Ухвала суду № 135461142, 01.04.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/466/25

номер провадження 1-кп/546/20/26

УХВАЛА

01 квітня 2026 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисниці ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170440000146 від 22.02.2025, яке надійшло від прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насиллю Полтавської обласної прокуратури стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст.115 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 03.04.2026 включно.

31.03.2026 на електронну адресу суду прокурором ОСОБА_5 подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , підписане електронним підписом. Клопотання направлене на електронну адресу захисниці 31.03.2026, вручене обвинуваченому 31.03.2026.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, не змінилися та залишаються актуальними і на час розгляду справи в суді. Відповідно до ст. 177 КПК України, існують ризики, які дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені висновки зроблено на підставі оцінки обставин вчинення кримінального правопорушення, передбачених ст. 178 КПК України.

Ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 соціальними зв`язками не обтяжений, офіційно ніде не працює, розлучений. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі. Окрім цього, у ході досудового розслідування, при огляді мобільного телефону ОСОБА_7 встановлено, що останній відразу після вчинення злочину, тобто 22.02.2025 намагався отримати кредити на суму від 5000 до 50000 гривень за допомогою веб-сайтів, що надають вказані фінансові послуги з надання швидких кредитів, задля чого оформлював відповідні заявки в різноманітні установи. Одночасно з цим, користуючись власним мобільним телефоном здійснював моніторинг географічних карт України, що очевидно свідчить про намір ОСОБА_7 переховуватися від правоохоронних органів та суду.

У ході судового розгляду досліджувалися письмові докази, надані стороною обвинувачення. У ході обшуку за місцем мешкання обвинуваченого, ОСОБА_7 видавав речі, у які була вдягнута потерпіла. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 повідомила суду, що речі, які зафіксовані у протоколі обшуку не були вдягнуті на ОСОБА_9 у день її вбивства.

Такі дії обвинуваченого у ході досудового розслідування підтверджують наявність вищезазначеного ризику та характеризують його як особу схильну до обману та маніпуляцій.

З огляду на вказані факти, сторона обвинувачення вважає, що у разі перебування на волі ОСОБА_7 , будучи не обтяженим соціальними зв`язками, усвідомлюючи невідворотність та міру покарання за особливо тяжкий злочин, з метою уникнення покарання, буде переховуватися від суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілу, свідка у кримінальному провадженні полягає у тому, що у разі перебування обвинуваченого ОСОБА_7 на волі, останній будучи обізнаним із місцем проживання потерпілої та свідків, які є його знайомими та родичами зможе незаконно вплинути на них, шляхом застосування фізичного насильства чи погроз його застосування, а також шляхом вмовляння чи переконань, що в подальшому призведе до зміни показань або відмови від дачі показань. Окрім цього, враховуючи, що випадки фізичного насильства є непоодинокі та вже виникали відносно потерпілої ОСОБА_8 , про що остання зазначала у своїх показаннях.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного із умисним, протиправним позбавленням життя людини, а саме малолітньої дитини, окрім цього ОСОБА_7 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, отже, під дією алкогольних напоїв обвинувачений схильний до агресивної, неадекватної поведінки, може завдати шкоди оточуючим, що також підтверджується показаннями свідків та потерпілої. Тому є ризик, що ОСОБА_7 буде продовжувати свою протиправну діяльність та може вчинити новий злочин пов`язаний із насильством.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможуть запобігти спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста.

З метою дотримання розумних строків судового розгляду у даному кримінальному провадженні, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема своєчасної явки до суду, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та просила його задовольнити. Зазначила, що ризики зазначені стороною обвинувачення, а саме: ризик переховування від суду, ризик впливу на потерпілу та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати і під час судового розгляду. Просить при вирішені питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 врахувати тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, у якому його звинувачують органи досудового розслідування, яке пов`язане з позбавленням життя малолітньої дитини тобто з наслідками які є невідтворними, врахувати особу обвинуваченого, який відповідно до свідчень зокрема потерпілої, яка була допитана у судовому засіданні і зазначала, що обвинувачений застосовував до неї фізичне насильство, окрім того, інший свідок - перша дружина обвинуваченого, яка повідомила, що під час їх спільного, подружнього життя з боку обвинуваченого спостерігала наслідки спалаху агресії та відбувалися сварки. Тому характеристика обвинуваченого, яка знайшла своє підтвердження у судовому засіданні свідчить про те, що обвинувачений схильний продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того, у судовому засіданні досліджувалися докази сторони обвинувачення, зокрема мобільний телефон обвинуваченого, де була досліджена судом історія браузера та повідомлення, які на думку сторони обвинувачення підтверджують те, що після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений мав на меті ухилитись від органів досудового розслідування, залишити місце вчинення кримінального правопорушення. Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, є особою, яка має батьків, родини в якій він проживав не має, що є ризиком того, що обвинувачений може ухилитись від органів суду. Просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави. Вважала можливим після розгляду заявленого клопотання продовжити розгляд справи у режимі відеоконференції.

Потерпіла ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилась, на електронну адресу надіслала заяву про розгляд справи 01.04.2026 без її участі.

У судовому засідання захисниця обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 зазначила, що сторона захисту заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки вважає, що доводи, які зазначені прокурором не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, посилання на тяжкість нібито вчиненого злочину самим обвинуваченим за умови що наявний обвинувальний акт та особа вважається невинуватою доки її винуватість не буде встановлена судом, посилання на нібито негативні характеризуючи дані, здобуті під час дослідження доказів сторони обвинувачення, базуються на припущеннях, оскільки саме свідчення потерпілої, що нібито були до неї застосовані протиправні дії з боку обвинуваченого не знаходить свого підтвердження в інших матеріалах, жодних звернень до працівник поліції чи до суду від неї не надходило. Дійсно не дивлячись на те, що вона повідомляла що до неї застосовувалась протиправна поведінка, однак вона надала згоду на укладання шлюбу та мала народити від нього дитину. Тому фактично її покази не узгоджуються з обставинами справи, які не досліджувались, оскільки не були досліджені докази сторони захисту. Також, сторона захисту критично ставиться до зазначено стороною обвинувачення, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема з дослідженого телефону обвинуваченого встановлено, що він мав намір ухилятися від органів досудового розслідування чи суду, однак це є припущенням оскільки жодних доказів, що самим обвинуваченим вчинялись дії, що були спрямовані на виїзд з території України або будь-які інші докази стороною обвинувачення не надано. З урахуванням зазначених доводів, сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні. З урахуванням довідок, які були надані стороною захисту під час попередніх засідань, вважає що обвинувачений може продовжувати розгляд даного кримінального провадження та доводити свою правову позицію не перебуваючи під вартою. Просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення. Заявила усне клопотання про визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, урахувати, що у обвинуваченого на утриманні є двоє дітей, має родину з якою він підтримує стосунки і вони мають для нього значення, тому внесення застави родиною матиме для обвинуваченого вагоме значення, він буде з`являтись до суду та виконувати покладені на нього обов`язки.

З підстав її участі у іншому судовому засіданні, у якому оголошена перерва, вважала неможливим продовжувати вказане судове засідання, зазначила про необхідність досліджувати докази сторони захисту у судовому засіданні за її участі, просила оголосити перерву у даному судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію захисниці.

Вислухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Враховуючи неможливість до спливу раніше обраного обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення, суд зобов`язаний розглянути та вирішити заявлені клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та усне клопотання захисниці про обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі.

Обвинувачений користується презумпцією невинуватості й обставини, викладені прокурором щодо його провини й правильність кваліфікації дій підлягають доведенню в установленому законом порядку під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Окрім того, суд зауважує, що саме наявність достатніх, на думку сторони обвинувачення, доказів винуватості особи є обов`язковою передумовою для складання обвинувального акту, а тому факт звернення прокурора до суду з таким обвинувальним актом також є свідченням існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Що стосується продовження існування ризику переховування від суду, який визначений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд звертає увагу на наступне.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого.

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також передбаченим покаранням за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , яке передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. Співставлення обвинуваченим можливих негативних наслідків для нього у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі або довічного позбавлення волі можуть спонукати його до відповідних висновків, а тому цей ризик є достатньо високим незалежно від стадії кримінального провадження.

Суд прийшов до переконання, що перебуваючи на волі обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, може здійснити спробу ухилятися від суду.

Таким чином, на цей час слід вважати доведеним продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Що стосується продовження існування ризику, визначеного у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілу, свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 ст. 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на потерпілу, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої, свідків та дослідження їх судом.

На думку суду, існує можливість існування ймовірності незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, з якою обвинувачений мешкав однією сім`єю.

Тому продовження існування ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.

Що стосується існування ризику визначеного у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного із умисним, протиправним позбавленням життя малолітньої дитини, обвинувачений ОСОБА_7 може завдати шкоди оточуючим.

Тому продовження існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ймовірним і його слід вважати доведеним.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що продовжують існувати з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, а також вчинити інший злочин.

Оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою або визначення застави, передбаченими КПК України, про який усно зазначає захисниця у судовому засіданні, суд зауважує наступне.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, якою передбачено, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд враховує, що дії, що інкримінуються обвинуваченому, мають високу суспільну небезпечність, ризики зазначені у клопотанні прокурора є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, оскільки альтернативні запобіжні заходи не можуть з достатньо високою ймовірністю запобігти доведеним ризикам.

У зв`язку із наведеним, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , яким спричинено смерть малолітньої дитини, керуючись правилами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Керуючись ст. 27, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 201, 205, 331, 372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора групи прокурорів Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 01 квітня 2026 року до 30 травня 2026 року, включно, з утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», без визначення розміру застави.

У задоволенні усного клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_6 , про визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.

Клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_6 про оголошення перерви у судовому засіданні задовольнити.

Оголосити перерву у судовому засіданні до 10 год 00 хв. 21 квітня 2026 року.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для виконання направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Копію ухвали направити учасникам кримінального провадження.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено без оголошення 06.04.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3