Ухвала суду № 135461854, 03.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3812/26

н/п 1-кс/953/1804/26

УХВАЛА

"03" квітня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025220000001473 від 22.12.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, громадянина України, одруженого, який має двох малолітніх дітей, є адвокатом (свідоцтво №3800 від 08.04.2021), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що відділом з розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001473 від 22.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що до слідчого управління ГУНП в Харківській області надійшов матеріал Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, відповідно до якого встановлено, що невстановлені особи здійснюють вимагання неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США від ОСОБА_7 за вплив на прийняття рішення посадовими особами Державної міграційної служби в Харківській області, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з використанням реального чи уявного впливу.

В подальшому встановлено, що на підставі рішення № 4 від 08.04.2021 Радою адвокатів Полтавської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3800 від 08.04.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в редакції 28.04.2023 (далі Закон) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, «Правилами адвокатської етики» (далі - Правила) та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Статтею 7 Правил визначено, що адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами та не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно зі ст. 25 Правил адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв`язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво, або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Відповідно до пп.10 п. 4 Положення «Про Державну міграційну службу Україну» Затвердженого Постановою КМУ № 360 від 20.08.2014, ДМС здійснює оформлення, обмін і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, пересилає, визнає недійсними, вилучає та знищує такі документи в передбачених законодавством випадках

Згідно з п. 7 вищевказаного Положення, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_5 , будучи особою, яка займається індивідуальною адвокатською діяльністю, використовуючи свій статус, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, з метою збагачення протиправним шляхом, умисно вчинив корупційний злочин, за наступних обставин.

Так, у грудні 2025 року в м. Харків (точну дату та місце досудовим розслідуванням не встановлено), громадянин ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_5 з метою отримання юридичної консультації щодо порядку оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з його втратою та необхідністю з`явлення з цією метою до ТЦК та СП.

У свою чергу ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом, висунув громадянину ОСОБА_7 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США за вплив на посадових осіб ТЦК та СП з метою уникнення необхідності особистої явки до зазначених органів, а також за вплив на службових осіб ДМС щодо прискореного оформлення та видачі паспорта громадянина України, оскільки в іншому випадку йому відмовлять в оформленні паспорта з формальних причин, а в разі особистої явки до ТЦК та СП його буде мобілізовано до лав Збройних Сил України.

Таким чином, ОСОБА_5 створив умови, при яких ОСОБА_7 вимушений був погодитись на вимогу ОСОБА_5 про надання останньому неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США за здійснення ним впливу на посадових осіб ТЦК та СП з метою уникнення необхідності особистої явки до зазначених органів, а також за вплив на службових осіб ДМС щодо прискореного оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Розуміючи незаконність зазначених вимог, 22.12.2025 ОСОБА_7 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5

12.03.2026, приблизно о 15:00 год, перебуваючи у закладі громадського харчування «Той самий Баранчик» в місті Харкові по вулиці Сумська 35 А, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, підтвердив ОСОБА_7 свої вимоги про необхідність надання йому неправомірної вигоди за здійснення ним впливу на прийняття рішення службовими особами ДМС щодо прискореного оформлення та видачі паспорта громадянина України. Після чого ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у сумі 44 000 грн.

У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі решти грошових коштів.

18.03.2026, близько 10:45 год, перебуваючи поблизу відділу оформлення документів № 4 Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ДМС у Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Студентська, 5/6, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, отримав від ОСОБА_7 другу частину неправомірної вигоди у сумі 22 000 грн.

Після одержання грошових коштів ОСОБА_5 організував супровід ОСОБА_7 до приміщення зазначеного підрозділу ДМС, де останньому було забезпечено позачергове оформлення документів за посередництва начальника вищевказаного відділу ОСОБА_8 .

Загалом ОСОБА_5 вимагав та одержав неправомірну вигоду у загальному розмірі 66 000 грн за вплив на прийняття рішень службовими особами відділу реєстрації та еміграції ДМС у Харківській області.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.

Захисник підозрюваного заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, просив відмовити в задоволенні клопотання, обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або з визначенням мінімального розміру застави, повідомивши про те, що його підзахисний самостійно виховує малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував в судовому засіданні проти задоволення клопотання, підтримавши думку свого захисника, зазначивши, що підозра є необгрунтованою, та повідомивши, що не має наміру переховатися від органу досудового розслідування та суду, оскільки самостійно виховує малолітнього сина.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

Відділом з розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001473 від 22.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

01.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні повідомленої підозри посилається на наступні докази: протокол проведення НСРД (контроль за вчиненням злочину); протокол передачі грошових коштів; аудіо- та відеофіксацію зустрічей; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 ; матеріали впізнання осіб; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені докази, на думку слідчого судді, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає не доведеним, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стороною обвинувачення не надано документів, які б підтверджували, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому.

Так, відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який раніше не судимий, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а підозрюваний має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення -злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає необхідним також зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб запобіжний захід по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, те, що підозрюваний раніше не судимий, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосовує відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99840 грн. (30 х 3328=99840), достатня для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,

постановив :

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 57 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.05.2026, включно.

Визначити суму застави у розмірі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з місця свого постійного проживання, тобто за межі м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з місця свого постійного проживання, тобто за межі м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк дії ухвали до 29.05.2026 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1