оспорював вказаний договір з будь-яких підстав, в тому числі й зв`язку з тим, що отримана ним компенсація за цим договором є недостатньою для відшкодування завданої моральної шкоди.

З огляду на це, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок загибелі його сина внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд враховує що загибель ОСОБА_2 настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, а також у зв`язку з порушенням самим ОСОБА_2 вимог інструкцій з охорони праці; глибину та тривалість моральних страждань, така втрата є невідворотною; а також дотримується засад розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума у розмірі 300 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнав у зв`язку з загибеллю сина.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті батька позивача на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже зміни внесені до підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, що набрали чинності з 23.05.2020, не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок загибелі батька на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно. У зв`язку з тим, що позивачів звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст. ст.23,1167,1168 ЦК України, ст. ст.153,173,237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. ст. 7, 12, 13, 19, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 коп., без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В решті позовних вимог, - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю близького родича внаслідок нещасного випадку на виробництві, - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та проголошено 06.04.2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191000, місцезнаходження: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

Суддя О.М. Нестеренко