Рішення № 135463278, 06.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21819/25

провадження № 2/753/708/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2025 року ТОВ "Він Фінанс" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 03 травня 2019 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 847281, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано позику у сумі 5000,00 грн. У зв`язку із невиконанням умов договору у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка складає 15 856,84 грн, з яких: 4685,50 грн - сума основного боргу, 1433,76 грн - борг за процентами, 2400,00 грн - борг за пенею та штрафами.12 квітня 2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого із врахуванням додаткової угоди № 25 від 12 вересня 2019 року до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло право вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за договором № 847281 від 03 травня 2019 року. 25 липня 2024 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було перейменовано на ТОВ "Він Фінанс". Наразі позивач, як належний стягувач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за договором кредиту у розмірі 15 856,84 грн, а також 3% річних від суми боргу у розмірі 1 428, 42 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 3467, 33 грн, що загалом становить 20 752, 59 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Шаповаловій К.В.

Відповідно до інформації, яка надійшла до суду з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками двічі направлялася відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, зокрема, з відмітками «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, 03 травня 2019 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 847281, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано позику у сумі 5000,00 грн, строком користування на 17 днів, під процентну ставку 1,8%.

Згідно пункту 1.6 договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою за зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Відповідно до пункту 1.7 договору після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 договору, та у разі, якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн, товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6 договору та дорівнює 17 днів. Протягом нового строку користування позикою проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 60,00 грн за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення виконання зобов`язань за договором.

Додатком № 1 до договору є графік платежів до договору, у якому зазначено дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - 20 травня 2019 року.

Вбачається, що договір було підписано позичальником, шляхом накладення одноразового ідентифікатора А 699637.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до листа ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» 03 травня 2019 року перерахувало на рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 5000,00 грн (код авторизації 723987, номер транзакції WayForPay- creditplus-2037274)

Згідно листа ТОВ «Авентус Україна» позичальнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 були перераховані кошти за кредитним договором № 847281 (creditplus-2037274).

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» було виконано умови кредитного договору та надано позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000,00 грн.

Від відповідача не надходило заперечень щодо факту укладення договору та користування кредитними коштами.

12 квітня 2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого із врахуванням додаткової угоди № 25 від 12 вересня 2019 року до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" перейшло право вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за договором № 847281 від 03 травня 2019 року.

Відповідно до реєстру прав вимог № 25 до договору факторингу, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 847281 від 03 травня 2019 року в сумі загальному розмірі 6119,26 грн, з яких:

4685,50 грн - сума заборгованості за кредитом;

1433,76 грн - сума заборгованості за відсотками;

25 липня 2024 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було перейменовано на ТОВ "Він Фінанс".

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ " Авентус Україна" чи сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором № 847281 від 03 травня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 20 752, 59 грн, з яких: 15856,84 грн - сума основного боргу, а також 1 428, 42 грн - 3% річних від суми боргу та 3 467, 33 грн інфляційної складової.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені статей 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Таким чином, з урахуванням умов укладеного відповідачем із банком кредитного договору, з огляду на приписи статті 1048 ЦК України, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 4685,50 грн - сума основного боргу, 1433,76 грн - заборгованість по процентах, що загалом складає 6119,26 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2400,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 60,00 грн за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення виконання зобов`язань за договором.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що в Україні із 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діяв і станом на момент укладання договору між сторонами, і діє дотепер, вимога позивача щодо стягнення із відповідача неустойки (штрафу) задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу, які нараховані позивачем до 24 лютого 2022 року, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування інфляційної складової та 3% річних здійснювалося позивачем на суму боргу 15 856,84 грн. Зважаючи на те, що судом у частині стягнення основної суми боргу позовні вимоги задоволені у розмірі 6119,26 грн, сума 3% річних та інфляційної складової підлягає перерахунку, відповідно до суми розміру заборгованості, задоволеної судом.

Таким чином, за підрахунком суду інфляційна складова боргу складає 1338,03 грн, а 3% річних від суми боргу 551,22 грн, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання за кредитним договором № 847281 від 03 травня 2019 року, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення із відповідача коштів у розмірі 8008,51 грн, з яких: 4685,50 грн - сума основного боргу, 1433,76 грн - заборгованість по процентах, 1338,03 грн - інфляційна складова боргу складає, 551,22 грн - 3% річних від суми боргу, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 934, 81 грн.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" заборгованість за договором кредиту № 847281 від 03 травня 2019 року у загальному розмірі 8008,51 грн, а також судовий збір у розмірі 934,81 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ: 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.В. Шаповалова