Рішення № 135463385, 30.03.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/725/26

Справа №754/14512/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Михайленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

Позиції учасників справи.

До суду звернувся позивач ТОВ "Страхова група "Оберіг" до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 14 465,51 грн., з яких: 8 071,60 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування, 1 647,67 грн. - інфляційні втрати, 4 299,10 грн. - пеня, 447,14 грн. - 3 % річних.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.10.2021 між ТДВ „Страхова група Оберіг" та ОСОБА_2 було укладено Договір № 43-003720 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з умовами якого було застраховано транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_1 . 25.11.2021 сталася ДТП (Київ, вул. Пирогівський шлях) за участю автомобіля НОМЕР_2 JEEP GRAND CHEROKEE під керуванням відповідача та автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 ., з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 23 504,76 грн. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 23 504,76 грн. При цьому, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" за полісом № ЕР/206078789. У зв`язку з зазначеним, ТДВ "СГ «Оберіг» в порядку суброгації звернулась до ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" щодо відшкодування шкоди, заподіяної транспортному засобу VOLKSWAGEN PASSAT, НОМЕР_1. ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в порядку суброгації відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11231/22 та відшкодувало суму у розмірі 15 433,16 грн. Позивач вказує на те, що виплату страхового відшкодування було зменшено на 8 071,60 грн, у зв`язку з тим що до пошкодженого транспортного засобу було застосовано знос, який не покривала виплата ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ", як страховика за договором обов`язкового страхування. У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний компенсувати суму грошових коштів у розмірі різниці між розміру виплаченого ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" страхового відшкодування та розміром страхового відшкодування отриманого від страховика відповідача, а саме: 23 504,76-15 433,16 =8 071,60 грн. Також позивачем нараховано штрафні санкції за період з 24.10.2023 по 28.08.2025, а саме: 1 647,67 грн. - інфляційні втрати, 4 299,10 грн. - пеня, 447,14 грн. - 3 % річних.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 08 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, при цьому до суду подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторонипозивача, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились,відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Фактичні обставини справи.

12.10.2021 між ТДВ «Страхова група Оберіг» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 43-003720 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з умовами якого було застраховано транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT» д.н.з. НОМЕР_1 .

25.11.2021 приблизно 12-16 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем автомобілем «Jeep» д/н НОМЕР_2 у м. Києві на перехресті вул. Пирогівський шлях та Велика окружна був неуважний, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen» д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. б п.2.3, а.13. ПДР, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вина відповідача у вчиненні вказаного ДТП підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2022.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Автомобілю «Volkswagen» д/н НОМЕР_3 , внаслідок ДТП завдано матеріальної шкоди.

17.07.2022 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 25.11.2021 року.

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 ., з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 23 504,76 грн.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на підставі заяви про виплату страхового відшкодування здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 23 504,76 грн., що підтверджується квитанцією № 2388 від 27.01.2022 року.

У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" за полісом № ЕР/206078789, ТДВ "СГ «Оберіг» в порядку суброгації звернулось до ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" щодо відшкодування шкоди, заподіяної транспортному засобу VOLKSWAGEN PASSAT, НОМЕР_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 по справі №910/11231/22 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «СК «Оберіг» до ТОВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 15 433,16 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ" здійснило позивачу виплату страхового відшкодування в порядку суброгації відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11231/22 та відшкодувало суму у розмірі 15 433,16 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування, у частині зменшення на 8 071,60 грн., у зв`язку з застосуванням зносу до пошкодженого транспортного, який не покривала виплата ТДВ "СК "АЛЬФА-ГАРАНТ". У зв`язку з зазначеним, позивач вказав, що відповідач зобов`язаний компенсувати суму грошових коштів у розмірі різниці між розміру виплаченого ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" страхового відшкодування та розміром страхового відшкодування отриманого від страховика у розмірі 8 071,60 грн.Таким чином розміру виплаченого ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" страхового відшкодування та розміром страхового відшкодування отриманого від страховика складає: 23 504,76 грн. - 15 433,16 грн = 8 071,60 грн.

Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується. Тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

В ході розгляду справи № 752/29747/21 Голосіївським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, а саме п.б п.2.3., п.13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2022 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 КУпАП.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність між ТОВ «СК «Оберіг» та ОСОБА_1 деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої останнім при експлуатації джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону Украни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вищезазначеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Водночас, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з наданої позивачем копії платіжної інструкції № 2388 від 27.01.2022 вбачається, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 27.01.2022 здійснено переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 23 504,76 грн. в якості виплати страхового відшкодування згідно зі страховим актом № 35067/1 від 27.01.2022.

Зважаючи на викладене, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» у межах ліміту страхового відшкодування належним чином виконало обов`язок у деліктному зобов`язанні перед власником транспортного засобу ««Volkswagen» д/н НОМЕР_3 , що виникло внаслідок вчинення 25.11.2021 відповідачем ДТП , яка призвела до заподіяння матеріальних збитків.

Отже, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» повністю виконало своє зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу.

У відповідності до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

При цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 Постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем та обставин викладених в позові.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ТДВ «СГ ОБЕРІГ» , що ґрунтуються на вимогах закону та є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 8 071,60 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат в розмірі 1, 647 грн. та 3 % річних в розмірі 447,14 грн.

Позивач, окрім стягнення нарахувань відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, також просить стягнути пеню у сумі 4 299 грн., при цьому у позовній заяві відсутнє нормативне обгрунтування нарахування пені.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов`язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у заявленому у позові розмірі, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає як необгрунтований.

З огляду приписи ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 8 071,60 грн., інфляційних втрат в розмірі 1,647 грн., 3 % річних в розмірі 447,14 грн. підлягають задоволенню, що в загальному розмірі становить 10 166,41 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 300 грн. При цьому, позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 16.07.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг №35067 від 29.08.2025.

Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву, заявлено клопотання про зменшення позовних вимог.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7 300 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1702,47 грн. судових витрат (10 166,41 грн. х 2 422,40 грн. : 14 465,51 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 626, 629, 1187, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" відшкодування суми сплаченого страхового відшкодування з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 10 166,41 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 702,47 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" - код ЄДРПОУ 39433769, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 14.

Відповідач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 06.04.2026.

Суддя О.Б. Саламон