Рішення № 135463456, 06.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2026 р.

м. Київ

справа № 201/16269/25

провадження № 2/755/4911/26

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на його користь суму недоплаченого страхового відшкодування (регламентної виплати) у розмірі 9 601,73 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 6 030,15 грн., витрати на проведення рецензування звіту у розмірі 6 000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2 700,00 грн., та судовий збір у розмірі 1 211,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 06.03.2025 року у м. Дніпро на пр.-ті Слобожанському сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольцваген Джета», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля «Сузукі Свіфт», державний номер НОМЕР_2 . Винуватцем ДТП є водій автомобіля Сузукі Свіфт», державний номер НОМЕР_2 , та його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована у ТзДВ «СК «Кредо» згідно полісу № 220097124. 24.04.2025 року на підставі Звіту № 18-03-25-1Р від 02.04.2025 року, складеного на замовлення страховика, позивач отримав виплату страхового відшкодування у розмірі 69 731,39 грн. Згідно Висновку експерта № 0771 від 02.04.2025 року, складеного за замовленням позивача, вартість матеріального збитку складає 79 333,12 грн. Згідно з Рецензією від 17.06.2025 року, складеною на замовлення позивача, Звіт № 18-03-25-1Р визнано таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. Таким чином, позивач вважає, що страховиком йому не доплачено 9 601,73 грн. Однак станом на день подання позову страховик ТзДВ «СК «Кредо» втратило ліцензію на підставі рішення НБУ від 17.07.2025 року, та його було виключено з членів МТСБУ, яким у досудовому порядку не відшкодовано на користь позивача заявлену суму, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року за клопотанням представника відповідача залучено до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення недоплаченого страхового відшкодування у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».

Представник відповідача МТСБУ Гусєв П.В. скористався правом подачі відзиву на позову заяву у встановлений строк, відповідно до якого проти позову заперечив в повному обсязі, вказуючи на те, що МТСБУ не є належним відповідачем в розрізі даного спору, оскільки страховик, який взяв на себе зобов`язання по виплаті на користь позивача страхового відшкодування ТзДВ «СК «Кредо», не ліквідований, не визнаний банкрутом, тому згідно діючого законодавства несе відповідальність перед позивачем, зокрема, щодо суми виплаченого страхового відшкодування. Крім того, представником заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу на суму 2 000,00 грн.

Представник третьої особи ТзДВ «СК «Кредо» не скористався правом подачі письмових пояснень по суті позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Фольцваген Джета», державний номер НОМЕР_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 17.01.2019 року. (а.с. 9-10)

02.04.2025 року ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТзДВ «СК «Кредо» складено Звіт № 18-03-25-1Р, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Фольцваген Джета», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 74 404,04 грн., в тому числі ПДВ 4 622,65 грн. (а.с. 32-92)

02.04.2025 року експертом автотоварознавцем ОСОБА_3 на заяву ОСОБА_1 складено Висновок експерта № 0771, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Фольцваген Джета», державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 79 333,12 грн. (а.с. 11-30)

Згідно платіжної інструкції від 20.03.2025 року ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_3 сплачено 6 030,15 грн. (а.с. 31)

24.04.2025 року МТСБУ здійснено перерахування коштів в сумі 69 731,39 грн. (а.с. 100)

Згідно платіжних доручень від 16.05.2025 року та від 02.06.2025 року ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_4 здійснено оплату витрат з надання правничої допомоги в сумі 1 200,00, 1 500,00 грн. (а.с. 101, 102)

17.06.2025 року рецензентом ОСОБА_5 . Всеукраїнської Громадської Організації Союз Експертів України складено Рецензію, відповідно до якої Звіт про оцінку транспортного засобу автомобіля № 18-03-25-1Р від 02.04.2025 року кваліфікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного стандарту № 1, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків. (а.с. 93-98)

Згідно платіжної інструкції від 05.06.2025 року ОСОБА_1 на рахунок Всеукраїнської Громадської Організації Союз Експертів України сплачено 6 000,00 грн. (а.с. 99)

17.07.2025 року НБУ прийнято рішення Про застосування до ТзДВ «СК «Кредо» заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії на здійснення діяльності із страхування. (а.с. 108-120)

31.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із Заявою про регламентну виплату в межах ОСЦПВ на суму 24 281,08 грн. (а.с. 103-107)

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст. 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц визначаючись щодо особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду у випадку, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення, банкрутства, фактично не здійснює діяльності, з поміж іншого, дійшла таких висновків:

- наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів;

- у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього;

- МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

- МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства;

- у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат;

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

З огляду на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, наявність вказаних позивачем обставин не є перешкодою для виконання страховиком своїх зобов`язань, оскільки страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду у випадку позбавлення його членства МТСБУ та відкликання ліцензії страхової компанії, у тому числі в процедурі ліквідації як юридичної особи.

Враховуючи обставини цієї справи, оскільки цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП на час настання страхового випадку була застрахована у ТзДВ «СК «Кредо», розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, а випадків визначених у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за яким у страховика не виникає обов`язок з виплати страхового відшкодування не встановлено, то суд вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (п. 40), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (п. 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (п. 39), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (п. 75), від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц (п. 54) та 13.10.2020 у справі №640/22013/18 (п. 31)).

Так, як вказувалось вище, у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних у зв`язку із тим, що вказаний позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», про стягнення недоплаченого страхового відшкодування є необґрунтованим та задоволенню не підлягає в повному обсязі.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що адвокат Гусєв П.В. здійснював повноваження щодо захисту прав та законних інтересів відповідача МТСБУ на підставі Договору про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 року та Додаткової угоди від 20.122021 року. (а.с. 148-154)

Крім того, відповідачем на підтвердження вимоги про розподіл витрат на правничу допомогу долучено до матеріалів справи Додаткову угоду № 1304 від 18.03.2026 року, що містить перелік послуг адвоката та їх вартість на суму 2 000,00 грн. (а.с. 155)

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Проаналізувавши вищедосліджені докази, ураховуючи незначну складність справи, та її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін, суд визнає доведеним понесення відповідачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 року, а саме: на суму 2 000,00 грн.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема щодо сплати судового збору, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 509, 510, 526, 613, 625, 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 06 квітня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган