Рішення № 135463534, 06.04.2026, Оболонський районний суд міста Києва

06.04.2026 Справа № 756/12336/25

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

Унікальний №756/12336/25

Провадження №2/756/933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді ? ? ? ? ? ? ? ? Диби О.В.,

за участю секретаря?????????? ?????????? Загороднюк В.В.,

представника позивача

за первісною позовною заявою адвоката Іванченко І.В.,

відповідача за первісною позовною заяву

позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Гончар Ганна Володимирівна, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання договору дарування недійсним,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача у якому зазначила, що ОСОБА_2 є власником частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки квартири від 02.11.2021.

В обґрунтуванні позовних вимог вказувала, що у ОСОБА_1 знаходиться оригінал технічного паспорту на вказану квартиру, який відповідач добровільно не надає позивачу, окрім того, у 2023-2025 роках ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_1 для урегулювання ситуації стосовно оплати комунальних платежів, надання безперешкодного доступу до частини квартири, однак, відповідач чинила перешкоди, а також відповідачем було змінено замки на вхідних дверях до квартири та поштовій скриньці, встановлено охоронну систему, що перешкоджає позивачу у доступі до квартири.

Таким чином, враховуючи те, що з ОСОБА_1 не можливо знайти домовленостей у користуванні вищевказаною спільною квартирою, відповідач постійно чинить перешкоди у користуванні частиною житлового приміщення, що порушує права ОСОБА_2 , позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом надання ключів від квартири та поштової скриньки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.08.2025 у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову. Зверталась до суду з відзивом на позовну заяву у якому вказувала, що вона належним чином не була обізнана про укладений договір дарування частини квартири. Вказувала, що у вказаній квартирі проживає разом з своїми дітьми, а з позивачем мала лише одну зустріч з представниками поліції, коли у відповідача невідома їй особа вимагала ключі від квартири та намагалась пройти до квартири. Більше контактів з позивачем відповідач не мав. Також зазначила, що позивач має можливість отримати інформацію про нарахування послуг у постачальників або через електронні сервіси, що виключає необхідність доступу до поштової скриньки. Окрім того, зауважувала, що вона здійснила заміну одного замка вхідних дверей лише раз, у зв`язку з його поломкою. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів порушення її прав та законних інтересів тому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у відповіді на відзив вказував, що у присутності працівників поліції позивач неодноразово надавала оригінали документів на підтвердження права власності на частину спірної квартири, а також те що відповідач у відзиві на позовну заяву особисто визнає контакт і конфлікти з вказаних обставин. Вказувала, що права дітей відповідача ніяким чином не порушуються, разом з тим, позивач фізично жодного разу не змогла потрапити у свою власність. Також зазначила, що у квитанціях, які приходять за розділеним особистим рахунком, зазначено прізвище другого співвласника квартири. Таким чином, сторона позивача вважає, що відповідач уникає контакту із співвласником квартири, змінила замки у вхідних дверях до квартири та поштової скриньки, не надає код доступу до охоронної сигналізації, перешкоджає позивачу фізичному користуванню спільною частковою власністю, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач звернулась з запереченнями на відповідь на відзив у яких заперечувала проти тверджень позивача та вказувала, що всі комунальні витрати на утриманню квартири несе вона, позивач до відповідача з заявою про розподіл особових рахунків за комунальні послуги не зверталась, а позивач розподілила тільки рахунок адміністративних виплат по утриманню будинків. Також зазначила, що у спірній однокімнатній квартирі проживає також двоє її дітей різної статті, а тому знаходження сторонньої особи у такій квартирі неможливе, з огляду на те, що це буде порушувати права та інтереси дітей.

Також, відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду зі зустрічною позовною заявою у якій просила визнати недійсним договір дарування частини квартири від 02.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Гончар Г.В. та зареєстрованим у реєстрі за №1893 від 02.11.2021, з підстав того, що у спірній квартирі постійно фактично проживають і користуються житловим приміщенням малолітня дитина ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 , а тому відчуження такого житла мало відбуватись виключно за умови отримання на це згоди органу опіки та піклування, а відповідачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 не було дотримано вимог чинного законодавства при укладанні договору та проігноровано права і інтереси дітей. Вказувала, що на момент укладання договору спірна квартира є єдиним житлом позивача за зустрічною позовною заявою та її дітей, які постійно проживають у вказаній квартирі. Тому позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що такі дії відповідача ОСОБА_3 щодо відчуження частини квартири обмежують права дітей на користування житлом, яке належить їх батьку, позбавляє можливості мати належні умови для проживання, тому просить суд визнати недійсним договір дарування частини квартири від 02.11.2021 укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Гончар Г.В. та зареєстрованим у реєстрі за №1893 від 02.11.2021.

Інші учасники у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник третьої особи за зустрічною позовною заявою Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації звертався до суду із заявою у якій просив справу розглядати за відсутності представника та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Третя особа приватний нотаріус КМНО Гончар Г.В. звернулась до суду із заявою у якій справу просила розглядати за її відсутності, а також вказувала, що при посвідченні договору дарування частини квартири від 02.11.2021 нею було чітко дотримано норми чинного законодавства.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 звертався з відзивом на зустрічну позовну заяву у якому вказував, що договір дарування частки квартири було здійснено законним шляхом з дотриманням чинного законодавства, на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і по теперішній час спільні діти зареєстровані у іншій квартирі, яка належить ОСОБА_3 . Представник зазначив, що рішення суду, яким було розподілено спірну квартиру у рамках поділу майна подружжя, ОСОБА_1 оскаржено не було, а тому кожен власник має право розпоряджиться своїм майном на власним розсуд. Також вказував, що після укладання договору дарування, з 2021 року по 2025 рік дітей позивача за зустрічною позовною заявою зі спірної квартири ніхто не виселяв, питань щодо їх проживання у вказаній квартирі порушено не було, а тому законні права та інтереси дітей щодо їх проживання є непорушними. Тому представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі, з підстав того, що позивачем за зустрічною позовною заявою не надано доказів порушення прав та інтересів дітей позивача.

Відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 звернувся до суду з відзивом на позовну заяву у якому просив справу розглядати без його участі та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі з підстав того, що спільні діти мають зареєстроване місце проживання у іншій квартирі відповідача, разом з ним, а фактичне реальне місце проживання спільних дітей відповідачу було не відомо, а тому їх права та інтереси, під час вчинення договору дарування частини квартири, порушено не було. Вказував, що частина квартири №168 була подарована ОСОБА_2 з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а тому позивачем не надано доказів порушення законних прав та інтересів спільних дітей.

Позивач за зустрічною позовною надав відповідь на відзив у якій вказував, що питання проживання дітей разом з батьком за їх зареєстрованим місцем проживання не підіймалось у зв`язку з його довготривалими відрядженнями, окрім того, ОСОБА_3 був проти того, щоб діти мешкали за своїм зареєстрованим місцем проживання. Також зазначила, що ОСОБА_3 обізнаний про те, що спільні діти проживають з позивачем із моменту розлучення, а також те, що спірна квартира у якій фактично мешкають та користуються майном спільні діти є єдиним житлом.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.11.2020 №756/6814/19, яке набрало законної сили 17.01.2021 квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно право власності на частини квартири АДРЕСА_1 .

Як убачається з матеріалів справи, 02.11.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №1893.

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_2 набула право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.8. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 при посвідченні правочину щодо об`єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, відчужувач цього майна подає заяву про наявність / відсутність у малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб прав користування цим майном. З метою перевірки наявності / відсутності таких прав нотаріус має право додатково витребовувати від фізичних та юридичних осіб відповідні відомості та документи.

Згідно з п. 1.3. договору дарувальник стверджує та гарантує, що на момент укладення цього договору частина квартири не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, в оренду, іпотеку (заставу) не передана, під арештом чи забороною, у податковій заставі не перебуває, щодо неї не ведуться судові спори, відносно частини квартири не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, шлюбний договір щодо частини квартири не укладався, довіреність на користування та розпорядження зазначеною частиною квартири не видавалася, за адресою квартири юридична особа не зареєстрована, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб частина квартири не передана, самовільних перебудов (переобладнань) та будь яких реконструкцій у частині квартири немає. Треті особи, як в межах так і за межами України, не мають прав на вказану вище нерухомість. Правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних, яких дарувальник зобов`язаний утримувати за законом чи договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають двох спільних дітей: повнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з Київської територіальної громади від 05.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.05.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 138).

Відповідач за первісною позовною заяву у ході розгляду справи не заперечувала того, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, надала до суду довідку Житлово-Будівельного кооперативу «Песерський-ХІІ» №3 від 11.03.2025, яка складена на підставі акту про фактично проживаючих осіб від 27.02.2025, про те, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 42-43).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Положеннями статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Так, враховуючи те, що на момент вчинення оспорюваного договору дарування частини квартири ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дарування частини квартири недійсним.

Суд звертає увагу на те, що складений акт про фактично проживаючих осіб від 27.02.2026 не містить даних за який період вказані особи фактично проживають у такому житловому приміщенні, у тому числі на момент вчинення оспорюваного правочину, а також суд зазначає, що фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання, яке має юридично значимі наслідки та не позбавляє таких осіб проживати і користуватись житловим приміщенням. Разом з тим, суд наголошує на тому, що вчинення оспорюваного правочину не призвело, як наслідок, до звуження чи порушення прав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 , як мати та співвласник квартири №168 не була позбавлена права здійснити місце реєстрації дітей в спірній квартирі, звернутись до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дітей з матір`ю. Однак, навпаки вказувала, що ОСОБА_5 певний час проживав за своїм місцем реєстрації.

Разом з тим, як убачається з пояснень позивача за первісною позовною заявою, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди у доступі до квартири, а саме останньою було змінено замок на вхідних дверях та поштовій скриньці, встановлено охоронну систему, що перешкоджає позивачу, як співвласнику у доступі до квартири.

Так, як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та Управлінням поліції охорони у м. Києві 13.02.2020 було укладено договір №1973/17/1/КВ/ОС-2020 про централізовану охорону майна фізичних осіб засобами сигналізації з реагуванням наряду поліції охорони, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується здійснювати технічне обслуговування сигналізації та охорону майна на об`єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

З відповіді Управління поліції охорони у м. Києві від 23.04.2025 убачається, що станом на 25.03.2025 сигналізація перебувала в робочому стані та працювала на постійній основі, однак, замовником не було внесено до списку уповноважених осіб ОСОБА_2 .

Разом з тим, після скерування Управлінням листа замовнику, останнім було внесено до списку уповноважених осіб ОСОБА_2 .

Окрім того, ОСОБА_2 зверталась до Оболонського УП ГУНП у м. Києві з заявою від 12.07.2024 у якій просила вжити заходів щодо усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 з підстав того, що інший співвласник ОСОБА_1 не дає вільного доступу до квартири, змінила замки, встановила сигналізацію та на власний розсуд розпоряджається спільним частковим майном.

Рапортом старшого лейтенанта поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві було повідомлено, що в ході виконання матеріалу Д-15043 від 12.07.2024, було встановлено, що у вказаному зверненні вбачаються ознаки цивільно-правових відносин та рекомендовано звернутись до суду, а також листом Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 16.07.2024 ОСОБА_2 було повідомлено, що під час розгляду вище вказаної заяви від 12.07.2024 в діяннях осіб ознак кримінального правопорушення не виявлено, в зв`язку з чим підстав для здійснення досудового розслідування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Окрім того, Конституцією України у ст. 41 та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги принцип непорушності права власності, а також зважаючи на те, що позивач ОСОБА_2 не може бути протиправно позбавлена цього права чи обмежена у його здійсненні, суд вважає за можливе зобов`язати ОСОБА_1 надати ключі від квартири №168 та поштової скриньки позивачу.

Інших доказів, які могли б спростувати висновки суду, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 ) про усунення перешкод у користуванні квартирою - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 ) усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом надання ключів від квартири №168 та поштової скриньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ), треті особи: приватний нотаріус КМНО Гончар Ганна Володимирівна (м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 16, прим. 6, кім. 1), Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ37445484, місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 2-Д) про визнання договору дарування недійсним - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 06.04.2026.

Суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Олексій ДИБА